Постанова
Іменем України
08 червня 2022 року
м. Київ
справа № 201/4943/17
провадження № 61-13155св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 в інтересах недієздатної ОСОБА_2 ,
відповідач - Акціонерне товариство Комерційного банку «ПриватБанк»,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», поданою представником Пац Євгенією Олегівною, на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 квітня 2021 року у складі судді Антонюка О. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 липня 2021 рокув складі колегії суддів: Деркач Н. М., Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») про визнання кредитного договору недійсним.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона є опікуном недієздатної племінниці - ОСОБА_2 (інвалід II групи з дитинства), на підставі рішення Шевченківського районного суду
м. Запоріжжя від 25 серпня 2015 року.
У лютому 2017 року вона отримала від Деснянського районного суду м. Києва копію позову ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором від 06 грудня 2013 року. З позову вбачається, що ОСОБА_2 уклала з АТ КБ «ПриватБанк» договір б/н від 06 грудня 201З року та отримала кредит у розмірі 18 300,00 грн. У зв`язку із невиконанням ОСОБА_2 зобов`язань за договором банк звернувся до суду із вказаним позовом. Проте ОСОБА_2 за станом свого здоров`я при укладенні договору не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, оскільки страждає на стійке психічне захворювання; перебуває на обліку у психоневрологічному диспансері. Саме через психічну хворобу рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 20 жовтня
2014 року у справі № 754/9591/14-ц вона визнана недієздатною.
Таким чином, оспорюваний договір позивач вважає недійсним, оскільки він укладений всупереч волі та загальних засад ЦК України.
Позивач просила визнати недійсним кредитний договір б/н укладений між ОСОБА_2 та АТ КБ «ПриватБанк» 06 грудня 2013 року.
Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 квітня
2021 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 липня 2021 року, позовні вимоги задоволено.
Визнано недійсним кредитний договір б/н від 06 грудня 2013 року, укладений між ОСОБА_2 та АТ КБ «ПриватБанк».
Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь держави судовий збір в сумі 640,00 грн.
Суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 за станом свого здоров`я при укладенні договору не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, оскільки страждає на стійке психічне захворювання; перебуває на обліку у психоневрологічному диспансері. Саме через психічну хворобу рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 20 жовтня
2014 року у справі № 754/9591/14-ц вона визнана недієздатною. Тобто, рішення суду про позбавлення дієздатності ОСОБА_2 ухвалено через десять місяців після укладення спірного договору. Також, вказаним рішенням суду встановлено, що за своїм психічним станом ОСОБА_2 не може розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 383 від 17 вересня 2020 року ОСОБА_2 , 1984 року народження, на момент укладання кредитного договору б/н від 06 грудня 2013 року виявляла ознаки психічного розладу, не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними. Цією експертизою, призначеною за клопотанням сторони позивача при розгляді цієї цивільної справи, повністю підтверджено висновки експертного дослідження стосовно такого стану здоров`я ОСОБА_2 і призначення ОСОБА_1 опікуном недієздатної племінниці - ОСОБА_2 (інвалід II групи з дитинства), на підставі рішення Шевченківського районного суду
м. Запоріжжя від 25 серпня 2015 року. Цим рішенням підтверджено, що ОСОБА_2 є інвалідом 2 групи саме з дитинства, отже на час укладення спірного договору вона вже була інвалідом і не дієздатною.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що посилання апеляційної скарги банку на ненадання йому для ознайомлення документів медичного характеру відносно ОСОБА_2 є безпідставними, оскільки такі не є доказами у справі, судом вони не досліджувались, оцінка їм не надавалась. Ці матеріали витребувані судом та надані експерту у порядку статті 107 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги банку про те, що у справі необхідно провести повторну психіатричну експертизу є безпідставними. Банком не доведено наявність підстав для призначення повторної експертизи, їх доводи та позиція зводяться до незгоди із висновком експерта. У той же час у скарзі зазначається про бажання відповідача перевірити висновок експерта, що не передбачено ЦПК України. Апелянт не зазначив у чому конкретно полягає неповнота та/або необґрунтованість висновку, яким матеріалам справи він суперечить. Зауважень щодо проведеного експертами дослідження, обстеження ОСОБА_2 методик, застосованих при цьому, апелянт не надає. Висновок експерта не суперечить іншим матеріалам справи та не викликає сумніви в його правильності, а тому відсутні підстави для призначення повторної експертизи.
Висновком експерта від 17 вересня 2020 року чітко встановлено, що ОСОБА_2 на момент укладення кредитного договору від 06 грудня
2013 року виявляла ознаки психічного розладу у вигляді легкої розумової відсталості, внаслідок чого вона не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Аргументи учасників справи
У серпні 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» подало касаційну скаргу, в якій просило скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що позивачем належним чином не доведено, а судами не встановлено, що ОСОБА_2 саме в момент укладення договору не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, що це була абсолютна неспроможність в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, оскільки докази, надані відповідачем свідчать про протилежне, висновок експертизи, проведений за клопотанням позивача, не є належним доказом щодо предмету доказування в цій справі.
Провадження в справі було відкрито 07 квітня 2017 року. Справа не була розглянута, а рішення по справі фактично ухвалено в підготовчому провадженні. Порушення норм процесуального права позбавило АТ КБ «ПриватБанк» права на забезпечення доказів, оскарження ухвали про відмову у призначенні повторної експертизи.
Ухвала про відмову в призначенні повторної експертизи, постановлена в судовому засіданні 20 квітня 2021 року, є необґрунтованою та формальною, в клопотанні про призначення повторної експертизи відповідач зазначав, що як вбачається з висновку судово-психіатричного експерта № 383 від 17 вересня 2020 року він здійснений на підставі співбесіди експертної комісії
з ОСОБА_2 , яка була проведена у 2020 році (через сім років після укладання оспорюваного кредитного договору).
