Постанова
Іменем України
20 червня 2022 року
м. Київ
справа № 405/5478/17
провадження № 61-8980св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
третя особа - Публічне акціонерне товариство "ТАСКОМБАНК",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 20 серпня 2020 року в складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Левенця Б. Б., Музичко С. Г.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Публічне акціонерне товариство "ТАСКОМБАНК" (далі - ПАТ "ТАСКОМБАНК"), про визнання правочинів про відчуження арештованого майна недійсними.
Позовна заява мотивована тим, що рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 25 червня 2015 року у справі № 405/11641/13-ц задоволено його позов, поданий у власних інтересах та інтересах його сина ОСОБА_6, до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання незаконними вчинених дій із самочинного будівництва нежитлового приміщення з квартири АДРЕСА_1 та зобов`язано відповідачів провести перелічені у виконавчому листі дії по ліквідації наслідків такої перебудови. При цьому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про незаконність юридичного факту переведення житлової квартири боржників до категорії нежитлової, скасував правову підставу створення офісного приміщення - рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 14 серпня 2012 року № 692, на підставі якого проведено незаконну перебудову та перереєстрацію жилої квартири в нежитлове приміщення, видано свідоцтво на нерухоме майно у вигляді нежитлового приміщення.
На виконання зазначеного судового рішення 24 липня 2015 року відкрито виконавче провадження (ВП №№ 48198821, 48198757, 48199001, 48198931), а також накладено арешт на спірний об`єкт нерухомості - квартиру АДРЕСА_1 . 27 липня 2015 року арешт внесено у реєстр обтяжень нерухомого майна.
Зазначав, що предметом виконання судового рішення за виконавчим листом було зобов`язання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не чинити йому перешкоди у користуванні східцями до квартири АДРЕСА_2, з відновленням східців до вказаної квартири, та привести у первинний, придатний до використання стан; демонтувати східці до квартири АДРЕСА_3 у вказаному будинку; демонтувати двері з квартири АДРЕСА_3 та встановити вікно.
07 березня 2017 року Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції (далі - ВПВР УДВС ГТУЮ) у Дніпропетровській області) його повідомлено про те, що рішення суду, яке є обов`язковим до виконання на підставі статей 124, 129 Конституції України боржниками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не виконано, жодної дії з їх боку на виконання рішення суду вчинено не було, на боржників двічі було накладено штраф за невиконання судового зобов`язання, складено подання у порядку статті 89 Закону України "Про виконавче провадження" та направлено до Кропивницького відділу поліції Головного управління Національної поліції (далі - ВП ГУ НП) в Кіровоградській області щодо притягнення до кримінальної відповідальності.
09 лютого 2017 року начальником Управління захисту економіки Кіровоградської області повідомлено, що 09 листопада 2016 року слідчим відділом Кропивницького ВП ГУ НП в Кіровоградській області розпочато кримінальне провадження № 12016120020013993 за статтею 382 Кримінального кодексу України (далі - КК України) щодо невиконання судового рішення.
03 листопада 2016 року боржниками об`єкт невиконаного судового зобов`язання, а саме: нежитлове приміщення АДРЕСА_1, передано у користування представнику Страхової компанії (далі - СК) "ТАС" ОСОБА_4, якому було достеменно відомо про наявність невиконаного боржниками судового рішення, та у подальшому, на підставі договору купівлі-продажу 31 серпня 2017 року № 2646, спірне нежитлове приміщення, всупереч заборонам та накладеним, як державним виконавцем 24 липня 2015 року, так і судом за ухвалою від 29 червня 2017 року, арештів відчужено ОСОБА_4, яким, у свою чергу, 01 вересня 2017 року об`єкт невиконаного судового зобов`язання і арешту, було передано в іпотеку ПАТ "ТАСКОМБАНК".
Зазначав, що протягом тривалого часу за безвідповідальної поведінки відповідачів порушується його право власності, поваги до умов проживання і розміреного життя, право на справедливий і своєчасний суд.
Також, посилався на порушення спірними правочинами встановленого публічного порядку і обов`язковості виконання судових актів.
29 червня 2017 року за ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда у рамках пред`явленого позову на відшкодування спричинених збитків, заборонено відчуження та накладено арешт на всі зареєстровані майнові активи ОСОБА_2, ОСОБА_3, у тому числі на квартиру АДРЕСА_4 та нежитлове приміщення з квартирою АДРЕСА_1, що належать ОСОБА_2, ОСОБА_3 за свідоцтвами від 06 серпня 2014 року № 25258539 та № 25260119, до розгляду спору по суті.
