Постанова
Іменем України
20 червня 2022 року
м. Київ
справа № 755/6830/21
провадження № 61-18799св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,
позивачі - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
третя особа - ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3, від імені якого діє адвокат Смілянський Юрій Миколайович, на постанову Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Болотова Є. В., Музичко С. Г., Олійника В. І., у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2021 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна.
Одночасно з пред`явленням позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 подали заяву про забезпечення позову шляхом накладення заборони на відчуження об`єкту житлової нерухомості - квартири АДРЕСА_1, загальною площею 44 кв. м, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на ім`я ОСОБА_3, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1581611180000 від 20 червня 2018 року.
Заяву мотивовано тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є законними власниками квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 07 квітня 2000 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Горяйновою Т. К. Проте на підставі нікчемного договору купівлі-продажу від 20 червня 2018 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, відповідач набув права власності на спірну квартиру. Таким чином, ця нерухомість незаконно вибула із володіння позивачів та наразі перебуває у власності відповідача.
З огляду на те, що предметом пред`явленого позову є відновлення права власності шляхом витребування майна з незаконного володіння відповідача, останній, з метою уникнення негативних наслідків для себе, може здійснити відчуження спірного майна, а тому існують ризики істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, що вплине на ефективність захисту прав та інтересів позивачів.
На підставі вимог статей 149, 150 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) позивачі просили суд забезпечити позов шляхом накладення заборони на відчуження об`єкту житлової нерухомості - квартири АДРЕСА_1, загальною площею 44 кв. м, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на ім`я ОСОБА_3, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1581611180000 від 20 червня 2018 року.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 04 серпня 2021 року відмовлено у задоволенні спільної заяви позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 про забезпечення позову.
Суд виходив із того, що предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння. Отже, заявлення такої вимоги неволодіючим власником презюмує перебування майна, яке є предметом спору, у фактичному володінні відповідача, і правомірність такого володіння не спростована, допоки спір між сторонами не буде вирішений судом. Якщо суд застосує обраний позивачами вид забезпечення позову, то він фактично констатує неправомірність володіння спірним майном відповідачем, що може мати місце лише за наслідками вирішення спору по суті.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено, ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 04 серпня 2021 року скасовано, заяву представника ОСОБА_1, ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено.
Накладено заборону на відчуження об`єкту житлової нерухомості - квартири АДРЕСА_1, загальною площею 44 кв. м, яка належить ОСОБА_3, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1581611180000 від 20 червня 2018 року.
Суд апеляційної інстанції постановив, що суд першої інстанції не врахував, що
існують реальні ризики подальшого відчуження чи обтяження саме майнових прав на спірну квартиру. Між сторонами існує реальний спір. Спосіб забезпечення позову, обраний позивачами, є співмірним із позовними вимогами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_3, від імені якого діє адвокат Смілянський Ю. М., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, просив скасувати постанову Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року, а ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 04 серпня 2021 року залишити без змін.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував вимогистатті 149 ЦПК України, оскільки заходи забезпечення позову застосовано судом без достатньої підстави; позивачі не є власниками спірного майна і саме по собі заявлення вимоги про витребування спірної квартири не спростовує правомірності володіння відповідачем цим майном.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу позивачі, від імені яких діє адвокат Мельничук В. В., зазначили, що касаційна скарга ОСОБА_3, від імені якого діє адвокат Смілянський Ю. М., не підлягає задоволенню, оскільки не містить обґрунтування неправильного застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права.
Відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_4 до суду не надходив.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3, від імені якого діє адвокат Смілянський Ю. М., на постанову Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року і витребувано з Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу № 755/6830/21.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_3, від імені якого діє адвокат Смілянський Ю. М., не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.