ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 травня 2022 року
м. Київ
Cправа № 908/1730/18 (908/3089/20)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Банаська О. О. - головуючого, Пєскова В. Г., Погребняка В. Я.,
за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.,
за участю представників:
скаржника ОСОБА_1 : ОСОБА_1 (особисто), Уланівського С. Є.
ТзОВ "Фірма"Лісандра": Литвиненка С. С.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.10.2021
у складі колегії суддів: Білецької Л. М. - головуючої, Верхогляд Т. А., Паруснікова Ю. Б.
та рішення Господарського суду Запорізької області від 21.04.2021
у складі судді Юлдашева О. О.
у справі за позовом ОСОБА_1
до
1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім СЕВЕКО"
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія СЕВЕКО"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Лісандра"
про визнання договору недійсним
у межах справи N 908/1730/18
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім СЕВЕКО"
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Вступ
1. Позивач будучи учасником Товариства (відповідача 1) у 2011 році подала заяву про вихід зі складу учасників товариства та виплату їй вартості частини майна у статутному капіталі товариства.
2. Оскільки відповідач 1 не виплатив позивачеві вартості належної їй частки в статутному капіталі товариства, нею у 2014 році було подано позов про стягнення вартості такої частки в судовому порядку.
3. Розгляд справи за поданим позовом здійснювався протягом тривалого часу за результатом чого в 2017 році судом було прийнято рішення про стягнення з відповідача 1 на користь позивача 11,6 млн грн.
4. Водночас, позивачем було з`ясовано, що в період розгляду судом спору (за два місяці до прийняття рішення) щодо стягнення з відповідача 1 на користь позивача вартості частки у статутному капіталі Товариство 1 уклало з Товариством 2 (відповідач 2), керівником та кінцевим бенефіціаром яких є одна особа, договір про відступлення права вимоги за яким відступило на користь відповідача 2 належну йому грошову вимогу до позивача на суму 2,3 млн грн, а додатковою угодою до нього надано право відповідачу 2 на нарахування на суму основного боргу 3 % річних та інфляційних втрат.
5. Згодом, у лютому 2018 року, позивач, зважаючи на наявну у неї заборгованість перед відповідачем 1 (2,3 млн) підтверджену рішенням суду про стягнення безпідставно набутих коштів, звернулася до відповідачів із зустрічною вимогою про залік грошового зобов`язання позивача в рахунок боргу відповідача 1 перед позивачем (11,6 млн грн).
6. Крім того, у вересні 2018 відповідач 1 звернувся до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про його банкрутство в ході здійснення якого позивач подав до суду заяву з кредиторськими вимогами до боржника, які були визнані судом в сумі 9,3 млн грн з урахуванням зарахування зустрічної вимоги позивача в сумі 2,3 млн грн.
7. Позивач вважає, що укладений відповідачами договір про відступлення права та додаткова угода до нього не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а фактично направлені на зменшення розміру активів боржника та ухилення від задоволення наявних в позивача кредиторських вимог до боржника шляхом унеможливлення зарахування зустрічних однорідних вимог на суму наявного у позивача грошового зобов`язання перед відповідачем 1 в розмірі 2,3 млн грн.
8. Суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку про недоведення позивачем вчинення відповідачем оспорюваного договору на шкоду кредитору та порушення ним прав та інтересів позивача.
9. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, розглядаючи касаційну скаргу, має вирішити питання:
- чи може бути визнаний недійсним договір про відступлення права вимоги з підстав вчинення його на шкоду кредитору за яким безоплатно відчужено на користь нового кредитора право грошової вимоги як такий, що спрямований на унеможливлення зарахування зустрічних однорідних вимог?
10. Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову Кредитора та визнання договору про відступлення права вимоги і додаткової угоди до нього недійсними, виходячи з такого.
Короткий зміст і підстави наведених у позові вимог
11. Господарським судом Запорізької області здійснювалося провадження у справі № 908/1730/18 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім СЕВЕКО" (далі - ТзОВ "Торговий Дім СЕВЕКО", боржник, відповідач 1).
12. 26.11.2020 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулася до Господарського суду Запорізької області в межах справи № 908/1730/18 про банкрутство ТзОВ "Торговий Дім СЕВЕКО" із заявою до "Торговий дім СЕВЕКО" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія СЕВЕКО" (далі - ТзОВ "Компанія СЕВЕКО", відповідач 2) про визнання недійсними договору про відступлення права вимоги від 08.11.2016 № 0811-16 та додаткової угоди до цього договору від 22.02.2017, укладених між ТзОВ "Компанія СЕВЕКО" та ТзОВ "Торговий дім СЕВЕКО".
