ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 червня 2022 року
м. Київ
справа № 359/5535/18
провадження № 61-4927св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - керівник Бориспільської місцевої прокуратури в інтересах держави,
відповідачі: Гірська сільська рада Бориспільського району Київської області, ОСОБА_1,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тригуб Євгенія Олегівна, Комунальне підприємство Бориспільської районної ради Бориспільське районне "Бюро технічної інвентаризації",
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Руденко Андрій Олександрович, на заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 2 травня 2019 року, ухвалене у складі судді
Муранової-Лесів І. В., та постанову Київського апеляційного суду від 6 лютого 2020 року, прийняту колегією у складі суддів: Сержанюка А. С., Коцюрби О. П., Лівінського С. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року керівник Бориспільської місцевої прокуратури звернувся в інтересах держави з позовом до Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області (далі - Гірська сільська рада), ОСОБА_2 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Комунальне підприємство (далі - КП) Бориспільської районної ради Бориспільське районне "Бюро технічної інвентаризації", про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису про право власності.
В обґрунтування позову вказував, що рішенням Гірської сільської ради
№ 308-12-VII від 26 травня 2016 року надано дозвіл ОСОБА_2 на складання проекту землеустрою щодо оформлення документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства в селі Гора на території Гірської сільської ради.
У подальшому рішенням Гірської сільської ради № 880-46-VII від 29 листопада 2017 року затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,1255 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства в селі Гора на території Гірської сільської ради та передано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку з кадастровим номером 3220883201:01:001:3081 за рахунок земель комунальної власності Гірської сільської ради.
Вказані рішення органу місцевого самоврядування в частині визначення цільового призначення переданої ОСОБА_2 земельної ділянки не відповідають генеральному плану села Гора, затвердженому рішенням Гірської сільської ради № 1054-45-VI від 25 квітня 2014 року, та плану зонування території села Гора, затвердженому рішенням цієї ж ради № 244-10- VII, згідно з якими спірна земельна ділянка розташована в межах виробничої зони та зони транспортної інфраструктури.
Зазначав, що листом Відділу містобудування та архітектури Бориспільської районної державної адміністрації Київської області № 2139 від 28 листопада
2016 року відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 3220883201:01:001:3081 у приватну власність для ведення особистого селянського господарства, однак рішенням Гірської сільської ради затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, який не було погоджено зі структурним підрозділом районної державної адміністрації у сфері містобудування та архітектури.
Також вказував, що на підставі незаконного рішення органу місцевого самоврядування ОСОБА_2 набув право власності на спірну земельну ділянку, яку у подальшому відчужив ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу.
Уточнивши позовні вимоги просив:
- визнати незаконним та скасувати рішення Гірської сільської ради № 308-12-VII від 26 травня 2016 року "Про надання дозволу на складання проекту із землеустрою щодо оформлення документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства в селі Гора Бориспільського району Київської області";
- визнати незаконним та скасувати рішення Гірської сільської ради № 880-46-VII від 29 листопада 2017 року "Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2";
- визнати недійсним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тригуб Є. О. індексний номер 43816032 від 1 листопада 2018 року та скасувати запис про право власності № 28702152 від 1 листопада 2018 року.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2018 року залучено до участі у справі співвідповідачем ОСОБА_1, а третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тригуб Є. О. Ухвалою цього ж суду від 18 лютого 2019 року ОСОБА_2 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Заочним рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області
від 2 травня 2019 року позов задоволено.
Визнано незаконним та скасовано рішення Гірської сільської ради № 308-12-VII від 26 травня 2016 року "Про надання дозволу на складання проекту із землеустрою щодо оформлення документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства в селі Гора Бориспільського району Київської області".
Визнано незаконним та скасовано рішення Гірської сільської ради № 880-46-VII від 29 листопада 2017 року "Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2".
Визнано недійсним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тригуб Є. О. індексний номер 43816032 від 1 листопада 2018 року та скасовано запис про право власності № 28702152 від 1 листопада 2018 року.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції входив з того, що оспорювані рішення Гірської сільської ради № 308-12-VII від 26 травня 2016 року та № 880-46-VII від 29 листопада
2017 року не відповідають вимогам законодавства та порушують права територіальної громади, оскільки місце розташування спірної земельної ділянки не відповідає вимогам затвердженого генерального плану населеного пункту.
Встановивши, що набута ОСОБА_2 на підставі незаконного рішення органу місцевого самоврядування земельна ділянка у подальшому відчужена
ОСОБА_1 відповідно до договору купівлі-продажу, суд першої інстанції дійшов висновку про визнання недійсним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі якого внесено запис про право власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку, та скасував відповідний запис.
Постановою Київського апеляційного суду від 6 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 2 травня 2019 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про існування правових підстав для задоволення позову, зазначивши про відповідність таких висновків обставинам справи, норма матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У березні 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Руденко А. О. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 2 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 6 лютого 2020 року і ухвалити нове судове рішення про залишення позову без розгляду.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами попередніх інстанцій того, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя. Суди не досліджували питання наявності чи відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави у цій справі; не встановили обставини, які перешкоджають здійсненню захисту прав та інтересів органом, уповноваженим здійснювати самостійно представництво держави у цій справі. На думку заявника, висновок судів попередніх інстанцій щодо повноважень прокурора на представництво інтересів держави у цій справі зроблений без урахування висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 5 грудня 2018 року у справі № 923/129/17.
