Постанова
Іменем України
08 червня 2022 року
м. Київ
справа № 753/23626/17
провадження № 61-15474св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 31 березня 2021 року у складі судді Колесника О. М. та постанову Київського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Іванової І. В., Невідомої Т. О., Пікуль А. А.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 з позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні батьком, визначення способу участі батька у вихованні дитини.
Позов мотивований тим, що з 08 вересня 2012 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають малолітню доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Протягом всього подружнього життя позивач багато працював і донька та дружина були на його повному утриманні, він повністю забезпечував їх всім необхідним. Разом з тим, відносини з відповідачем почали погіршуватись та згодом вони остаточно розійшлись, але позивач ніколи не залишав доньку і постійно наголошував про активну участь у її вихованні.
Позивач зазначив, що фактично з самого моменту окремого проживання у нього з відповідачем почалися непорозуміння щодо прийняття участі у вихованні доньки, її відвідуванні.
Розпорядженням Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації від 27 листопада 2017 року № 744 визначено участь позивача у вихованні малолітньої дитини, встановивши позивачу спілкування з донькою за наступним графіком: щодня у робочі дні з 17-00 до 18-30 години; щонеділі з 10-00 до 12-00 годин. Також зобов`язано позивача дотримуватися режиму виховання, розвитку та відпочинку дитини, не допускати протиправних дій та негативних розмов стосовно матері дитини ОСОБА_2 . Зобов`язано ОСОБА_2 не перешкоджати батькові брати участь у вихованні дитини та спілкуванні з нею, не допускати протиправних дій та негативних розмов стосовно батька дитини ОСОБА_1 .
Не зважуючи на прийняте Службою у справах дітей рішення, відповідач не тільки не виконала свої обов`язки, а й почала безпідставно, протиправно та необґрунтовано чинити позивачу перешкоди у спілкуванні з донькою та прийнятті участі у її вихованні, вимагаючи, щоб такі побачення відбувались виключно у її присутності. Потім відповідач перестала інформувати позивача про місце знаходження дитини.
З урахуванням уточнених позовних вимог позивач просив:
зобов`язати відповідача не перешкоджати позивачу брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
визначити наступні способи участі позивача у вихованні доньки;
особисте спілкування без присутності матері за місцем на власний вибір позивача кожного понеділка, вівторка, середи, четверга після закінчення уроків і до 20-00 годин (без присутності матері), кожної п`ятниці з 18-00 годин до неділі 18-00 годин з ночівлею дитини за місцем проживання батька (без присутності матері),
щорічно 3 дні поспіль у період весняних та осінніх канікул у відповідності з датами шкільного канікулярного графіку дитини (без присутності матері),
щорічно 9 днів поспіль у період зимових канікул у відповідності з датами шкільного канікулярного графіку дитини (без присутності матері),
щорічно 30 днів поспіль у період літніх канікул у відповідності з датами шкільного канікулярного графіку дитини (без присутності матері),
у святкові дні (день народження дитини, Різдво, Новий Рік) з 11-00 години до 18-00 години в день свята або наступний день після свята (без присутності матері),
необмежене спілкування з донькою особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та донькою;
зобов`язати відповідача письмово повідомляти позивача будь-якими засобами зв`язку з підтвердженням отримання батьком дитини даного повідомлення, точну інформацію щодо фактичного місця навчання, проживання, перебування дитини за два дні до запланованої зустрічі згідно графіку батька з дитиною, а у разі настання змін щодо цих питань, повідомляти позивача будь-якими засобами зв`язку з підтвердженням отримання батьком дитини даного повідомлення на наступний день з дня настання таких обставин.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 31 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року, позов задоволено частково.
Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні його малолітньої дитини: доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Встановлено графік побачень та спілкування ОСОБА_1 зі своєю малолітньою дитиною: донькою - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з дня набрання рішенням законної сили:
- кожні понеділок, середу та п`ятницю кожного тижня кожного місяця щорічно з 17-00 години до 20-00 години без присутності матері дитини ОСОБА_2 ;
- щонеділі кожного тижня кожного місяця щорічно з 11-00 години до 15-00 години без присутності матері дитини ОСОБА_2 ;
- щорічно 3 дні поспіль у період весняних та осінніх канікул у відповідності з датами шкільного канікулярного графіку дитини без присутності матері дитини ОСОБА_2 ;
- щорічно 5 днів поспіль у період зимових канікул у відповідності з датами шкільного канікулярного графіку дитини без присутності матері дитини ОСОБА_2 ;
- щорічно 30 днів поспіль у період літніх канікул у відповідності з датами шкільного канікулярного графіку дитини без присутності матері дитини ОСОБА_2 ;
- щорічно у святкові дні (22 травня кожного року в день народження дитини, у Православне Різдво, на Новий Рік 01 січня) з 11-00 години до 15-00 години без присутності матері дитини ОСОБА_2 ;
- необмежене спілкування батька з дитиною різними засобами зв`язку.
Зобов`язано ОСОБА_2 письмово повідомляти ОСОБА_1 будь-якими засобами зв`язку з підтвердженням отримання батьком дитини даного повідомлення, точну інформацію щодо фактичного місця навчання, проживання, перебування дитини за два дні до запланованої зустрічі згідно графіку батька з дитиною, а у разі настання змін щодо цих питань, повідомляти ОСОБА_1 будь-якими засобами зв`язку з підтвердженням отримання батьком дитини даного повідомлення на наступний день з дня настання таких обставин.
Зобов`язано ОСОБА_1 забезпечити та дотримуватись режиму харчування, розвитку та відпочинку дитини, не допускати протиправних дій та негативних розмов відносно матері дитини ОСОБА_2 .
Зобов`язано ОСОБА_2 не допускати протиправних дій та негативних розмов відносно батька дитини ОСОБА_1 .
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обов`язкового права батька, який проживає окремо від дитини, бачитись зі своєю дитиною, рівності прав матері та батька щодо спілкування, виховання та утримання своєї дитини, стану здоров`я дитини і захисту її інтересів.
З урахуванням встановлених обставин справи, даних щодо віку дитини, рівності обох батьків у спілкуванні з дитиною та участі у її вихованні незалежно від того, з ким проживає дитина, виходячи з пріоритету прав та інтересів дитини, її віку, стану здоров`я, суд апеляційної інстанції зробив висновок про обґрунтованість встановленого судом першої інстанції порядку участі батька у вихованні доньки.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що спосіб участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з ним, визначений судом першої інстанції, в повній мірі відповідатиме інтересам як батьків, так і дитини, а також є достатнім для забезпечення участі батька у процесі вихованні дитини.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У вересні 2021 року ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 31 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року, передати справу на новий розгляд.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що оскаржені судові рішення є незаконними, судами неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права. Згідно статті 24 Конституції України рівність прав жінки і чоловіка забезпечується правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства, а не приниженням гідності матері. Норми статті 51 Конституції України регулюють порядок утримання батьками дітей, а не порядок їх участі у вихованні, тому суд неправильно застосував цю норму Конституції. В порушення вимог частини першої статті 3 Конвенції «Про права дитини» суд першої інстанції виходив із задоволення інтересів позивача (батька дитини), а не самої дитини, оскільки не прийняв до уваги докази, які доводять наявність у дитини негативних наслідків, як для психічного, психологічного так і фізичного стану здоров`я дитини. Судом зазначена норма права була застосована без зазначення в мотивувальній частині рішення в чому саме буде виражене найкраще забезпечення інтересів дитини при встановлені графіку побачень та визначені меж участі батька у вихованні дитини без присутності матері. Всупереч частини першої статті 9 Конвенції «Про права дитини» суд першої інстанції, визначивши умови побачення батька із дитиною без присутності матері, допустив примусове розлучення дитини із