Постанова
Іменем України
15 червня 2022 року
м. Київ
справа № 359/2661/18
провадження № 61-4384св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2 та ОСОБА_3,
третя особа - приватний нотаріус Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Мурга Світлана Геннадіївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Стрижеуса А. М., Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року ОСОБА_4 звернувся з позовом про визнання недійсним договору дарування житлового будинку.
Позов мотивував тим, що 18 грудня 2015 року він пред`явив до Бориспільського міськрайонного суду Київської області позов про стягнення з ОСОБА_2 боргу за договором позики в розмірі 2 490 000,00 грн.
Ухвалою від 03 березня 2016 року Бориспільського міськрайонного суду Київської області з метою забезпечення зазначеного позову наклав арешт на житловий будинок на АДРЕСА_1, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2 .
Наступного дня, 04 березня 2016 року, ОСОБА_2 уклав з ОСОБА_3 договір дарування житлового будинку, за яким ОСОБА_2 безоплатно відчужив у власність ОСОБА_3 житловий будинок на АДРЕСА_1 .
Позивач вважає, що цей договір уклали з метою приховати житловий будинок від звернення стягнення в рахунок погашення боргу за договором позики.
Отже договір дарування житлового будинку є фіктивним.
Просив суд визнати недійсним договір дарування житлового будинку, укладений 04 березня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням від 31 липня 2020 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у задоволенні позову відмовив.
Рішення суд мотивував тим, що станом на 04 березня 2016 року ОСОБА_2 не було та не могло бути відомим про накладення арешту на домоволодіння на АДРЕСА_1 .
Отже у нього був відсутній умисел на укладення фіктивного договору.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
На рішення суду першої інстанції адвокат Халупко М. Ю. в інтересах ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу.
Постановою від 10 лютого 2021 року Київський апеляційний суд апеляційну скаргу адвоката Халупка М. Ю. в інтересах ОСОБА_4 задовольнив.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31 липня 2020 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким позов задовольнив.
Визнав недійсним договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1, укладений 04 березня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського нотаріального округу Київської області Мургою С. Г., зареєстрованого в реєстрі за № 145.
Стягнув з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судовий збір за подачу позовної заяви по 352,40 грн з кожного та за подачу апеляційної скарги по 525,25 грн з кожного.
Суд апеляційної інстанції мотивував постанову невідповідністю волі сторін при укладенні оспореного правочину зовнішньому її прояву, відповідачі не передбачали реального настання правових наслідків, обумовлених цим правочином, дії сторін, вчинені на перехід права власності на нерухоме майно з метою приховання майна від звернення стягнення при виконанні в майбутньому рішення суду про стягнення грошових коштів з ОСОБА_2, а тому правова мета оспорюваного договору дарування є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином - реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у березні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржене судове рішення та ухвали нове рішення, яким відмовити у позові.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою від 06 квітня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції, надіслав учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснив їм право подати відзив на касаційну скаргу.
Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
У травні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зазначають неправильне застосування судами статей 203, 215, 234 ЦК України без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17, від 28 березня 2018 року у справі № 761/25942/15-ц, від 31 травня 2018 року у справі № 757/40420/16-ц.
Касаційну скаргу мотивували необізнаністю на момент вчинення правочину 04 березня 2016 року про існування спору, зокрема, вжиття заходів забезпечення шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а тому у них був відсутній намір приховати нерухоме майно від звернення стягнення в рахунок погашення боргу за договором позики.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 03 березня 2016 року ОСОБА_4 подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на домоволодіння на АДРЕСА_1 ..
Ухвалою від 03 березня 2016 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області наклав арешт на житловий будинок на АДРЕСА_1, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2
04 березня 2016 року ОСОБА_2 уклав з ОСОБА_3 договір дарування житлового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Мургою С. Г. та зареєстрований в реєстрі за № 145. За цим договором ОСОБА_2 безоплатно відчужив у власність ОСОБА_3 житловий будинок на АДРЕСА_1 .
Під час перебування у провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області позову (надійшла до суду 18 грудня 2015 року), відповідач ОСОБА_2 відчужив належне йому на праві власності нерухоме майно шляхом укладення договору дарування на користь своєї доньки ОСОБА_3 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Межі розгляду справи судом
Підставою касаційного оскарження ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зазначають застосування судами статей 203, 215, 234 ЦК України без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17, від 28 березня 2018 року у справі № 761/25942/15-ц, від 31 травня 2018 року у справі № 757/40420/16-ц.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Стаття 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є не додержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Частина п`ята статті 203 ЦК України визначає, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.