Переконував, що вчинення під час заборон відповідачами протиправних дій у вигляді перепродажу і купівлі об`єкта самочинного будівництва, порушує не тільки його права, як власника сусіднього приміщення, яке до цього часу перебуває у стадії неусунутих перешкод у зв`язку з існуючою самочинною забудовою, але і встановлений публічний порядок, законності, обов`язковості дії судових рішень та їх невідворотної сили.
Ураховуючи наведене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд: встановити такими, що порушує встановлений публічний порядок з застосуванням наслідків недійсності правочину, передбачених частиною п`ятою статті 216, статтею 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), та визнати недійсним безоплатний правочин дарування № 1-134 нежитлового приміщення з ґанком та сходами, площею 41,8 кв. м, на земельній ділянці з неіснуючим кадастровим № 3510100000:28:185:0030, укладений 17 березня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та недійсною (нікчемну) державну реєстрацію прав від 22 березня 2016 року № 28854697 за ОСОБА_3 ; встановити таким, що порушує встановлений публічний порядок та визнати недійсним безоплатний правочин дарування № 1-528 нежитлового приміщення з ґанком та сходами, площею 41,8 кв. м, укладений 02 серпня 2016 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_5 та недійсною (нікчемну) державну реєстрацію нерухомого майна за наступним власником - ОСОБА_5 ; визнати недійсним останній правочин, укладений 31 серпня 2017 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 по відчуженню нежитлового приміщення з ґанком та сходами, площею 41,8 кв. м у АДРЕСА_5 на земельній ділянці з неіснуючим кадастровим № 3510100000:28:185:0030 за договором купівлі-продажу № 2646, виданого 31 серпня 2017 року приватним нотаріусом Кропивницького нотаріального округу Бабіч Л. Ю.; визнати недійсним (недіючим) запис від 31 серпня 2017 року (номер запису про право власності 22109995) набуття права власності за ОСОБА_4 на нежитлове приміщення з ґанком та сходами площею 41,8 кв. м у АДРЕСА_5, індексний № 36851994 від 31 серпня 2017 року, внесеного в державний реєстр на підставі недійсного правочину № 2646, посвідченого 31 серпня 2017 року приватним нотаріусом Бабіч Л. Ю. з неіснуючим кадастровим № 3510100000:28:185:0030; визнати недійсним (недіючим) наступний запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 вересня 2017 року номер запису про іпотеку 22120893, індексний № 36862846 за ОСОБА_4 предмета іпотеки, нежитлового приміщення з ґанком та сходами, площею 41,8 кв. м, у АДРЕСА_5, індексний № 36851994 від 31 серпня 2017 року з неіснуючим кадастровим № 3510100000:28:185:0030, вчиненого на підставі недійсних правочинів від 17 березня 2016 року, від 02 серпня 2016 та від 31 серпня 2017 року.
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10 травня 2019 року позов ОСОБА_1, поданий у власних інтересах та інтересах його сина ОСОБА_6, задоволено частково. Визнано недійсним договір дарування від 17 березня 2016 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений державним нотаріусом Кіровоградської державної нотаріальної контори № 1 Биковим С. Є., зареєстрований в реєстрі за № 1-134, номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 137977234 від 17 березня 2016 року, індексний номер № 28854697 від 22 березня 2016 року щодо об`єкту нерухомого майна - нежитлове приміщення, з ґанком та сходами площею 41,8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_5 та скасовано його державну реєстрацію. Визнано недійсним договір дарування від 02 серпня 2016 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, посвідчений державним нотаріусом Кіровоградської державної нотаріальної контори № 1 Биковим С. Є., зареєстрований в реєстрі за № 1-528, номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 15780897 від 02 серпня 2016 року, індексний номер № 30820500 від 08 серпня 2016 року щодо об`єкту нерухомого майна - нежитлове приміщення, з ґанком та сходами площею 41,8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_5, та скасовано його державну реєстрацію. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 31 серпня 2017 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Бабіч Л. Ю., зареєстрований в реєстрі за № 2646, номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 22109995 від 31 серпня 2017 року, індексний номер № 36851994 від 31 серпня 2017 року щодо об`єкту нерухомого майна - нежитлове приміщення, з ґанком та сходами площею 41,8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_5, та скасовано його державну реєстрацію. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірні правочини є такими, що порушують публічний порядок (стаття 228 ЦК України), оскільки за ними проведено відчуження майна - нежитлового приміщення з ґанком та сходами, загальною площею 41,8 кв. м на АДРЕСА_5, яке (нежитлове приміщення) за рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 25 червня 2015 року повинно бути приведено ОСОБА_7, ОСОБА_3 до житлового стану квартири, яке обмежено у зв`язку із накладенням за постановою державного виконавця арешту та забороною здійснювати відчуження будь-якого майна, що належить боржнику ОСОБА_3, ОСОБА_2, а посвідчення угод і реєстрації відбувалося на земельній ділянці з кадастровим номером № 3510100000:28:185:0030, який, у свою чергу, скасовано - визнано недійсним кадастрове формування ділянки з моменту утворення.
