Постанова
Іменем України
08 червня 2022 року
м. Київ
справа № 396/269/18
провадження № 61-15407св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач ? акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України»,
відповідач- ОСОБА_1 ,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 16 квітня 2018 року у складі судді Шепетька В. І., та постанову Кропивницького апеляційного суду від 19 липня 2021 року у складі колегії суддів: Письменного О. А., Дьомич Л. М., Карпенка О. Л.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2018 року акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - АТ «Укрексімбанк», банк) звернулося з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.
Позов мотивований тим, що 27 червня 2007 року між банком та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 55207С17 про надання кредиту в сумі 30 000 дол. США з кінцевою датою погашення 26 червня 2028 року. Кредит надавався на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання - для оплати за житловий будинок, що знаходиться на АДРЕСА_1 , згідно з договором купівлі-продажу житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями з розстроченням платежу, посвідченого нотаріусом та зареєстрованого в реєстрі за № 1554.
27 червня 2007 року між банком та ОСОБА_2 укладений іпотечний договір, за умовами якого предметом іпотеки є житловий будинок з господарсько-побутовими спорудами на АДРЕСА_1
Позивач зазначав, що ОСОБА_2 , порушуючи зобов`язання за кредитним договором, не сплачував основний борг та проценти за користування кредитом, що призвело до виникнення станом на 16 лютого 2008 року заборгованості за кредитним договором у розмірі 31 358,08 дол. США.
22 серпня 2011 року у справі № 2-257/11 Кіровським районним судом м. Кіровограда ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «Укрексімбанк» заборгованості у розмірі 39 552,08 дол. США, що еквівалентно 315 772,75 грн за курсом Національного банку України, та судові витрати.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, складеної 06 лютого 2018 року, позивачу стало відомо про те, що 04 березня 2014 року право власності на вказаний будинок зареєстровано за ОСОБА_1 .
Банк просив:
у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 27 червня 2007 року № 55207С17, укладеним між АТ «Укрексімбанк» та ОСОБА_2 у розмірі 31 358,08 дол. США, з яких: прострочена заборгованість в сумі 27 216,66 дол. США, прострочені проценти в сумі 4141,42 дол. США, звернути стягнення на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться на АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , шляхом його продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження;
встановити початкову ціну предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оцінюючої діяльності,- незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій;
виселити із житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться на АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , яка зареєстрована та/або проживає у житловому будинку, зі зняттям із реєстраційного обліку у Новоукраїнському районному секторі управління державної міграційної служби в Кропивницькій області.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 16 квітня 2018 року позов банку задоволено частково.
У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 27 червня 2007 року№ 55207С17, укладеним між АТ «Укрексімбанк» та ОСОБА_2 , у розмірі 31 358,08 доларів США, з яких прострочена заборгованість у сумі 27 216,66 доларів США, прострочені проценти в сумі 4 141,42 доларів США, звернено стягнення на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями на АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , шляхом його продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.
Встановлено початкову ціну предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оцінюючої діяльності - незалежним експертом - на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено за безпідставністю. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що тим, що для забезпечення виконання зобов`язань було укладено між банком та ОСОБА_2 іпотечний договір від 27 червня 2007 року № 55207Z17, посвідчений 27 червня 2007 року. Відповідно до пункту 1.3. іпотечного договору предметом іпотеки є нерухоме майно - житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями за АДРЕСА_1 . Право власності на предмет іпотеки підтверджено договором купівлі-продажу жилого будинку з відстроченням платежу від 27 червня 2007 року № 1554, що був посвідчений приватним нотаріусом Новоукраїнського районного нотаріального округу в Кіровоградській області Українською Н. М. та зареєстрований в Новоукраїнському відділені Ульяновського міжміського бюро технічної інвентаризації 27 червня 2007 року за № 7844/36 (а. с. 18-21). Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 06 лютого 2018 року стало відомо про те, що 24 березня 2014 року право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_1 . У разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Суд першої інстанції вказав, що у зв`язку із тим, що позичальником порушувалися умови кредитного договору, відповідно до умов договору позичальником сплата по кредиту не здійснювалася, станом на 16 лютого 2018 року заборгованість по кредитному договору становить 31585,08 дол. США, із них: прострочений борг - 21 216,66 дол. США, прострочена заборгованість за процентами в сумі 4 141,42 дол. США, а тому є підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки. Не надано доказів, що іпотечне майно було придбане за рахунок кредитних коштів, а лише було предметом застави в рахунок забезпечення виконання зобов`язання, а тому підстави для виселення із іпотечного житла відсутні.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Кіровоградської області від 26 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 16 квітня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову АТ «Укрексімбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у цій справі банк посилався на те, що підставою виникнення права власності у ОСОБА_1 є рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 30 вересня 2013 року, яким розірвано договір купівлі-продажу житлового будинку. Проте на момент укладення іпотечного договору №55207Z17 27 червня 2007 року ОСОБА_2 права власності на спірний житловий будинок не набув, а ОСОБА_1 укладенням зазначеного договору право власності на нього фактично і не втрачала. Суд на зазначені обставини уваги не звернув, задовольнивши позовні вимоги банку в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, не дослідив момент набуття права власності на спірне іпотечне майно та вирішив справу без залучення ОСОБА_2 до участі у справі, хоча рішення у даній справі безпосередньо впливає на його права та обов`язки.
Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції
Постановою Верховного Суду від 29 липня 2020 року касаційну скаргу АТ «Укрексімбанк» задоволено частково, постанову апеляційного суду Кіровоградської області від 26 липня 2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що статтею 204 ЦК України гарантується презумпція правомірності правочину - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Враховуючи відсутність судового рішення про визнання договору іпотеки недійсним, він є обов`язковим для виконання та породжує передбачені у ньому права і обов`язки. До того ж на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій іпотека зареєстрована у встановленому законодавством порядку, про що зроблені відповідні записи у державних реєстрах. Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про відмову у позові з тієї підстави, що на момент укладення договору іпотеки до іпотекодавця не перейшло право власності на предмет іпотеки, є помилковим.
Касаційний суд вказав, що судами встановлено, що у 2011 році позивач звертався до Кіровського районного суду м. Кіровограда із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 серпня 2011 року у справі № 2-257/11 позов ПАТ «Укрексімбанк» задоволено та стягнено з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрексімбанк» заборгованість у розмірі 39 552,08 доларів США, що еквівалентно 315 772,75 грн за курсом НБУ. У справі, що переглядається, суди не встановили, чи використав банк у 2011 році право вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України. Переглядаючи справу, апеляційний суд належним чином не перевірив наданий банком розрахунок заборгованості та не встановив, чи відбулась зміна строку виконання основного зобов`язання, з урахуванням статті 1050 ЦК України. Встановлення таких обставин має вирішальне значення для правильного визначення розміру заборгованості позичальника за кредитним договором, на задоволення якої звертається стягнення на предмет іпотеки.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 19 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 16 квітня 2018 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що з інформаційної довідки від 06 лютого 2018 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна судом встановлено, що 24 березня 2014 року право власності на житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_1 . Підставою є рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 30 вересня 2013 року, відповідно до якого розірвано договір купівлі-продажу житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями з розстроченням платежу, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 27 червня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Новоукраїнського районного нотаріального округу Українською Н. М., зареєстрований в реєстрі за № 1554. Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями в АДРЕСА_1 . Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. При укладенні іпотечного договору право власності іпотекодавця підтверджувалося договором купівлі-продажу житлового будинку з відстроченням платежу від 27 червня 2007 року № 1554, що був посвідчений приватним нотаріусом Новоукраїнського районного нотаріального округу в Кіровоградській області Українською Н.М. та зареєстрований в Новоукраїнському відділенні Ульяновського міжміського бюро технічної інвентаризації 27 червня 2007 року № 7844/36. Отже, навіть за умови, що договір купівлі-продажу передбачав перехід права власності до іпотекодавця в майбутньому, можливість передання в іпотеку майна, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, прямо передбачена законодавством. Варто зазначити, що іпотекодавцем виступив позичальник за кредитом, який є особою, що в силу статті 5 Закону України «Про іпотеку» подав докази набуття права власності на нерухоме майно після укладення договору іпотеки.
Апеляційний суд зазначив, що АТ «Укрексімбанк»,звернувшись у 2009 році з позовом про дострокове стягнення кредиту, змінило строк виконання основного зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку із чим втратило право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом. Визначені позивачем проценти у сумі 4 141,12 дол. США були нараховані після того, як банк змінив строк виконання основного зобов`язання за кредитним договором, а тому такі проценти не підлягають сплаті за кредитним договором. Таким чином, апеляційний суд зробив висновок суд про те, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом виключення з мотивувальної частини рішення визначення загальної суми заборгованості з врахуванням відсотків в розмірі 4141,42 дол. США.