У вказаному висновку містяться посилання на докази, наявні у матеріалах цивільної справи № 201/4943/17, в тому числі «медична документація (амб. карта та іст. хвороби № 9259, 978, 3627, 6499, 4067, 2323, 1309, 1721, 1677, 3979 ТМО «Психіатрія» у м. Києві)». Представник АТ КБ «ПриватБанк» неодноразово звертався до суду з письмовими заявами про надання йому матеріалів справа для ознайомлення в повному обсязі. Однак матеріали справи представнику відповідача кожного разу надавалися не в повному обсязі (з них вилучалася непідшита до справи документація медичного характеру відносно фізичної особи ОСОБА_2 , яка є стороною оспорюваного у цій справі кредитного договору). Суд мотивував свою відмову у наданні такої документації забороною позивача на розголошення медичної таємниці. Отже судом був порушений принцип рівності сторін у цивільному судочинстві та обмежено право відповідача на ознайомлення з письмовими доказами.
У висновку експерта міститься посилання на госпіталізацію ОСОБА_2 у психіатричний стаціонар у 2014 році та на амбулаторну судово-психіатричну експертизу, яка також проводилася у 2014 році. Однак оспорюваний кредитний договір укладений у 2013 році. Висновок судово-психіатричного експерта № 383 від 17 вересня 2020 року не містить посилання на жодний документ медичного характеру за 2013 рік, який би свідчив про психічний стан ОСОБА_2 саме на момент укладання кредитного договору.
Відповідачем були надані докази того, що укладаючи кредитний договір, ОСОБА_2 вказала свої паспортні дані, адресу, мобільний та домашній телефони, сімейний стан, освіту, соціальний статус, розмір щомісячного доходу. На фото з карткою в неї свідомий вираз обличчя, договір підписаний нею, що позивачем не оспорюється. Крім того, згідно розрахунку заборгованості, ОСОБА_2 здійснювала регулярне погашення заборгованості, а отже вона розуміла суть своїх зобов`язань та яким чином вона має їх виконувати. Все це свідчить про те, що ОСОБА_2 розуміла значення своїх дій та керувала ними як під час укладення кредитного договору, так і під час його виконання.
Згідно даних сайту судової влади, до ОСОБА_2 також пред`явлений позов про стягнення заборгованості АТ «Перший Український Міжнародний Банк» (справа № 754/12812/20), отже укладання договору з АТ КБ «ПриватБанк» це не випадковість. ОСОБА_2 укладала кредитні договори щонайменше в двох банках, що не заперечував представник позивача в судовому засіданні 20 квітня 2021 року.
З метою перевірки попереднього висновку експертизи, який викликав сумніви в його правильності та суперечив іншим матеріалам справи, відповідачем заявлено клопотання про призначення повторної експертизи, безпідставно відхилене судом першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції відмовив в задоволенні клопотання про призначення повторної експертизи у зв`язку із тим, що клопотання вже було заявлено в суді першої інстанції та з тих підстав, що ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні подібного клопотання не оскаржувалась, що не відповідає закону.
У вересні 2021 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржене судове рішення залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.
Відзив мотивований тим, що під час розгляду справи відповідач змінив трьох представників. Відповідач у суді першої інстанції 26 грудня 2017 року заперечував проти задоволення клопотання про призначення судової експертизи. При вирішення питання про призначення експертизи 25 жовтня 2018 року відповідач також заперечував проти задоволення вказаного клопотання, вважаючи, що призначення експертизи це спосіб затягування розгляду справи позивачем. Відповідач не скористався своїм правом на оскарження ухвали суду першої інстанції щодо призначення експертизи.
У касаційній скарзі не зазначені питання, які відповідач мав намір поставити експерту у суді щодо його висновку. Тому відповідачем не доведено неповноту з`ясування обставин та порушення порядку дослідження доказів.
Доводи скаржника з приводу ненадання йому для ознайомлення документів медичного характеру відносно ОСОБА_2 є безпідставними, оскільки такі не є доказами у справі; судом вони не досліджувались, оцінка їм не надавалась. Ці матеріали були витребувані судом та надані експерту у порядку статті 107 ЦПК України. Зважаючи на це та з урахуванням положень статті 6 Закону України «Про психіатричну допомогу» вони не можуть бути надані стороннім особам без згоди опікуна.
Презумпція психічного здоров`я ОСОБА_2 , на яку посилається банк, спростована лікарями психіатрами, які встановили у неї психічні розлади задовго до проведення експертизи у цій справі. ОСОБА_2 страждає на психічні розлади з дитинства (є інвалідом): «...відставання в психофізичному розвитку з раннього дитячого віку, низька здатність до навчання та до придбання практичних навичок; діагноз «Епілепсія криптогенна зі слабоумством, поліморфними нападами; інвалідізація, соціальна дезадаптація; легко піддається сторонньому впливу; виявлено низький рівень розвитку інтелекту» (с. 5 Висновку). Доказів, які б спростовували такі обставини життя та діагнози ОСОБА_2 відповідачем не надано.
Банком не доведено наявність підстав для призначення повторної експертизи. Доводи банка зводяться лише до незгоди із висновком експерта. Відповідач не зазначив у чому конкретно полягає неповнота та/або необґрунтованість висновку, яким матеріалам справи він суперечить. Доводи банку в частині того, що ОСОБА_2 «укладаючи договір» вказала свої паспортні та інші данні, і що вираз її обличчя, на думку представника банку, був «свідомий» - не спростовують висновків експерта і не вказують на порушення порядку призначення та проведення експертизи. Також не спростовують висновки експертів твердження скаржника про сплату коштів за спірним договором не встановленим платником.