За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність заявлених позовних вимог про визнання недійсними договорів дарування від 17 березня 2016 року, від 02 серпня 2016 року та договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 31 серпня 2017 року.
Прийнявши до уваги, що державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно проведено державними реєстраторами на підставі вищезазначених правочинів, які визнано судом недійсними, суд вказав, що відповідні записи про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у державному реєстрі слід скасувати.
При цьому, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним наступного запису про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 вересня 2017 року, номер запису про іпотеку 22120893, індексний номер № 36862846 за ОСОБА_4 предмета іпотеки - спірного нежитлового приміщення, оскільки вважав їх необґрунтованими та недоведеними.
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 20 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено. Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10 травня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1, поданий у власних інтересах та інтересах його сина ОСОБА_6, відмовлено.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позивач не є учасником правочинів, які є предметом судового спору, і його інтереси, як власника майна, не порушені, оскільки визнання недійсними спірних правочинів ніяк не вплине на виконання рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 25 червня 2015 року, яким зобов`язано ОСОБА_2, ОСОБА_3 здійснити дії по відновленню прав позивача у користуванні його власністю.
При цьому, суд урахував, що виконавчі листи на виконання рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 25 червня 2015 року на даний час знаходяться на виконанні і провадження щодо них не закрите.
Постановою Верховного Суду від 10 лютого 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Постанову Кропивницького апеляційного суду від 20 серпня 2020 року залишено без змін. Поновлено дію постанови Кропивницького апеляційного суду від 20 серпня 2020 року. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 538,00 грн.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що доводи та посилання касаційної скарги ОСОБА_1 висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість його постанови не впливають, тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції без змін.
Зокрема, касаційний суд дійшов висновку про те, що:
- доводи касаційної скарги позивача про те, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що він не є особою, яка має право звертатися до суду з вимогами про визнання спірних правочинів недійсними, є безпідставними, оскільки звернувшись до суду з позовною заявою про визнання правочинів про відчуження арештованого майна недійними, не будучи стороною цих правочинів, ОСОБА_1 належно не обґрунтував, як їх укладенням порушені його права та як вказані правочини вплинуть на виконання рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 25 червня 2015 року в частині, яка безпосередньо стосується його прав, тобто не довів свого права оскаржити правочини, як заінтересована особа, а не їх сторона, що відповідно до статей 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) було його процесуальним обов`язком;
- доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що апеляційний суд незаконно не врахував висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 404/6619/17 (провадження № 61-10105св19) щодо тотожних правовідносин, між тими самими сторонами, не заслуговують на увагу, оскільки предметом спору у вказаній справі було інше майно, на яке в порядку забезпечення його позову про відшкодування шкоди, збитків, спричинених порушенням права і невиконанням судового рішення, ухвалою Ленінського районного суду міста Кіровограда від 30 червня 2017 року у справі № 405/3360/17 було накладено арешт, та яке було відчужене після ухвалення вказаного судового рішення. Тобто, він був заінтересованою особою, яка мала право оскаржити правочин, оскільки відчуження майна могло виплинути на можливість, ускладнити виконання можливого рішення про задоволення його позову про стягнення коштів. У справі ж, яка переглядається Верховним Судом, позивач не довів, як спірні у цій справі правочини можуть вплинути на його права та обов`язки, зокрема й щодо виконання рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 25 червня 2015 року;
- посилання заявника на неврахування судом правових висновків Верховного Суду України у постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-605цс16, про те, що правочин може оскаржити не лише його сторони, а й треті особи, що не є сторонами правочину - заінтересовані особи, не заслуговує на увагу, оскільки вказані правові висновки не впливають на правильність вирішення апеляційним судом справи, оскільки позивач не довів свого права оскаржувати спірні правочини, як особа, яка не була їх стороною;
- доводи заявника на порушення апеляційним судом норм процесуального права при відкритті апеляційного провадження та поновленні ОСОБА_4 строку на оскарження, є безпідставними, оскільки останній заявив відповідне клопотання про поновлення строку та суд, врахувавши його мотиви, обґрунтовано поновив йому строк для апеляційного оскарження.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиція інших учасників справи
28 травня 2021 року ОСОБА_6, як особа, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права та інтереси, із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Кропивницького апеляційного суду від 20 серпня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та направити справу на новий апеляційний розгляд (або залишити в силі рішення суду першої інстанції).