Аргументи учасників справи
У вересні 2021 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 16 квітня 2018 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 19 липня 2021 року, у якій просила: скасувати оскаржені судові рішення; направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що на момент укладення договору іпотеки право власності на предмет іпотеки не перейшло від ОСОБА_1 до іпотекодавця - ОСОБА_2 , оскільки умовами договору купівлі-продажу від 27 червня 2007 року було передбачено перехід права власності після повної оплати зі сторони покупця, чого не відбулося, вказаний договір розірваний за рішенням суду, а тому були відсутні підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки. Судами не враховано, що кредит надано в іноземній валюті, спірний будинок має загальну площу 64 кв. м та є для відповідача єдиним місцем постійного проживання, а тому на спірний будинок не могло бути звернуто стягнення відповідно до вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». У своїх рішеннях суди не зазначили початкової ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні, що не відповідає вимогами статті 39 Закону України «Про іпотеку». Судом апеляційної інстанції порушено право відповідача на захист та розглянуто справу без її участі за умови того, що відповідачем подано клопотання про перенесення судового засідання, у зв`язку із неможливістю участі, яка пов`язана із карантинними обмеженнями. Судом не застосовано позовної давності до спірних правовідносин. Суд не залучив до участі у розгляді справи ОСОБА_2 , який є боржником за кредитним договором.
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що судові рішення оскаржуються лише в частині задоволення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.
У січні 2022 року АТ «Укрексімбанк» подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що Верховним Судом у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 396/992/18 ухвалено рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 до АТ «Укрексімбанк» про визнання недійним іпотечного договору від 27 червня 2007 року, а тому доводи касаційної скарги щодо незаконності укладення договору іпотеки є безпідставними. У зв`язку із переходом до ОСОБА_1 права власності на предмет іпотеки вона набула статусу іпотекодавця за іпотечним договором та у неї виникли всі права та обов`язки за іпотечним договором. Відповідач не зверталася до суду першої інстанції із заявою про застосування позовної давності, а тому доводи касаційної скарги про те, що у задоволенні позову необхідно відмовити у зв`язку із спливом позовної давності, безпідставні. Встановлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову (скасування судового рішення, яким позов задоволено).
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
У січні 2022 року справу № 396/269/18 передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівником секретаріату Касаційного цивільного суду №601/0/226-22 від 18 травня 2022 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 травня 2022 року справу призначено судді-доповідачеві Дундар І. О., судді, які входять до складу колегії: Крат В. І., Краснощоков Є. В., Русинчук М. М., Антоненко Н. О.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 09 грудня 2021 року про відкриття касаційного провадження вказано, що касаційна скарга подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України, зокрема, касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Фактичні обставини
Суди встановили, що 27 червня 2007 року між банком та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 55207С17 про надання кредиту у розмірі 30 000 дол. США з кінцевою датою погашення 26 червня 2028 року.
Відповідно до умов цього договору банк надав позичальнику кредит у сумі 30 000,00 доларів США з кінцевою датою погашення 26 червня 2028 року для оплати за житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 180 000 грн, згідно з договором купівлі-продажу житлового будинку від 27 червня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Українською Н. М. (пункт 2.1 кредитного договору).
27 червня 2007 року для забезпечення виконання зобов`язань з кредитного договору № 55207С17 між банком та ОСОБА_2 укладений іпотечний договір № 55207Z17, посвідчений нотаріально 27 червня 2007 року.
Відповідно до пункту 1.3. іпотечного договору від 27 червня 2007 року предметом іпотеки є нерухоме майно - житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями за АДРЕСА_1 . Право власності ОСОБА_2 на предмет іпотеки підтверджено договором купівлі-продажу жилого будинку з відстроченням платежу від 27 червня 2007 року № 1554, що був посвідчений приватним нотаріусом Новоукраїнського районного нотаріального округу в Кіровоградській області Українською Н. М. та зареєстрований в Новоукраїнському відділені Ульяновського міжміського бюро технічної інвентаризації 27 червня 2007 року за № 7844/36.
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 серпня 2011 року у справі № 2-257/11 стягнуто із ОСОБА_2 на користь АТ «Укрексімбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 39 552,08 дол. США, що еквівалентно 315 772,75 грн за курсом Національного банку України.
Згідно з наданим АТ «Укрексімбанк» розрахунком заборгованості за кредитним договором від 27 червня 2007 року № 55207С17, укладеним із ОСОБА_2 , станом на 16 лютого 2018 року заборгованість за кредитом договором становила 31 358,08 дол. США, із них: прострочений борг - 27 216,66 дол. США, прострочена заборгованість за процентами - 4 141,42 дол. США.
Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 30 вересня 2013 року в справі № 396/1716/13-ц позов ОСОБА_1 задоволено. Розірвано договір купівлі-продажу житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями з розстроченням платежу, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 27 червня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Новоукраїнського районного нотаріального округу Українською Н. М., зареєстрований в реєстрі за № 1554. Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями на АДРЕСА_1 .
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 06 лютого 2018 року право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_1 24 березня 2014 року.
Позиція Верховного Суду
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом (абзац 3 статті 1 Закону України «Про іпотеку»).
У разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки (частина перша та друга статті 23 Закону України «Про іпотеку»).