13. Заява ОСОБА_1 мотивована укладенням відповідачем 1 (боржником) протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство договору про відступлення права вимоги від 08.11.2016 № 0811-16 із заінтересованою особою (ТзОВ "Компанія СЕВЕКО") за яким він безоплатно відчужив майно (належного йому права майнової вимоги до позивача) та відмовився від власних майнових вимог.
14. Однак, як зазначає ОСОБА_1, вимоги відповідача 1 (боржника) до неї, які є предметом оскаржуваного договору припинені шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі статей 601, 603 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а договір про відступлення права вимоги від 08.11.2016 № 0811-16 фактично спрямований на уникнення відповідачем 1 (боржник) виконання наявних в нього зобов`язань перед позивачем (кредитора у справі про банкрутство боржника), за рахунок зменшення своїх активів, які могли бути використані в рахунок погашення кредиторської вимоги, а також унеможливлення зарахування зустрічних однорідних вимог на суму наявного у позивача грошового зобов`язання перед відповідачем 1 в розмірі 2 382 654,00 грн.
15. Ураховуючи наведене, позивач просить визнати договір про відступлення права та додаткову угоду до нього недійсними, як такі, що укладені задля ухилення задоволення відповідачем 1 наявних в нього кредиторських вимог перед позивачем.
16. Нормативно-правовим обґрунтуванням поданих заяв визначено приписи статті 1, 7, 42 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), статей 3, 13, 16, 203, 215, 234 ЦК України.
Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
Щодо наявності у позивача боргу перед відповідачем 1 і заміни кредитора у зобов`язанні
17. 15.01.2015 Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області прийнято заочне рішення у справі № 214/9128/14-ц, залишене без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.10.2016, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ "Торговий Дім "СЕВЕКО" набуті без достатньої правової підстави грошові кошти в сумі 2 379 000,00 грн та 3 654,00 грн судових витрат.
18. 08.11.2016 між ТзОВ "Компанія "СЕВЕКО" (новий кредитор) та ТзОВ "Торговий Дім "СЕВЕКО" (первісний кредитор) укладено договір № 0811-16 про відступлення права вимоги (далі - Договір) за умовами якого первісний кредитор відступив, а новий кредитор набув право вимоги, належне первинному кредитору, за зобов`язанням з безпідставного набуття, збереження майна між первинним кредитором і ОСОБА_1 (боржником) щодо сплати нею грошових коштів в загальній сумі 2 382 654,00 грн, у т.ч. грошових коштів, які набула ОСОБА_1 за рахунок первинного кредитора без достатньої правової підстави в сумі 2 379 000,00 грн, а також понесених судових витрат зі сплати судового збору в сумі 3 654,00 грн (пункт 1 Договору).
19. За умовами пункту 2 Договору новий кредитор набув права вимоги від боржника належного виконання зобов`язань, зокрема, зі сплати грошових коштів, які ОСОБА_1 набула за рахунок первинного кредитора без достатньої правової підстави в сумі 2 379 000,00 грн, а також понесених судових витрат зі сплати судового збору в сумі 3 654,00 грн, стягнутих з ОСОБА_1 заочним рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15.01.2015 у справі № 214/9128/14-ц.
20. Пунктом 6 Договору визначено, що порядок та умови розрахунків між сторонами за відступлені права вимоги визначаються та узгоджуються сторонами додатково.
21. Боржник підлягає повідомленню про здійснену уступку права вимоги новому кредитору та необхідність виконання зобов`язань належному кредитору (пункт 9 Договору).
22. Листом від 11.11.2016 № 026 ТзОВ "Компанія СЕВЕКО" в особі директора ОСОБА_2 повідомила ОСОБА_1 про факт відступлення права вимоги за заочним рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15.01.2015 у справі № 214/9128/14-ц на підставі укладеного з ТзОВ "Торговий Дім СЕВЕКО" договором. Новий кредитор вимагав належного виконання зобов`язань боржником.
23. Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21.11.2016 у справі № 214/9128/14-ц, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 21.02.2017, замінено стягувача ТзОВ "Торговий Дім "СЕВЕКО" на його правонаступника ТзОВ "Компанія "СЕВЕКО" у виконавчому провадженні щодо виконання рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 15.01.2015 у справі № 214/9128/14-ц.