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд:
- безпідставно поновив ОСОБА_4 строк на подання апеляційної скарги на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10 травня 2019 року та відкрив апеляційне провадження у справі, чим порушив принцип правової визначеності;
- не звернув увагу на те, що правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи їх статус як "заінтересовані особи", що мають власний інтерес щодо предмету правочину чи його належність;
- не врахував, що приміщення, яке є предметом спору у справі № 405/5478/17, є також предметом іншого незвершеного спору у справі № 405/11641/13-ц;
- проігнорував, що факт порушення прав заявника встановлено рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 25 червня 2015 року у справі № 405/11641/13-ц, яким зобов`язано ОСОБА_2, ОСОБА_3 привести спірний об`єкт нерухомості до первинного стану житлової квартири;
- не врахував висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13, від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц, постановах Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 754/5841/17, від 09 грудня 2020 року у справі № 922/476/20, від 04 квітня 2019 року у справі № 750/4445/17, від 04 липня 2018 року у справі № 462/4611/13-ц, від 11 березня 2020 року у справі № 404/6619/17, від 30 червня 2020 року у справі № 310/4921/17, від 24 червня 2020 року у справі № 725/5992/16-ц, від 18 липня 2018 року у справі № 750/2728/16-ц, від 19 травня 2021 року у справі № 693/624/19.
Також у касаційній скарзі ОСОБА_6 зазначив клопотання про зупинення виконання та дії оскаржуваної постанови Кропивницького апеляційного суду від 20 серпня 2020 року та постанови Верховного Суду від 10 лютого 2021 року.
Разом із касаційною скаргою заявник подав клопотання про поновлення строку на касаційне провадження та клопотання про звільнення його від сплати судового збору.
04 червня 2021 року ОСОБА_6 із застосуванням засобів поштового зв`язку подав до Верховного Суду заяву, в якій просив при розгляді його касаційної скарги врахувати положення частини четвертої статті 9 Закону України "Про виконавче провадження".
14 серпня 2021 року ОСОБА_6 із застосуванням засобів поштового зв`язку подав до Верховного Суду заяву, в якій просив при розгляді його касаційної скарги врахувати висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17 та висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц.
29 жовтня 2021 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_8 із застосуванням засобів поштового зв`язку подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_6, у якому заявник, не погоджуючись із доводами касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду - без змін.
06 та 09 листопада 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку і через електронну пошту подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_6, в якому підтримав доводи касаційної скарги та обґрунтовував незаконність постанови Кропивницького апеляційного суду від 20 серпня 2020 року.
Також заявник подав клопотання в якому просив передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення виключної правової проблеми різнобічності правових позицій суду касаційної інстанції у аналогічних правовідносинах щодо фраудаторних правочинів.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 31 травня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_6 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 20 серпня 2020 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2021 року визнано підстави для поновлення строку на касаційне оскарження постанови, наведені ОСОБА_6, неповажними; відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_6 про звільнення його від сплати судового збору за подання касаційної скарги; касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків до 19 липня 2021 року, але не більше десяти днів з дня отримання ухвали. Зокрема, надано ОСОБА_6 строк для подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження, в якій зазначити дату, коли саме йому стало відомо про існування оскаржуваної постанови та підтвердити відповідними доказами та сплатити судовий збір у розмірі 4 228,80 грн.
У липні 2021 року до Верховного Суду надійшли матеріали на усунення недоліків, зокрема: заява про поновлення строку на касаційне оскарження, заява про звільнення або відстрочення чи розстрочення сплати судового збору.
