Постанова
Іменем України
15 червня 2022 року
м. Київ
справа № 316/3225/20
провадження № 61-17762св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Онищенка Е. А., Бєлки В. Ю., Кримської О. М.,
від 29 вересня 2021 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі -
АТ КБ «ПриватБанк») про стягнення неустойки.
Позовна заява мотивована тим, що 16 червня 2011 року ОСОБА_1 передала в оренду відповідачу приміщення загальною площею 96 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до умов договору суборенди № 2 від 24 липня 2008 року (далі - договір суборенди).
17 жовтня 2013 року дія договору суборенди припинилася у зв`язку із набуттям позивачем права власності на вказане майно, однак відповідач спірні приміщення своєчасно та добровільно не повернув.
Фактичне повернення об`єкту оренди відбулося 16 квітня 2020 року внаслідок проведення виконавчих дій державним виконавцем в ході виконання судових рішень у справі № 316/1943/18.
У зв`язку з наведеним ОСОБА_1 вважала, що має правовимагати від АТ КБ «ПриватБанк» неустойку передбачену частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), з урахуванням трирічного строку позовної давності, що передував даті фактичного повернення приміщення.
Оскільки за період із 16 квітня 2017 року по 31 жовтня 2017 року неустойку з відповідача вже стягнуто рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 26 червня 2020 року у справі №316/1226/20, позивач просила суд стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» неустойку у вигляді подвійної плати за користування приміщенням за час прострочення його повернення за період із 01 листопада 2017 року по 15 квітня 2020 року включно у розмірі 2 618 933, 76 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області, у складі судді Куценка М. О., від 07 квітня 2021 року позов задоволено.
Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 неустойку у вигляді подвійної плати за користування приміщенням за час прострочення його повернення за період із 01 листопада 2017 року по 15 квітня 2020 року включно у розмірі 2 618 993, 76 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ухилявся від виконання обов`язку щодо повернення спірного приміщення у передбачений законом та договором спосіб не тільки в добровільному порядку, а навіть після ухвалення відповідного судового рішення про зобов`язання вчинити дії щодо повернення приміщення, та відкриття виконавчого провадження з примусового виконання цього рішення, що вказує на наявність підстав для майнової відповідальності відповідно до вимог частини другої статті 785 ЦК України.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Запорізького апеляційного суду від 29 вересня 2021 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено.
Рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 07 квітня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат.
Апеляційний суд, виходив із того, що відповідач не використовує спірне приміщення для ведення банківської діяльності, вчиняв заходи, направлені на повернення приміщення власнику.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржену постанову Запорізького апеляційного суду від 29 вересня 2021 року скасувати, а рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 07 квітня 2021 року залишити в силі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
26 жовтня 2021 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на постанову Запорізького апеляційного суду від 29 вересня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 19 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У листопаді 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що приймаючи оскаржену постанову, суд апеляційної інстанції застосував положення частини другої статті 785
ЦК України без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 906/564/20, від 10 квітня 2018 року у справі № 910/9328/17, від 24 жовтня 2019 року у справі № 904/3315/18,
від 11 травня 2018 року у справі № 915/1030/16, від 09 вересня 2019 року у справі № 910/16362/18, від 06 лютого 2020 року у справі № 915/1429/19,
від 03 червня 2021 року у справі № 822/1660/18, від 21 січня 2021 року у справі № 826/3200/14.
Також ОСОБА_1 вказує на порушення апеляційним судом вимог частини четвертої статті 82 Цивільного процесуального кодексу України
(далі - ЦПК України), оскільки суд проігнорував обставини, встановлені судовими рішеннями у справах № 316/1943/18 та № 316/1226/20, які набрали законної сили і мають преюдиційне значення для розглядуваної справи та доводять недобросовісну поведінку відповідача у спірних правовідносинах щодо повернення орендованого приміщення. При цьому, жодної об`єктивної непереборної обставини, яка заважала б відповідачу повернути приміщення та передати ключі від нього раніше дати фактичного повернення державним виконавцем (16 квітня 2020 року) судом встановлено не було.
Крім того, заявник вказує, що апеляційний суд прийняв апеляційну скаргу відповідача, подану із пропуском встановленого законом строку на апеляційне оскарження, та безпідставно поновив пропущений строк.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У грудні 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» подано відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач, посилаючись на законність та обґрунтованість оскарженого судового рішення, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Запорізького апеляційного суду від 29 вересня 2021 року залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
24 липня 2008 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , як орендодавцем, публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»), як орендарем, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 як власником, було укладено договір № 2 суборенди приміщення, предметом якого є надання орендареві в тимчасове користування приміщення загальною площею 96 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , для ведення банківської діяльності.
16 червня 2011 року укладена додаткова угода до договору, згідно з якою орендодавцем виступає фізична особа ОСОБА_1 без статусу підприємця.
Відповідно до акту здачі-приймання приміщення від 16 червня 2011 року спірне приміщення було передано в користування від ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк».
На момент укладення договору № 2 суборенди приміщення від 24 липня
2008 року та додаткової угоди до нього від 16 червня 2011 року власником приміщення був ОСОБА_2 , який на підставі договорів позички
від 01 липня 2010 року та 01 лютого 2012 року надав це приміщення у користування ОСОБА_1
17 жовтня 2013 року право власності на вказане приміщення (предмет договору оренди) перейшло від ОСОБА_2 до ОСОБА_1
17 жовтня 2013 року дія договору суборенди припинилась.
Заочним рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області
від 12 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року, у справі № 316/1943/18 зобов`язано АТ КБ «ПриватБанк» передати приміщення загальною площею 96 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , та складається із приміщень: № 1-3, 1-4, 1-5, 1-6, 1-8, 1-9, 1-10, власнику ОСОБА_1 за актом здачі-приймання приміщення. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постановою заступника начальника Енергодарського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Пеліха М. О. від 24 лютого
2020 року у виконавчому провадженні № 61215286 з виконання заочного рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 12 березня 2019 року у справі № 316/1943/18, за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує виконати певні дії, АТ КБ «ПриватБанк» було притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу 5 100 грн.
16 квітня 2020 року заступником начальника Енергодарського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Пеліхом М. О. складено акт передачі стягувачу майна, зазначеного у виконавчому документі № 316/1943/18 виданому 02 грудня 2012 року Енергодарським міським судом Запорізької області.
16 квітня 2020 року заступником начальника Енергодарського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Пеліхом М. О. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 61215286.
Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 26 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року, у справі № 316/1226/20 стягнуто з
АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 неустойку у вигляді подвійної плати за користування приміщенням за час прострочення його повернення за період з 17 квітня 2017 року по жовтень 2017 року включно у розмірі 499 331, 66 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Позиція Верховного Суду
За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.