24. 22.02.2017 між ТзОВ "Компанія "СЕВЕКО" та ТзОВ "Торговий Дім "СЕВЕКО" укладено додаткову угоду № 1 до Договору, якою сторони погодили внести зміни в пункт 1 та пункт 2 Договору, зокрема, щодо права нового кредитора подальшого нарахування на суму основного зобов`язання 3 % річних та інфляційних втрат.
25. Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області від 09.10.2018 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа від 07.11.2016 № 214/9128/14-ц, що виданий Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 2 379 000,00 грн та 3 654,00 грн судового збору на користь ТзОВ "Компанія СЕВЕКО".
Щодо боргу відповідача 1 перед позивачем та проведення зарахування зустрічних однорідних вимог
26. 31.01.2017 Господарським судом Дніпропетровської області прийнято рішення у справі № 904/166/14, залишене без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.01.2018, яким задоволено позов ОСОБА_1 та стягнуто з ТзОВ "Торговий Дім СЕВЕКО" на корить позивача 11 699 366,94 грн (вартості частини майна, в т.ч. 3 % річних, інфляційні втрати та судовий збір).
27. У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулась до ТзОВ "Торговий Дім СЕВЕКО" та ТзОВ "Компанія СЕВЕКО" із зустрічною вимогою до первинного кредитора проти вимог нового кредитора. ОСОБА_1 вимагала від відповідачів вважати зобов`язання за Договором у вигляді грошових коштів в сумі 2 349 000,00 грн та понесених судових витрат в сумі 3 654,00 грн, зарахованим, та відповідно припиненим на підставі статті 603 ЦК України. Крім того, ОСОБА_1 повідомляла про те, що її вимога в сумі 5 495 600,00 грн до ТзОВ "Торговий Дім СЕВЕКО" виникла з 12.12.2012, тобто до моменту одержання нею повідомлення про заміну кредитору у зобов`язанні, в той час, вимога від 11.11.2016 № 026 виникла з 04.07.2014, тобто пізніше за вимогу ОСОБА_1 .
28. У жовтні 2018 ОСОБА_1 звернулась до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області із заявою про визнання виконавчого документу № 2/214/1180/15 від 07.11.2016 таким, що не підлягає виконанню повністю, враховуючи її бажання зарахувати зустрічні однорідні вимоги з ТзОВ "Торговий Дім СЕВЕКО".
29. Ухвалою від 14.01.2019, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 06.06.2019 у справі № 214/9128/14-ц, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області відмовив у задоволенні заяви боржника ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню зазначивши, що між стягувачем та боржником не досягнуто домовленості щодо зарахування зустрічних вимог, що виключає припинення зобов`язання зарахуванням у сенсі положень статті 601 ЦК України, а ОСОБА_1 не надано доказів згоди стягувача на припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних вимог. Тому саме по собі надіслання на адресу ТзОВ "Компанія "СЕВЕКО" заяви про зарахування зустрічних вимог за відсутності доказів її отримання не дає підстав вважати, що юридичний факт зарахування зустрічних вимог настав.
Щодо банкрутства ТзОВ "Торговий Дім СЕВЕКО" (відповідач 1) та визнання кредиторських вимог позивача
30. 27.09.2018 Господарський суд Запорізької області постановив ухвалу, якою відкрив провадження у справі № 908/1730/18 про банкрутство ТзОВ "Торговий Дім СЕВЕКО".
31. Постановою від 09.10.2018 у справі № 908/1730/18 Господарський суд Запорізької області визнав боржника банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру у справі.
32. У межах справи про банкрутство ТзОВ "Торговий Дім СЕВЕКО", ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою з грошовими вимогами до боржника на суму 9 317 312,94 грн, що розрахована як різниця між сумою грошового зобов`язання відповідача 1 визначеною в рішенні суду - 11 699 366,94 грн та сумою, яка зарахована позивачем, мотивованою наведеними вище обставинами взаємозаліку грошових вимог між нею та первинним кредитором ТзОВ "Торговий Дім СЕВЕКО", новим кредитором ТзОВ "Компанія СЕВЕКО", вважаючи, що сума 2 382 654,00 грн є зарахованою згідно зустрічної вимоги від 09.02.2018.
33. Ухвалою від 27.11.2018 Господарський суд Запорізької області визнав кредиторські вимоги ОСОБА_1 в розмірі 9 317 312,94 грн.