Ухвалою Верховного Суду від 04 серпня 2021 року поновлено ОСОБА_6 строк на касаційне оскарження постанови Кропивницького апеляційного суду від 20 серпня 2020 року. Цією ж ухвалою у задоволенні клопотання ОСОБА_6 про звільнення від сплати судового збору, відстрочення або розстрочення сплати судового збору відмовлено. Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишено без руху з наданням строку для сплати судового збору у розмірі 4 228,80 грн.
У вересні 2021 року ОСОБА_6 надіслав на адресу Верховного Суду матеріали на усунення недоліків касаційної скарги, зокрема: дублікат квитанції від 02 вересня 2021 року про сплату судового збору у розмірі 908,00 грн та заяву про звільнення його від сплати судового збору, відстрочення або розстрочення сплати судового збору.
Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2021 року відстрочено ОСОБА_6 сплату частини судового збору у розмірі 3 320,80 грн за подання касаційної скарги до ухвалення судового рішення у справі; відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_6, як особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права та інтереси, на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано із Ленінського районного суду м. Кіровограда матеріали справи № 405/5478/17; відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_6 про зупинення виконання постанови Кропивницького апеляційного суду від 20 серпня 2020 року; надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У листопаді 2021 року матеріали справи № 405/5478/17 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, третьою та четвертою статті 405 ЦПК України якщо касаційна скарга надійшла до суду касаційної інстанції після закінчення касаційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час касаційного розгляду справи, суд касаційної інстанції розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави. За результатами розгляду касаційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 416 ЦПК України. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час касаційного розгляду справи за касаційною скаргою іншої особи.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги ОСОБА_6, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Фактичні обставини справи
Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 25 червня 2015 року у справі № 405/11641/13-ц частково задоволено позов ОСОБА_1, поданий у власних інтересах та інтересах його сина ОСОБА_6 . Визнано незаконним та скасовано рішення від 14 серпня 2012 року № 692 виконавчого комітету Кіровоградської міської ради про переведення квартири АДРЕСА_1 до категорії нежитлових. Зобов`язано ОСОБА_2, ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_1, ОСОБА_6 у користуванні східцями до квартири АДРЕСА_2 . Зобов`язано ОСОБА_2, ОСОБА_3 відновити східці до квартири АДРЕСА_2 та привести у первинний, придатний до використання стан. Зобов`язано ОСОБА_2, ОСОБА_3 демонтувати східці до квартири АДРЕСА_1 . Зобов`язано ОСОБА_2, ОСОБА_3 демонтувати двері з квартири АДРЕСА_1 та встановити вікно.
На виконання зазначеного судового рішення Ленінським районним судом м. Кіровограда 20 липня 2015 року видано виконавчі листи № 405/11641/13-ц, які в подальшому пред`явлено стягувачем ОСОБА_1 до виконання.
Постановами державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції (далі - Ленінський ВДВС Кіровоградського МУЮ) від 24 липня 2015 року відкрито виконавчі провадження з виконання зазначених вище виконавчих листів (ВП №№ 48198821, 48198757, 48199001, 48198931).
Крім того, постановами державного виконавця Ленінського ВДВС Кіровоградського МУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 24 липня 2015 року (ВП № № 48199001, 48198931) з одночасним винесенням постанов про відкриття виконавчого провадження накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, що належить боржнику ОСОБА_3, ОСОБА_2, а також заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, що належить боржнику ОСОБА_3, ОСОБА_2 .
Зазначені відомості про накладення арешту внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджується Інформаційною довідкою від 11 вересня 2017 року, з наявною актуальною інформацією про державну реєстрацію обтяжень: номер запису про обтяження: 10572936, дата, час державної реєстрації: 28 липня 2015 року 08:55:09, підстава виникнення обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 48199001, виданий 24 липня 2015 року, видавник: Ленінський ВДВС Кіровоградського МУЮ у Кіровоградській області; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 21390235 від 28 липня 2015 року 08:56:29, ОСОБА_9, реєстраційна служба Кіровоградського міського управління юстиції Кіровоградської області; вид обтяження: арешт нерухомого майна; обтяжувач: Ленінський ВДВС Кіровоградського МУЮ, особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_2, об`єкт нерухомого майна: квартира, об`єкт житлової нерухомості, адреса: АДРЕСА_6 .