Постанова
Іменем України
20 червня 2022 року
м. Київ
справа № 296/3125/20
провадження № 61-411св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - управління Державної казначейської служби України у м. Житомирі,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 19 жовтня 2020 року у складі судді Драча Ю. І. та постанову Житомирського апеляційного суду від 15 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Талько О. Б., Шевчук А. М., Коломієць О. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про відшкодування моральної шкоди.
Позовну заяву мотивовано тим, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2018 року визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, оформлену листом від 25 травня 2018 року № Г-5324/0-2906/0/22-18, у наданні йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду.
На його переконання, такі неправомірні дії спричинили йому моральну шкоду, яка виразилася у душевних стражданнях, адже відповідач був зобов`язаний діяти у суворій відповідності з вимогами законодавства України. Він змушений був виділяти тривалий час для звернення до юристів та судових органів з метою усунення незаконних перешкод, які чинились працівниками Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.
Перенесений у зв`язку з неправомірними діями відповідача сильний психологічний стрес, постійне напруження під час судового вирішення спору призвели до погіршення стосунків з односельчанами, негативно вплинули на його психологічний стан й стосунки у сім`ї та перешкоджали у повній мірі продовжувати активне громадське життя, адже він є керівником громадської організації "Асоціація фермерів та приватних землевласників Житомирської області".
На переконання позивача, указаними діями відповідач умисно та свідомо завдав йому моральну шкоду і така шкода підлягає компенсації відповідно до статей 23, 1167 ЦК України.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області 20 000 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 19 жовтня 2020 року, залишеним без змін Житомирського апеляційного суду від 15 грудня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду мотивовано тим, що у розумінні статей 77, 78 ЦПК України ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами завдання йому Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області моральної шкоди.
На переконання судів попередніх інстанцій, сам лише факт ухвалення Житомирським окружним адміністративним судом рішення від 27 серпня 2018 року, яким встановлено протиправність дій відповідача у наданні йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, не може бути самостійною та достатньою підставою стверджувати про спричинення позивачеві моральної шкоди та не звільняє його від обов`язку надати належні докази на підтвердження наявності всіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення, яке є підставою для відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 19 жовтня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 15 грудня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення по суті заявлених позовних вимог.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин норми статей 23, 1167 ЦК України, не звернули увагу, що незаконність дій відповідача у відмові у наданні ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння з кадастровим номером 1820387400:02:000:0078 на території Андрушівського району Житомирської області з наступною передачею цієї земельної ділянки в оренду Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, підтверджено рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2018 року.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2021 року касаційну ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 19 жовтня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 15 грудня 2020 рокузалишено без руху, вказано про необхідність зазначення в касаційній скарзі обов`язкових підстав касаційного оскарження та надання касаційної скарги (у новій редакції) та її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
У лютому 2021 року заявником у встановлений судом строк зазначені недоліки касаційної скарги усунуто.
Ухвалою Верховного Суду від 09 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, витребувано із Корольовського районного суду м. Житомира цивільну справу № 296/3125/20.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у квітні 2021 року, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області заперечувало проти доводів ОСОБА_1, просило залишити касаційну скаргу без задоволення.
Фактичні обставини, встановлені судами
03 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із заявою, в якій просив надати йому дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння, орієнтовною площею 52,5394 га (кадастровий номер 1820387400:02:000:0078), яка розташована на території Андрушівського району Житомирської області, з наступною передачею цієї земельної ділянки йому в оренду строком на 49 років.
Листом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 25 травня 2018 року № Г-5324/0-2906/0/22-18 відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні вказаної заяви.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2018 року визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, оформлену листом від 25 травня 2018 року № Г-5324/0-2906/0/22-18, у наданні ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння з кадастровим номером 1820387400:02:000:0078 на території Андрушівського району Житомирської області, з наступною передачею цієї земельної ділянки в оренду.
Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 03 травня 2018 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння з кадастровим номером 1820387400:02:000:0078 на території Андрушівського району Житомирської області, з наступною передачею цієї земельної ділянки в оренду, та прийняти рішення із врахуванням встановлених обставин справи й у відповідності до норм ЗК України.
У вказаному судовому рішенні також зазначено, що відсутність належним чином оформленого наказу Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, незважаючи на надсилання заявнику листа про розгляд його клопотання, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з переліку тих, які він повинен ухвалити відповідно до вимог закону.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарг) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19).
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 19 жовтня 2020 року та постанова Житомирського апеляційного суду від 15 грудня 2020 року відповідають зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Предметом позовних вимог ОСОБА_1 у цій справі є вимога про відшкодування Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області моральної шкоди відповідно до вимог статей 23, 1167 ЦК України.