Постанова
Іменем України
16 червня 2022 року
м. Київ
справа № 212/4504/21
провадження № 61-4312св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - первинна профспілкова організація незалежної профспілки гірників України публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу у складі судді Чайкіна І. Б. від 16 грудня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., від 05 квітня 2022 року, і виходив з наступного.
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - первинна профспілкова організація незалежної профспілки гірників України ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат», про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Свої вимоги позивач мотивував тим, щовін працював у ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат». З 01 квітня 2020 року займав посаду начальника дільниці № 4 шахти «Октябрська», з якої його було звільнено 30 квітня 2021 року у зв`язку із закінченням строку, погодженого сторонами. Наказ про звільнення вважає незаконним, оскільки строкових договорів з відповідачем не укладав.
Із урахуванням зазначеного, а також змінених позовних вимог, позивач просив позов задовольнити: визнати незаконним та скасувати наказ від 30 квітня 2021 року № 715-к про звільнення з підприємства на підставі пункту 2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України у зв`язку із закінченням строку трудового договору; поновити його на роботі у ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» на посаді начальника дільниці № 4 шахти «Октябрська»; стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 16 грудня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки ОСОБА_1 шляхом подання заяви погодився на переведення його на роботу на умовах контракту, його підпис на контракті свідчить про погодження працівника з його умовами. Строк дії контракту становить з 01 травня 2020 року по 01 травня 2021 року. Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачабуло звільнено з роботи у зв`язку із закінченням строкового трудового договору (контракту) на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України. Наказ роботодавця прийнято у межах законодавства України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 квітня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 16 грудня 2021 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивача було прийнято на роботу за строковим контрактом, в якому чітко зазначено, що строк його дії становить з 01 травня 2020 року по 01 травня 2021 року. Оскаржений позивачем наказ роботодавця від 30 квітня 2021 року № 715-к визнано таким, що прийнято у межах трудового законодавства України, підстав для визнання його незаконним та скасування не встановлено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У травні 2022 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 16 грудня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 квітня 2022 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначив неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-254цс17, від 03 листопада 2017 року у справі № 308/8168/15-ц, у постановах Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 753/16193/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 761/27037/17-ц, від 06 грудня 2018 року у справі № 757/26016/17-ц (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України). Посилається заявник і на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме положень статей 21, 23, 24, 36 КЗпП України (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), а також на те, що суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
У касаційній скарзі заявниквказує, що укладення трудового договору на певний строк, або ж на час виконання певної роботи повинно бути відображено як у заяві працівника про прийняття на роботу, так і в наказі чи розпорядженні роботодавця, яким оформлюється цей трудовий договір.
Заявник стверджує, що він контракту, в якому визначено строковий характер трудових відносин, із роботодавцем не укладав та не підписував. Наказ про прийняття на роботу, в якому чітко були б визначені строки трудового договору, відповідачем не видавався і він з ним не ознайомлювався. Позивач зазначає, що він виконував свою трудову функцію на підставі безстрокового трудового договору з 07 червня 2004 року. Вказує, що контактна форма трудового договору застосовується лише у випадках, прямо передбачених законом.
Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.
У червні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У поданому відзиві на касаційну скаргу ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» посилається на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, необґрунтованими, такими, що не спростовують правильних по суті судових рішень судів першої та апеляційної інстанції. Вважає, що під час розгляду справи судами належним чином досліджено наявні у матеріалах справи докази. Наведенні скаржником висновки Верховного Суду стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у цій справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
01 травня 2020 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» в особі голови правління Новака С. Б. було укладено контракт (строковий трудовий договір) № 6101, строк дії якого сторонами визначено з 01 травня 2020 року по 01 травня 2021 року.
Відповідно до пункту 7.2 контракту (строкового трудового договору) № 6101 від 01 травня 2020 року однією із підстав його припинення є закінчення строку дії (пункт 2 частини першої статті 36 КЗпП України).
Своїм підписом ОСОБА_1 підтвердив ознайомлення та волевиявлення на підписання строкового трудового договору.
Також встановлено, що ОСОБА_1 у травні 2020 року звертався до підприємства із заявою, в якій просив у відповідності до пункту 2 частини першої статті 23 КЗпП України укласти з ним строковий трудовий договір на посаду начальника дільниці шахти «Октябрська» на строк та умови, що будуть визначені договором.
Наказом ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» № 715-к від 30 квітня 2021 року «Про припинення трудового договору з працівником шахти «Октябрська», у зв`язку із закінченням строку, погодженого сторонами» трудовий договір з ОСОБА_1 припинено на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України з 01 травня 2021 року, останній робочий день - 30 квітня 2021 року.
Позиція Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.