34. Постановою від 07.04.2021 Центральний апеляційний господарський суд скасував ухвалу Господарського суду Запорізької області від 27.09.2018 про відкриття провадження у справі про банкрутство ТзОВ "Торговий Дім СЕВЕКО"; провадження у справі про банкрутство ТзОВ "Торговий Дім СЕВЕКО" припинив.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
35. 21.04.2021 Господарський суд Запорізької області прийняв рішення у справі № 908/1730/18 (908/3089/20), яким залишив без задоволення клопотання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ТзОВ "Фірма "Лісандра" про залишення позову без розгляду; відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТзОВ "Торговий дім СЕВЕКО" до ТзОВ "Компанія СЕВЕКО" про визнання договору про відступлення права вимоги від 08.11.2016 № 0811-16 та додаткової угоди до цього договору від 22.02.2017 недійсними.
36. Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини другої статті 42 КУзПБ щодо визнання недійсним оспорюваного договору як такого, що укладений сторонами, які є заінтересованими особами, не підтвердження позивачем доказами безоплатного відчуження майна боржником за Договором чи відмови від власних майнових вимог, з урахуванням чого визнав оспорюваний правочин таким, що не завдав шкоду боржнику, оскільки щодо останнього припинено зобов`язання за договорами фінансової допомоги, а позивачем не доведено наявності завданої шкоди та порушення її прав. До того ж, Договір не створює нових зобов`язань у позивача, крім тих, що існували до його укладення.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
37. Постановою від 20.10.2021 Центральний апеляційний господарський суд рішення Господарського суду Запорізької області від 21.04.2021 у справі № 908/1730/18 (908/3089/20) залишив без змін.
38. Апеляційний господарський суд визнав факт зарахування зустрічних вимог ОСОБА_1 до ТзОВ "Компанія СЕВЕКО" таким, що не настав та в силу частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не підлягає доведенню в межах цієї справи, з огляду на отриману ним оцінку в ухвалі суду від 14.01.2019 у справі № 214/9128/14-ц, тому дійшов висновку про обґрунтоване відхилення місцевим господарським судом аргументів ОСОБА_1 щодо припинення її зобов`язань за спірним правочином.
39. Водночас, перевіряючи обставини оплатності/неоплатності спірного Договору, суд апеляційної інстанції встановив, що сторони погодили додаткове узгодження порядку проведення розрахунків за зазначеним правочином. Однак, як зауважив апеляційний господарський суд, наразі факт неоплатності не свідчить про фіктивність правочину за цих існуючих обставин, оскільки на дату прийняття рішення судом 21.04.2021, провадження у справі про банкрутство боржника закрито, а тому обставини кваліфікації оспорюваного правочину за частиною другою статті 42 КУзПБ не досліджуються і не можуть бути застосовані.
40. Крім того, досліджуючи аргументи позивача щодо штучного створення умов для відкриття провадження у справі про банкрутство, вчинення ТзОВ "Торговий Дім СЕВЕКО" правочину, спрямованого на зменшення активів боржника та незадоволення її кредиторських вимог, суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять доказів порушення прав та обов`язків позивача спірним правочином, з огляду на той факт, що розмір її грошового зобов`язання перед новим кредитором залишився незмінним, а внесення сторонами доповнення 22.02.2017 щодо прав нараховування річних та інфляційних на суму основного зобов`язання презюмується положеннями статті 625 ЦК України; факт укладання в 2016 правочину про відступлення права вимоги є первинним по відношенню до кредиторських вимог, що виникли у 2017 за судовим рішенням у справі № 904/166/14. До того ж ОСОБА_1 не доведено використання відповідачем 1 у листопаді 2016 року свого права з відчуження права вимоги грошових коштів на шкоду її майновим інтересам, що виникли у 2017 році в межах справи № 904/166/14. Сам факт зміни кредитора у зобов`язанні боржника за судовим рішенням презюмується положеннями статей 512, 514, 516 ЦК України, якими передбачена заміна кредитора у зобов`язанні без згоди боржника, а розмір зобов`язання залишився незмінним і стосується виключно боргу ОСОБА_1 .
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
41. 15.11.2021 ОСОБА_1 звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.10.2021 та рішення Господарського суду Запорізької області від 21.04.2021, в якій просить оскаржені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.
Рух касаційної скарги
42. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 908/1730/18 (908/3089/20) визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, Пєскова В. Г, Погребняка В. Я., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.11.2021.
43. Ухвалою від 17.11.2021 Верховний Суд залишив касаційну скаргу ОСОБА_1 без руху та надав скаржнику строк на усунення її недоліків шляхом надання суду доказів, що підтверджують сплату судового збору.