Заявник вказує про неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 23 жовтня 2018 року у справі № 926/03/18, згідно з яким у разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають, як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, що звернулась за їх захистом.
У справі № 926/03/18 судами встановлено обставини щодо належності земельних ділянок, про які йдеться в оскаржуваних рішеннях та оспорюваних угодах, до комунальної власності; права власності на ці ділянки, інтереси якої представляє та за захистом прав якої має звертатись орган місцевого самоврядування, за висновком Верховного Суду виключає настання будь-яких правових наслідків для інших суб`єктів, у тому числі і для держави Україна та виключає порушення прав та охоронюваних інтересів держави через прийняття оскаржуваних рішень та укладення оспорюваних угод. Надавши оцінку обґрунтуванню прокурора щодо звернення з позовом у справі № 926/03/18, які зводились до захисту прав держави, та невстановленню обставин звернення прокурора з метою захисту прав власника спірних земельних ділянок - Недобоївської територіальної громади в інтересах її представницького органу (який був відповідачем у справі), Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність у прокурора процесуальної дієздатності на звернення з вказаним позовом.
Також заявник вказує про обрання прокурором неефективного способу захисту права та залишення поза увагою судів попередніх інстанцій такої обставини. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18) колегія суддів погодилась із висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 17 грудня
2014 року у справі № 6-140цс14, про те, що захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, що було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, не є ефективним способом захисту права власника.
Суди не врахували, що вимоги про витребування майна прокурор у даній справі не заявляв; вимога про визнання недійсним і скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і скасування внесеного на підставі цього рішення запису призведе до повернення права власності на спірну земельну ділянку до ОСОБА_2, а право територіальної громади, за захистом якого фактично звернувся прокурор, залишитися незахищеним.
Також заявник вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" у їх сукупності.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 6 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
Підставою для відкриття касаційного провадження були доводи заявника про:
- застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, у постановах Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі № 923/129/17 та від 23 жовтня 2018 року у справі № 926/03/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
- відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" у їх сукупності (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Гірської сільської ради № 308-12-VII від 26 травня 2016 року надано дозвіл ОСОБА_2 на складання проекту із землеустрою щодо оформлення документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства в селі Гора на території Гірської сільської ради.
У подальшому рішенням Гірської сільської ради № 880-46-VII від 29 листопада 2017 року затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність
ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,1255 га для ведення особистого селянського господарства в селі Гора на території Гірської сільської ради та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 3220883201:01:001:3081 загальною площею 0,1255 га для ведення особистого селянського господарства в селі Гора на території Гірської сільської ради за рахунок земель комунальної власності Гірської сільської ради.
Суди встановили, що на підставі рішень органу місцевого самоврядування за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку, про що 1 грудня 2017 року державним реєстратором КП Бориспільської районної ради Бориспільське районне "Бюро технічної інвентаризації" зроблено запис за № 23765168.
Зі змісту листів Бориспільської районної державної адміністрації Київської області № 48/07-46-982 від 6 березня 2018 року і № 48/07-46-2104 від 11 травня 2018 року та викопіювання з генерального плану села Гора суди встановили, що за генеральним планом села Гора, затвердженим рішенням Гірської сільської ради № 1054-45-VI від 25 квітня 2014 року, та планом зонування території села Гора, затвердженим рішенням цієї ж ради № 244-10-VII від 28 квітня 2016 року, земельна ділянка з кадастровим номером 3220883201:01:001:3081 знаходиться на межі двох функціональних зон - виробничої зони та зони транспортної інфраструктури (зона вулиць, майданів, доріг).
Суди встановили, що відділом містобудування та архітектури Бориспільської районної державної адміністрації Київської області розглянуто клопотання Приватного підприємства "Інвестиційна компанія "Меркурій-Інвест" про погодження проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 в межах села Гора на території Гірської сільської ради та листом № 2139 від 28 листопада 2016 року надано обґрунтовану відмову у погодженні проекту землеустрою. Відмова вмотивована тим, що відповідно до наданих графічних матеріалів земельна ділянка з кадастровим номером 3220883201:01:001:3081 знаходиться на межі двох функціональних зон - виробничої зони та зони транспортної інфраструктури (зона вулиць, майданів в межах червоних ліній, доріг), тому не може бути відведена за поданим цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.
Також суди встановили, що Головне управління Держгеокадастру у Київській області у межах компетенції провело перевірку з питань дотримання вимог земельного законодавства при використанні спірної земельної ділянки, за результатами якої складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 271-ДК/285/АП/09/01-18 від 19 червня 2018 року, відповідно до якого документація із землеустрою спірної земельної ділянки подана до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, для внесення відомостей до Державного земельного кадастру без погодження з відділом містобудування та архітектури Бориспільської районної державної адміністрації Київської області.
Листом Головного управління Держгеокадастру у Київській
області № Г-967/0-2283/6-18 від 25 червня 2018 року вказаний акт направлено до Бориспільської місцевої прокуратури з проханням вжити заходів прокурорського реагування щодо встановлених порушень вимог земельного законодавства.
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.