матір`ю всупереч бажанню дитини. Дитячий психолог, що був заслуханий в судовому засіданні і який безпосередньо оцінював стан дитини, зазначив, що дитина психологічно не готова розлучатися із матір`ю навіть на невеликі періоди, і нормальний емоційний стан дитини повністю залежить від фізичної присутності матері поруч з нею. Стаття 14 Конвенції «Про права дитини» не регулює питання участі батьків у вихованні дитини, а визначають межі участі держави у таких процесах. Суд першої інстанції не з`ясував, чи має позивач постійне місце проживання, де могла б перебувати дитина на час їх зустрічей, чи відповідає це місце помешкання санітарним нормам та вимогам безпеки дитини. Знехтувавши з`ясуванням цих обставин, суд першої інстанції не застосував частину першу статті 3 Конвенції «Про права дитини», яку мав застосувати. Суд першої інстанції порушив принцип рівності прав батьків, передбачений нормами статті 141 СК України. Суд безпідставно застосував частини другу, третю статті 157 СК України, адже доказів перешкоджання позивачеві в участі у вихованні дитини з боку відповідача в матеріалах справи немає. Суд в порушення вимог статті 159 СК України не прийняв до уваги пояснення спеціаліста в галузі дитячої психології, та не взяв до уваги її висновки та рекомендації. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги у вказаних в рішенні обсягах, виходив не з інтересів дитини, а з інтересів позивача, оскільки не врахував ані часу, в який дитина відвідує гуртки та секції для розвитку, ані періоду в який дитина буде взагалі позбавлена вести звичайний спосіб життя внаслідок перебування 30 днів поспіль із батьком. Таким чином, суд порушив норму статті 11 Закону України «Про охорону дитинства». Суди порушили норми статей 12, 82, 103 ЦПК України. В тексті рішення суду першої інстанції та в постанові суду апеляційної інстанції взагалі немає оцінки чи підстав для спростування доказів, наданих відповідачем, а саме, долучених судом 13 січня 2021 року до матеріалів справи висновків лікаря та психолога щодо емоційного та фізичного стану здоров`я дитини та ступеню впливу на цей стан з боку позивача. Суди першої та апеляційної інстанцій, не дотримавшись об`єктивності при розгляді справи, не прийняли до уваги особисту прихильність дитини до кожного з батьків, вік дитини, яка є занадто маленькою і чутливою, щоб переносити тривалі розлучення із матір`ю, не врахували стан здоров`я дитини та інші обставини, що мають істотне значення, а саме: наявність насильницьких дій позивача по відношенню до матері і дитини, за які останній був притягнутий до адміністративної відповідальності, про що свідчить постанова Дарницького районного суду, яка була долучена до матеріалів даної справи і якій суди першої і апеляційної інстанцій не надали належної оцінки. Суд першої інстанції на підставі поданих відповідачем доказів та на підставі пояснень, наданих фахівцем у галузі дитячої психології був зобов`язаний призначити експертизу, оскільки психічний, психологічний та фізичний стан здоров`я дитини, який вона має внаслідок спілкування із позивачем без присутності матері, є найважливішою обставиною, яку мав встановити суд; вирішення цього питання і встановлення цих обставин потребує спеціальних знань в галузі психіатрії, чого не мають суди першої та апеляційної інстанцій; сторонами не були надані відповідні висновки експертів з цих питань, а лише докази, що підтверджують необхідність з`ясування цих обставин. Суди не врахували висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 15 липня 2021 року у справі № 565/1501/19 (провадження № 61-6567св21). Суд першої та апеляційної інстанцій взагалі не врахували, що дитина і батько є різнополими, що відсутній сталий психологічний зв`язок між дитиною та позивачем, що враховуючи вік дитини та її тривале проживання з матір`ю без присутності батька в повсякденному житті, дитина не має повноцінного контакту з батьком, призначили побачення дитини і батька без присутності матері. Відповідач в апеляційній скарзі зазначав, що не заперечує проти зустрічей дитини із батьком, але в присутності матері, просив суд призначити інший графік і умови зустрічі, проте суди першої та апеляційної інстанцій знехтували інтересами дитини.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 вересня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2021 року, відкрито касаційне провадження у справі № 753/23626/17 та витребувано справу із суду першої інстанції.
У листопаді 2021 року справа № 753/23626/17 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2022 року справа призначена до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).