44. 17.01.2022 Верховний Суд постановив ухвалу, якою відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 ; призначив розгляд її скарги на 17.02.2022; надав учасникам справи строк для подання відзиву.
45. 17.02.2022 судове засідання не відбулось у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Банаська О. О. у період з 15.02.2022 до 25.02.2022.
46. Разом з тим, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
47. Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.
48. Відповідно до наказу Голови Верховного Суду від 02.03.2022 № 29/0/8-22 "Про встановлення особливого режиму роботи Верховного Суду в умовах воєнного стану" з 02.03.2022 встановлено особливий режим роботи Верховного Суду в умовах воєнного стану та запроваджено організаційні заходи, згідно яких тимчасово зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу до усунення обставин, які в умовах воєнної агресії проти України зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів, суддів і працівників апарату Верховного Суду; встановлено, що судді Верховного Суду здійснюють свої повноваження дистанційно.
49. Наказом Голови Верховного Суду від 29.03.2022 № 33/0/8-22 "Про припинення здійснення суддями Верховного Суду своїх повноважень дистанційно" припинено здійснення суддями Верховного Суду своїх повноважень дистанційно.
50. 12.04.2022 Верховний Суд постановив ухвалу, якою призначив розгляд скарги ОСОБА_1 на 26.05.2022; довів до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою.
51. У судове засідання 26.05.2022 з`явилася скаржник ОСОБА_1, її представник та представник третьої особи - ТзОВ "Фірма"Лісандра", які надали пояснення у справі.
52. Інші учасники справи своєї явки в судове засідання не забезпечили.
53. Суд зауважує, що участь представників учасників справи в судовому засіданні, призначеному ухвалою від 12.04.2022 обов`язковою не визнавалась про що безпосередньо доводилось до відома учасників справи у пункті 3 резолютивної частини ухвали суду. До того ж у пункті 6 резолютивної частини ухвали учасників справи було повідомлено про можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, у тому числі поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та про можливість подати процесуальні документи (заяви, клопотання, скарги, відзиви тощо).
54. 25.05.2022 на електронну адресу Верховного Суду надійшли клопотання третьої особи - ОСОБА_1 та відповідача 1, в яких останні просять суд провести розгляд справи за відсутності їх представників та відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 в повному обсязі.
55. З урахуванням наведеного, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності решти учасників справи.
Розгляд заяв (клопотань)
56. 04.02.2022 до Верховного Суду надійшло клопотання ТзОВ "Фірма"Лісандра" про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, мотивоване із посиланням на приписи пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України недоведенням скаржником підстав касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, оскільки правові висновки, висловлені Верховним Судом у інших справах, на які посилається скаржник, стосуються правовідносин, які не є подібними.
57. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
58. Тлумачення наведеної норми свідчить, що на підставі цієї норми може бути закрите касаційне провадження у разі наведення скаржником висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у неподібних правовідносинах за умови відкриття такого провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.
59. Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт.
60. Самі по собі предмет позову та сторони справи можуть не допомогти встановити подібність правовідносин за жодним із критеріїв. Не завжди обраний позивачем спосіб захисту є належним й ефективним. Тому формулювання предмета позову може не вказати на зміст і об`єкт спірних правовідносин. Крім того, сторонами справи не завжди є сторони спору (наприклад, коли позивач або відповідач неналежний). Тому порівняння сторін справи не обов`язково дозволить оцінити подібність правовідносин за суб`єктами спірних правовідносин. Отже, у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними (див. висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).
61. У справі, що розглядається скаржник в якості підстав касаційного оскарження постанови апеляційного господарського суду посилається на приписи пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, які ухвалою Верховного Суду від 17.01.2021 визнано достатніми для відкриття касаційного провадження у справі.
62. Проаналізувавши правовідносини у цій справі та у справах, на постанови в яких посилається скаржник, шляхом співставлення юридичного змісту спірних правовідносин (основний критерій подібності), судом встановлено, що висновки у справах наведених скаржником стосуються з-поміж іншого, зокрема, недійсності договору на підставі норм статей 3, 13, 215, 234 ЦК України, вчиненого на шкоду кредитору та направленого на уникнення стягнення на майно боржника із використанням приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню (постанови від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц, від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17, від 07.10.2020 у справі № 755/17944/18, від 19.05.2021 у справі № 693/624/19). Тобто стосуються застосування норм права у правовідносинах, які за змістовним критерієм є подібними з правовідносинами у цій справі, а тому висновки викладені в наведених постановах мають враховуватися під час перегляду в касаційному порядку за касаційною скаргою ОСОБА_1 судових рішень у цій справі.
