Постанова
Іменем України
15 червня 2022 року
м. Київ
справа № 205/2075/20
провадження № 61-1190св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 серпня 2020 року у складі судді Приходченко О. С. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року ускладі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Деркач Н. М., Пищиди М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" (далі - ПАТ "ВіЕйБі Банк" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) про зобов`язання вчинити певні дії.
Позов мотивував тим, що 12 грудня 2012 року він та ПАТ "ВіЕйБі Банк" уклали договір банківського вкладу № 483172/2012 "Наш найкращий депозит" на суму 24 523,85 доларів США строком на 4 місяці.
У подальшому позивач додатково вніс на депозитний рахунок 1 912,20 доларів США.
Строк дії договору продовжувався автоматично протягом двох років до 12 грудня 2014 року.
Станом на 12 грудня 2014 року на його депозитному рахунку перебувало 26 436,05 доларів США грошового вкладу і 5 375,94 доларів США нарахованих відсотків з урахуванням оподаткування, а всього 31 811,99 доларів США.
20 травня 2014 року він та відповідач уклали договір банківського вкладу № 795956/2014 "Марафон лояльності максимум доходу ЕПС" на суму 509 107 грн.
Станом на 20 листопада 2014 року на зазначеному депозитному рахунку перебувало 509 107 грн депозитного вкладу та 61 011,34 грн нарахованих відсотків з урахуванням оподаткування, а всього 570 119,16 грн.
Також на його депозитному рахунку № 679907/2013 станом на 18 грудня 2014 року в ПАТ "ВіЕйБі Банк" перебувало 2 487,74 грн з урахуванням нарахованих відсотків та оподаткування.
Також, на його поточних та карткових рахунках перебували 892,78 доларів США та 14 014,54 грн.
Восени 2014 року він дізнався, що ПАТ "ВіЕйБі Банк" має фінансові проблеми, тому звернувся до банку для повернення своїх вкладів, проте отримав відмовлено.
На письмове звернення відповідач повідомив, що банк визнано неплатоспроможним та призначено тимчасову адміністрацію.
Під час дії тимчасової адміністрації йому виплачена сума 200 000,00 грн. Жодних розпоряджень щодо обміну з доларів США на гривню він банку не надавав.
Остаточно відповідач винен ще понад 1 000 000,00 грн.
Просив суд зобов`язати ПАТ "ВіЕйБі Банк" та Фонд виплатити йому кошти за депозитним договором у розмірі 31 811,99 доларів США з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних на день постановлення рішення, зобов`язати ПАТ "ВіЕйБі Банк" та Фонд виплатити йому кошти за депозитним договором у розмірі 372 606,90 грн з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних на день постановлення рішення, зобов`язати ПАТ "ВіЕйБі Банк" та Фонд виплатити йому кошти за поточними та картковими рахунками у розмірі 892,78 доларів США та 14 014,54 грн з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних на день постановлення рішення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ленінський районний суд м. Дніпропетровськарішенням від 03 серпня 2020 року у позові відмовив.
Суд першої інстанції виходив з того, що на момент звернення ОСОБА_1 з позовом до суду у ПАТ "ВіЕйБі Банк" введено тимчасову адміністрацію та розпочато процедуру його ліквідації, що унеможливило стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", отже вимоги про зобов`язання відповідачів виплатити грошові кошти позивачу, розміщені на рахунках у банку, задоволенню не підлягають.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
На рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Дніпровський апеляційний суд постановою від 24 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 серпня 2020 року залишив без змін.
Постанову суд апеляційної інстанції мотивував тим, що на час звернення ОСОБА_1 з позовом до суду у ПАТ "ВіЕйБі Банк" введено тимчасову адміністрацію та розпочато процедуру його ліквідації, що унеможливило стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Позивач отримав гарантовану суму відшкодування у розмірі 200 000,00 грн, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги про стягнення решти вкладу понад зазначену гарантовану суму задоволенню не підлягають.
