ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2022 року
м. Київ
cправа № 911/2142/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Краснова Є.В., Уркевича В.Ю.,
секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2021 (колегія суддів: Разіна Т.І. - головуючий, Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.) та рішення Господарського суду Київської області від 19.04.2021 (суддя Карпечкін Т.П.)
за позовом виконувача обов`язків керівника Києво - Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави
до 1. Бучанської міської ради
2. Комунального підприємства "Бучабудзамовник" Бучанської міської ради
3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехнострой"
про визнання недійсним рішень та договору
за участю: прокурора: Шекшеєва В.С. (посвідчення), відповідача-1: Тужиліна І.М. (самопредставництво)
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1 Виконувач обов`язків керівника Києво - Святошинської місцевої прокуратури (далі - позивач) звернувся з позовом в інтересах держави до Бучанської міської ради (далі - відповідач - 1), Комунального підприємства "Бучабудзамовник" Бучанської міської ради (далі - відповідач - 2), Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехнострой" (далі - відповідач - 3), у якому, просив суд: визнати недійсними рішення відповідача - 1 від 22.05.2019 № 3443-58-VІІ "Про затвердження проекту землеустрою про передачу земельної ділянки за кадастровим номером 3210800000:01:130:0001 КП "Бучабудзамовник" у постійне користування та від 30.05.2019 № 3544-59-VІІ "Про розгляд звернення комунального підприємства "Бучабудзамовник", а також визнати недійсним договір суперфіцію земельної ділянки від 06.06.2019 б/н, який укладено між відповідачем - 2 та відповідачем - 3.
1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні рішення прийняті, а оспорюваний договір укладений з порушенням вимог земельного та цивільного законодавства, у зв`язку з чим вони є такими, що порушують права та інтереси держави.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1 Рішенням Господарського суду Київської області від 19.04.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2021, в позові відмовлено.
2.2 Свої висновки суди мотивували тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставин, на які він посилався, як на підставу позовних вимог.
3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи
3.1 У касаційній скарзі заявник просить скасувати вище вказані судові рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.
3.2 На обґрунтування касаційної скарги скаржник посилався на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права вказуючи, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2018 та постанові Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 914/2298/17, у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 910/4528/15-г, від 15.03.2018 у справі № 686/2424/16-ц, від 06.10.2020 у справі № 504/2797/16-а, у постановах Верховного Суду України від 05.10.2016 у справі № 916/2129/15, від 23.11.2016 у справі № 916/2144/15, від 25.01.2017 у справі № 916/2131/15, від 15.03.2017 у справі № 916/2130/15, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 22.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц.
3.3 Відповідач-1 у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на правильне застосування судами норм чинного законодавства, зазначив про безпідставність доводів та вимог викладених у касаційній скарзі, у зв`язку з чим просив залишити без змін судові рішення попередніх інстанцій.
4. Мотивувальна частина
4.1 У даній справі, судові рішення, які переглядаються у касаційному порядку, суди розглянули спір про визнання недійсними рішень та договору суперфіцію земельної ділянки, а позов обґрунтовано тим, що спірні рішення прийняті відповідачем - 1 всупереч інтересам територіальної громади міста, та укладений на їх виконання договір суперечить вимогам законодавства.
4.2 Суди встановили, що 22.05.2019 відповідач-1 прийняв рішення № 3443-58-VІІ, згідно з яким, затвердив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування відповідачу-2 для будівництва будівель торгівлі по вулиці Вокзальна (поряд із земельною ділянкою № 2-Д), передав у постійне користування відповідачу-2 земельну ділянку за адресою: місто Буча, вулиця Вокзальна (поряд із земельною ділянкою № 2-Д), площею 1,2 га, кадастровий номер 3210800000:01:130:0001, цільове призначення: для будівництва будівель торгівлі, категорія земель - землі житлової та громадської забудови.
4.3 30.05.2019 відповідачем-1 прийнято рішення № 3544-59-VІІ "Про розгляд звернення Комунального підприємства "Бучабудзамовник", яким відповідачу-2 надано дозвіл на укладення з відповідачем-3 договору суперфіцію на цю земельну ділянку, терміном на п`ять років.
4.4 06.06.2019 між відповідачем-2 та відповідачем-3 укладено договір суперфіцію земельної ділянки, за умовами якого відповідач-3 прийняв у строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться на території Бучанської міської ради за адресою: Київська область, місто Буча, вул.Вокзальна, 2-г (два літера "г") для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, необхідних відповідачу-3 для здійснення своєї будівельної діяльності, строком на п`ять років.
4.5 Прокурор у позові вказував, що всупереч положенням чинного законодавства для будівництва будівель торгівлі передано земельну ділянку водного фонду з кадастровим номером: 3210800000:01:130:0001. Зокрема, відповідно до відомостей Публічної кадастрової карти України земельна ділянка із вказаним вище кадастровим номером належить до земель водного фонду, оскільки розташована біля водойми.
4.6 У постанові суду апеляційної інстанції зазначено, що вказане підтверджується інформацією, наданою Інститутом водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України № 145 від 11.06.2019, відповідно до якої земельна ділянка з кадастровим номером: 3210800000:01:130:0001 знаходиться в межах заплави малої річки Буча (Бучанка) і відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України № 486 від 08.05.1996 належить до її водоохоронної зони.
4.7 Крім того, із оскарженої постанови суду апеляційної інстанції слідує, що відповідно до інформації Ірпінського міжрайонного управління водного господарства Басейнового управління Водних ресурсів середнього Дніпра Державного агентства водних ресурсів України, земельна ділянка з кадастровим номером: 3210800000:01:130:0001 відноситься до заплавних земель р. Буча та розташована в межах меліорованих осушених земель Державної осушувально-зволожувальної системи р. Буча. Списання меліоративних систем та виведення земель зі складу меліорованих в межах Бучанської міської ради не проводилось. В межах вказаної земельної ділянки проходить меліоративний канал К-1. Землі під каналом та смуги його відведення мають бути визначені, як землі водного фонду.
4.8 Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.9 Як вже зазначалося, виключним випадком касаційного оскарження прокурор вказував застосування судами норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду.
4.10 При цьому в постановах Верховного Суду, ухвалених у справах, на які посилається скаржник, та у справі, що розглядається, відсутні будь-які специфічні індивідуальні обставини, які б унеможливлювали застосування зазначених скаржником норм права, або б призвели до наявності суттєвих відмінностей в застосуванні виходячи із нижченаведеного.
4.11 Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, на які у касаційній скарзі посилався скаржник, заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам Земельного кодексу України (далі - ЗК України) (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу.