Постанова
Іменем України
08 червня 2022 року
м. Київ
справа № 648/2392/19
провадження № 61-15120св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
треті особи: ОСОБА_4 , Обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі Херсонської обласної державної адміністрації,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Херсонського апеляційного суду від 27 липня 2021 року в складі колегії суддів Склярської І. В., Пузанової Л. В., Чорної Т. Г.,
ВСТАНОВИВ :
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання прав та обов`язків забудовників, зокрема, в порядку спадкування, скасування реєстраційного запису, визнання недійсним договору купівлі-продажу.
Позов мотивував тим, що за час шлюбу його батьки ОСОБА_5 та ОСОБА_2 побудували житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Указував, що технічна документація на будинок свідчить, що його будівництво завершено в 1992-1993 роках, однак на момент смерті матері у лютому 2017 року вказаний будинок в експлуатацію введений не був, державна реєстрація права власності не проведена. За таких обставин позивач уважав, що його матері на момент смерті разом з його батьком в рівних частках (по Ѕ частці кожному) належали права та обов`язки забудовників на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 . Указував, що на день відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 разом з нею постійно проживали: він, його сестра ОСОБА_4 та їх батько ОСОБА_2 , що свідчить про прийняття ними спадщини в рівних частках як спадкоємцями першої черги. Вважав, що кожен із спадкоємців успадкував права та обов`язки забудовника на 1/6 частку в праві спільної власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами. Разом із тим у квітні 2017 року ОСОБА_2 зареєстрував право власності на будинок в одноособовому порядку, а в жовтні 2017 року відчужив його ОСОБА_3 . Зазначав, що оформлення ОСОБА_2 на своє ім`я права власності на спірний будинок та подальше його відчуження на користь ОСОБА_3 є перешкодою для позивача у прийнятті ним спадщини за законом.
З огляду на викладене ОСОБА_1 просив суд ухвалити рішення, яким:
визнати на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за ОСОБА_2 та ОСОБА_5 права та обов`язки забудовників в рівних частках, а саме по Ѕ частці за кожним, на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 ;
визнати за позивачем права та обов`язки забудовника на 1/6 частку в праві спільної власності на вказаний будинок у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 ;
скасувати реєстраційний запис № 20350390, вчинений 25 квітня 2017 року, про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 ;
визнати недійсним договір купівлі-продажу вказаного житлового будинку, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , укладений 05 жовтня 2017 року;
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 14 грудня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено:
скасовано реєстраційний запис № 20350390, вчинений 25 квітня 2017 року, про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться на АДРЕСА_1 ;
визнано недійсним договір купівлі-продажу вказаного житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, укладений 05 жовтня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;
визнано станом на 28 лютого 2017 року за ОСОБА_2 та ОСОБА_5 права та обов`язки забудовників у рівних частках (по 1/2 частці за кожним) в праві спільної власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться на АДРЕСА_1 ;
визнано за ОСОБА_1 права та обов`язки забудовника на 1/6 частку в праві спільної власності на вказаний житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами.
Рішення суду мотивовано тим, що спірний будинок побудовано в період 1992-1993 років, тобто в період шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , а тому є спільною сумісною власністю подружжя. Оскільки будинок до смерті ОСОБА_5 не було введено в експлуатацію, то подружжю належали права та обов`язки забудовників житлового будинку в рівних частках. При цьому суд зробив висновок, що права та обов`язки забудовника на Ѕ частку в праві спільної власності на будинок увійшли до спадщини після смерті ОСОБА_5 , яку прийняли спадкоємці першої черги: позивач, його сестра ОСОБА_4 , та їх батько ОСОБА_1 . Оскільки реєстрація права власності на весь будинок за ОСОБА_1 та його подальше відчуження ОСОБА_3 порушує права позивача як спадкоємця за законом першої черги, суд уважав наявними підстави для задоволення позову в повному обсязі.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Херсонського апеляційного суду від 27 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 14 грудня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Постанова мотивована тим, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про те, що спірний будинок було добудовано та введено в експлуатацію після смерті ОСОБА_5 , оскільки технічна документація на будинок свідчить про завершення його будівництва до 05 серпня 1992 року. Апеляційний суд указав, що реєстрація права власності на будинок за ОСОБА_2 відбулася на підставі законодавства, яке регулює порядок реєстрації житлових будинків, побудованих до 05 серпня 1992 року, на спростування чого позивач доводів не наводив. Колегія суддів зазначила, що у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину. Разом із тим позивач не надав доказів щодо прийняття спадщини після смерті матері як шляхом подання заяви про прийняття спадщини, так і в порядку частини третьої статті 1268 ЦК України. Колегія суддів уважала, що за наведених обставин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник спір з приводу перерозподілу спадщини в порядку статті 1280 ЦК України, а підстави для визнання договору купівлі-продажу житлового будинку недійсним відсутні.
Аргументи учасників справи
08 вересня 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову апеляційного суду та просив її скасувати як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права й порушенням норм процесуального права, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не надав належної оцінки тій обставині, що на момент смерті ОСОБА_5 спірний будинок не було введено в експлуатацію, а право власності на нього не було зареєстровано. За таких обставин до складу спадщини після смерті ОСОБА_5 увійшли її права та обов`язки як забудовника щодо Ѕ частки в праві спільної власності на будинок. Зазначає, що до прийняття будинку в експлуатацію та здійснення державної реєстрації речових прав на нього будинок є сукупністю використаних у його будівництві матеріалів. Посилається на те, що апеляційний суд зробив помилковий висновок про недоведеність факту прийняття позивачем спадщини, незважаючи на встановлений факт реєстрації місця проживання позивача та спадкодавиці за однією адресою та відсутність доказів на спростування їх спільного проживання на момент смерті ОСОБА_5 .
У грудні 2021 року від Обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі Херсонської обласної державної адміністрації до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому третя особа просить залишити її без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.
Відзив мотивовано тим, що позивач обрав неефективний спосіб захисту порушеного права, пред`явивши позовну вимогу про скасування реєстраційного запису про право власності ОСОБА_2 на житловий будинок, оскільки на момент розгляду справи судами редакція Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» серед способів захисту передбачала виключно скасування рішення державного реєстратора або скасування державної реєстрації як такої. Вказує, що застосування положень про спадкування прав та обов`язків забудовника в справі, що переглядається, є недоцільним, оскільки суди встановили факт завершення будівництва спірного будинку в 1992-1993 роках. Зазначає, що ОСОБА_3 як добросовісний набувач нерухомого майна покладалася на відсутність зареєстрованих будь-яких прав на будинок, крім права власності ОСОБА_2 .
У лютому 2022 року від представника ОСОБА_3 до Верховного Суду надійшли пояснення на касаційну скаргу, в яких відповідачка посилається на те, що спадкова справа після смерті ОСОБА_5 не заводилася, а доказів прийняття спадщини позивач суду не надав. Указує, що оцінка правомірності укладення оспорюваного договору купівлі-продажу житлового будинку вже надавалася в справі № 648/961/19 за позовом ОСОБА_4 . При цьому суд у вказаній справі зробив висновок про те, що договір відповідає вимогам закону, а позивачка не надала доказів належності спірного будинку ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності. Зазначає, що як позивач, так і ОСОБА_4 були обізнані про відчуження батьком спірного житлового будинку, всіляко йому допомагали та супроводжували укладення угоди в нотаріуса.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження в справі.
Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 травня 2022 року справу призначено судді-доповідачеві Антоненко Н. О.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).