Аргументи апеляційної скарги про те, що норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не є спеціальними та пріоритетними у даних правовідносинах, суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги, оскільки висновки місцевого суду узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 03 вересня 2020 року у справі № 761/15902/17 та постанові Верховного Суду України від 07 червня 2017 року у справі № 6-1809цс16.
Посилання апеляційної скарги на те, що зазначений Закон не обмежує суму гарантованого відшкодування Фондом, суд апеляційної інстанції відхилив, оскільки згідно частиною другою статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, прохає скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 01 квітня 2021 року відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції, надіслав учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснив їм право подати відзив на касаційну скаргу.
Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
У квітні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження ОСОБА_1 зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах статті 41 Конституції України та статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційну скаргу мотивував відсутністю власних розпоряджень банку про обмін своїх коштів у доларах США на гривню.
Вважає, що обмінявши частину коштів, банк спричинив позивачу втрату цінності його вкладу, оскільки курс гривні з часом знизився.
Суди попередніх інстанцій помилково дійшли висновку, що у даному спорі норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України, ігноруючи прямі норми Конституції України та міжнародних угод, які мають вищу юридичну силу.
Строк дії договору "Марафон лояльності максимум доходу ЕПС" від 20 травня 2014 року (загальна сума з відсотками 570 119,16 грн) завершився 20 листопада 2014 року, тобто за день до введення тимчасової адміністрації.
Отже на цю суму не розповсюджується обмеження, встановлене пунктом 1 частини п`ятої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Проте ні банк, ні Фонд кошти за цим вкладом не виплатив.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 12 грудня 2012 року ОСОБА_1 та ПАТ "ВіЕйБі Банк" уклали договір банківського вкладу № 483172/2012 "Наш найкращий депозит" (в доларах США) на 24 523,85 доларів США до 12 квітня 2013 року під 10,5 % річних протягом першого строку та 13 % річних протягом другого строку дії вкладу.
Відповідно до меморіального ордера від 12 грудня 2012 року № НОМЕР_2 на депозитний рахунок ОСОБА_1 банк зарахував 24 523,85 доларів США, що еквівалентно станом на 12 грудня 2012 року 196 019,13 грн.
12 грудня 2012 року позивачем та ПАТ "ВіЕйБі Банк" уклали договір банківського рахунка № НОМЕР_2 "До вкладу" про відкриття та обслуговування рахунку в доларах США на ім`я ОСОБА_1 .
20 травня 2014 року ОСОБА_1 і ПАТ "ВіЕйБі Банк" уклали депозитний договір № 795956/2014 (в національній валюті України) строкового вкладу 509 107,82 грн на 13 місяців до 20 червня 2015 року під 27 % річних з першого по третій місяць, з четвертого по тринадцятий 10 % річних.
У травні 2014 року ПАТ "ВіЕйБі Банк" зарахував 509 107,82 грн на депозитний рахунок ОСОБА_1
20 травня 2014 року позивач і ПАТ "ВіЕйБі Банк" уклали договір банківського вкладу на вимогу № НОМЕР_1 "Для виплат" про відкриття на ім`я ОСОБА_1 іменного вкладного рахунка.
Постановою від 20 листопада 2014 року № 733 Правління Національного банку України віднесло ПАТ "ВіЕйБі Банк" до категорії неплатоспроможних.
20 листопада 2014 року виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від № 123 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "ВіЕйБі Банк" про початок із 21 листопада 2014 року процедури виведення ПАТ "ВіЕйБі Банк" із ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації.
19 березня 2015 року Правління Національного банку України прийняло постанову № 188 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк".
Постановою від 20 березня 2015 року № 63 виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб призначила уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіну М.А. строком на 1 рік з 20 березня 2015 року по 19 березня 2016 року.
Виплату 200 000,00 грн Фондом позивачу сторони не заперечували.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Межі розгляду справи судом
Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України(відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах норм права, а саме статті 41 Конституції України та статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.