63. Оскільки правовідносини у справі, що розглядається та у справах наведених скаржником є подібними за змістовним критерієм, клопотання третьої особи про закриття касаційного провадження у справі із наведених у ньому підстав задоволенню судом не підлягає.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені доводи осіб, які подали касаційну скаргу ( ОСОБА_1 )
64. ОСОБА_1 в обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, зазначаючи, зокрема, таке:
- суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми статей 3, 13, 203, 215, 234 ЦК України та не визнали оспорюваний договір та додаткову угоду недійсними, які є фраудаторними правочинами та суперечать вимогам частини п`ятої статті 234 ЦК України;
- висновки суду першої інстанції щодо відхилення доводів позивача про безоплатність договору не відповідають обставинам справи та не підтверджуються наявними в ній письмовими доказами;
- суд першої інстанції порушив приписи статті 14 ГПК України та не визнав обставин, на які посилався позивач щодо безоплатності оспорюваного правочину;
- суди попередніх інстанцій помилково визнали преюдиційною правову оцінку надану судом в ухвалі суду щодо обставин зарахування зустрічних однорідних вимог;
- суди неправильно застосували норми статей 601, 603 ЦК України та дійшли помилкового висновку про відсутність факту вчинення одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог;
- апеляційний господарський суд не прийняв до уваги обставини, які є підставою для зупинення провадження у справі.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
Доводи ТзОВ "Фірма "Лісандра"
65. ТзОВ "Фірма "Лісандра" у поданому до суду відзиві на касаційну скаргу вважає вимоги касаційної скарги необґрунтованими, безпідставними, такими, що не підлягають задоволенню та просить суд залишити оскаржувані судові рішення без змін, зазначаючи, зокрема, що суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку щодо відсутності підстав для поширення на спірні правовідносини приписів статті 42 КУзПБ та безпідставності доводів скаржника щодо фіктивності оспорюваного правочину з огляду на спрямованість Договору на реальне настання обумовлених ним правових наслідків.
Доводи інших учасників справи
66. Від інших учасників справи відзивів на касаційну скаргу не надійшло.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи й висновків судів попередніх інстанцій
67. Вирішуючи наведене в пункті 9 цієї постанови питання, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, беручи до уваги приписи статті 300 ГПК України, виходить з такого.
Щодо розгляду заявлених вимог позивача пред`явлених в межах справи про банкрутство відповідача 1, провадження щодо якого згодом було закрито
68. Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
69. Згідно із частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.
70. За приписами частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
71. Частинами першою, другою статті 7 КУзПБ передбачено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує, зокрема, спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України. Господарський суд розглядає спори, стороною яких є боржник, за правилами, визначеним Господарським процесуальним кодексом України.
72. На час звернення ОСОБА_1 за захистом свого порушеного права до суду щодо ТзОВ "Торговий дім СЕВЕКО" (відповідач 1) здійснювалося провадження у справі № 908/1730/18 про банкрутство, відкрите судом ухвалою від 27.09.2018, з урахуванням чого позов скаржника про визнання оспорюваного правочину та додаткової угоди до нього недійсними правомірно був поданий та прийнятий судом до розгляду в межах справи про банкрутство відповідача 1.
73. Однак, постановою від 07.04.2021 Центральний апеляційний господарський суд скасував ухвалу Господарського суду Запорізької області від 27.09.2018 (про відкриття провадження у справі про банкрутство відповідача 1); провадження у справі про банкрутство ТзОВ "Торговий Дім СЕВЕКО" припинив.
74. Водночас суд звертає увагу, що припинення/закриття провадження у справі про банкрутство не припиняє прав та обов`язків учасників справи, які виникли в цих процедурах, та не призведе до унеможливлення вжиття заходів для повернення майна з огляду на те, що судовий захист порушеного права особи не обмежується лише розглядом справи про банкрутство та спорів, стороною в яких є боржник, в межах справи про банкрутство. Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства. У разі закриття/припинення провадження в справі про банкрутство, розгляд спорів, стороною в яких є боржник, у межах справи про банкрутство завершується їх розглядом по суті суддею, якому були передані такі справи автоматизованою системою документообігу суду, з ухваленням відповідного судового рішення, що узгоджується з принципом "незмінності складу суду", задля недопущення створення для сторін перешкод у реалізації права на судовий захист і загрози сутності гарантованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права сторін на доступ до суду та ефективний засіб захисту упродовж розумного строку.