Постанова
Іменем України
20 червня 2022 року
м. Київ
справа № 757/40396/20
провадження № 61-850св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лінеура Україна",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду
м. Києва від 09 лютого 2021 року у складі судді Комаревцева Л. В. та постанову Київського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Журби С. О., Писаної Т. О., Приходька К. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінеура Україна" (далі - ТОВ "Лінеура Україна") про захист прав споживачів, визнання недійсним договору та захист персональних даних.
Позов обґрунтовано тим, що у період із 29 червня до 01 липня 2020 року невідомі особи здійснили від її імені реєстрацію на декількох онлайн-сервісах кредитування і скориставшись її особистими та персональними даними оформили кредит з подальшим заволодінням грошовими коштами фінансових організацій. Отримавши виписку з Українського бюро кредитних історій, позивач дізналась, що між нею та ТОВ "Лінеура Україна" укладено договір від 30 червня 2020 року № 854434 на суму 3 000,00 грн.
Позивач стверджує, що вона не укладала договір, не отримувала кошти, а її персональними даними заволоділа невідома особа, відтак оспорюваний договір підлягає визнанню недійсним.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 09 лютого 2021 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що вимоги є необґрунтованими, оскільки оспорюваний договір укладений у спосіб, визначений чинним законодавством України, із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України "Про захист прав споживачів". Доказів про те, що договір укладений іншою особою позивачкою не надано. Також не надано доказів про те, що позивачка не надавали згоди на обробку персональних даних при укладенні договору, та відповідач продовжує обробляти, зберігати та використовувати її персональні дані для іншої мети.
Постановою Київського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 09 лютого 2021 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У січні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 09 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга подана на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах), а саме щодо використання персональних даних для укладення договору без згоди особи. Крім того, у касаційній скарзі заявник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411
ЦПК України), зокрема, що суди не дослідили зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України); суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частина третя статті 411 ЦПК України).
У лютому 2022 року ТОВ "Лінеура Україна" подало до суду відзив на касаційну скаргуОСОБА_1, у якому заявник просить залишити вказану касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Щодо клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін
У своїй касаційній скарзі ОСОБА_1 просить розгляд касаційної скарги здійснювати у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом.
Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що право особи бути присутньою під час розгляду справи може бути реалізовано у разі розгляду такої справи у відкритому судовому засіданні, у всіх інших випадках присутність інших осіб при розгляді справи у порядку письмового провадження чинним ЦПК Українине передбачено.
Сторона позивача реалізувала свої процесуальні права, які відповідають принципу змагальності на стадії касаційного перегляду справи, шляхом викладення своєї позиції у касаційній скарзі. Клопотання про розгляд справи судом касаційної інстанції за участю позивача не містить обґрунтувань того, які ще важливі для справи пояснення може надати ОСОБА_1 лише особисто в суді, крім тих, які викладені письмово у касаційній скарзі.
Верховний Суд, виходячи із повноважень суду касаційної інстанції, який не може встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами, оцінивши характер спору та суть правового питання, яке підлягає вирішенню, вважає, що у цій справі відсутні підстави для виклику заявника в судове засідання для надання особистих пояснень на стадії касаційного перегляду справи.
Верховний Суд створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, у яких такий рух описаний. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Ураховуючи викладене та зважаючи на відсутність необхідності виклику учасників справи для надання пояснень, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 .
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Встановлені судами обставини
30 червня 2020 року між сторонами укладено договір № 854434, за умовами якого позивач отримав позику у розмірі 3 000,00 грн зі сплатою відсотків у розмірі 1,9 % від суми позики за кожен день користування кредитом, строк кредиту 21 день.
Договір укладений з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи - Веб-сайту ТОВ "Лінеура Україна" (позикодавця), у рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле.
Встановлено, що у момент реєстрації на сайті ТОВ "Лінеура Україна" створено власний особистий кабінет, який є сукупністю захищених сторінок. Особистий кабінет забезпечує повну взаємодію з відповідачем, постійний доступ до інформації та документів, необхідних для укладення/виконання договору.
Правилами надання грошових коштів у позику, які діяли на момент укладення договору та є його невід`ємною частиною, встановлюється порядок укладення договору між ОСОБА_1 та ТОВ "Лінеура Україна", а саме: позивач на сайті
ТОВ "Лінеура Україна", здійснила заповнення заявки на отримання позики, вказала всі дані, відмічені у заявці в якості обов`язкових для заповнення; заявка подавалася позивачем через особистий кабінет; відповідач проінформував позивача про прийняте рішення щодо видачі кредиту з гіперпосиланням на пропозицію позивача щодо укладення договору відповідно до Закону України "Про електронну комерцію" та статті 641, 642 ЦК України; позивач в особистому кабінеті ознайомилася з пропозицією ТОВ "Лінеура Україна" щодо укладання електронного договору (офертою), яка була розміщена в Інформаційно-телекомунікаційній системі відповідача; позивачка надала відповідь відповідачу електронним повідомленням про ознайомлення та повне і безумовне прийняття (акцепт) оферти відповідача, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором (пароль надісланий позивачу в смс-повідомленні), відповідно до абзацу 2 частини шостої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію"; ТОВ "Лінеура Україна" надав підтвердження про укладання договору шляхом розміщення інформації в особистому кабінеті позивача та направлення примірника договору на адресу електронної пошти ОСОБА_1 .
Із наведеного вище порядку при укладенні договору позивачем здійснені дії, які чітко свідчать про її свідомий вибір щодо укладення договору. Без відповідних дій з боку позивачки укладення договору було б неможливе.
Нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.