ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2022 року
м. Київ
справа №640/19077/19
адміністративне провадження № К/9901/16643/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Усенко Є.А.,
суддів: Яковенка М.М., Гімона М.М.,
розглянувши у судовому засіданні без повідомлення сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Демікс» до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (правонаступника Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.12.2019 (суддя Балась Т.П.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2020 (головуючий суддя Парінов А.Б., судді Беспалов О.О., Ключкович В.Ю.),
УСТАНОВИВ:
У жовтні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Демікс» (далі - ТОВ «Демікс», Товариство, позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - ГУ ДФС, відповідач), у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.07.2019:
№00008751402, яким визначено завищення суми від`ємного значення податку на додану вартість (далі - ПДВ) за грудень 2018 року, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 1 079 839,00 грн.;
№0000874102, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 1 749 339,00 грн., з яких 1 166 226,00 грн. за податковими зобов`язаннями та 583 113,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Обґрунтовуючи позов, Товариство доводило, що правомірно сформувало дані бухгалтерського та податкового обліку за наслідками взаємовідносин з ТОВ «Ві Ді Макс», господарські операції з яким підтверджені належним чином складеними первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги господарських операцій, зокрема, податковими та видатковими накладними, документами, що підтверджують перевезення придбаного товару. З урахуванням вказаного, позивач вважав, що викладені в акті перевірки висновки контролюючого органу про безтоварність господарських операцій з вказаним контрагентом є необґрунтованими, а прийняті за результатами перевірки податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню, як протиправні.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.12.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2020, позов задоволено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що під час розгляду справи відповідач не спростував обставини щодо реального здійснення Товариством операцій з придбання товарів у ТОВ «Ві Ді Макс», підтверджені наданими Товариством первинними документами, не скористався правами, наданими йому податковим законодавством, для безпосереднього з`ясування обставин, які б підтвердили або спростували висновки про неможливість виконання ТОВ «Ві Ді Макс» операцій з постачання товару на адресу позивача. Суд відхилив довід ГУ ДФС про ухвалення Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області вироку від 26.03.2018 у справі №175/665/18, що набрав законної сили, яким директора ТОВ "Софт Груп" (попередня назва ТОВ «Ві Ді Макс») ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємство).
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що доводи контролюючого органу про фіктивність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Ві Ді Макс» є формальними та необ`єктивними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку позивача і зазначеного контрагента, як це передбачено пунктом 73.5 статті 73 Податкового кодексу України, а на обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування в податковому обліку позивача сум витрат та податкового кредиту.
Головне управління Державної податкової служби у місті Києві (правонаступник ГУ ДФС; далі - ГУ ДПС) подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.12.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2020, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, ГУ ДПС зазначає, що суди неправильно застосували норми підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України та без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування цих норм, викладеного в постановах від 28.11.2019 (справа №120/4208/18), від 10.04.2020 (справа №400/2793/18), від 23.01.2018 (справа №826/7047/13) у подібних правовідносинах (відтворення в податковому обліку сум витрат та сум податкового кредиту на підставі первинних документів, виписаних від імені суб`єкта підприємницької діяльності, фіктивність якого встановлена вироком суду), а також порушення процесуальних норм (частини третьої статті 90, частини третьої статті 242, пунктів 1, 2 частини першої статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України).
ГУ ДПС вказує, що у вироку Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26.03.2018 у справі №175/665/18 встановлено, що з моменту підписання документів про самочинне призначення на посаду директора ТОВ «Софт Груп» ОСОБА_1 фактично у діяльності цього товариства участі не брав, управління банківськими рахунками товариства не здійснював, а також не залучав з цією метою будь-яких фізичних осіб. Незважаючи на те, що ТОВ «Софт Груп» було зареєстроване як суб`єкт підприємницької діяльності - юридична особа, ОСОБА_1 придбав вказане товариство без наміру здійснення будь-якої господарської діяльності, в тому числі, пов`язаної з продажем товарів, виконанням робіт чи наданням послуг, а виключно з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб.
Вказані обставини, на переконання ГУ ДПС, свідчать про фіктивний характер господарських операцій позивача з ТОВ «Ві Ді Макс» (попередня назва - ТОВ «Софт Груп»), а, відтак, виписані на їх оформлення первинні та інші документи не можуть бути підставою для декларування сум витрат та податкового кредиту.
Відповідно до вимог касаційної скарги Верховний Суд ухвалою від 08.09.2020 відкрив касаційне провадження у справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Демікс» просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну та необґрунтовану.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, обґрунтування заперечень позивача щодо вимог касаційної скарги, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 22.03.2019 по 07.05.2019 ГУ ДФС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Демікс» з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства, законодавства щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018.
Результати перевірки оформлені актом від 14.05.2019 № 314/26-15-14-02-03/24438416 (далі - акт перевірки).
Згідно з висновками, зробленими в акті перевірки, контролюючим органом встановлено порушення ТОВ «Демікс», зокрема:
підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК), пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, а саме: Товариство занизило податок на прибуток на 1 166 226,00 грн. за 2017 рік;
пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК, внаслідок завищення Товариством від`ємного значення ПДВ за грудень 2018 року, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 1 079 839,00 грн.
Фактично вказані податкові правопорушення, згідно з висновками контролюючого органу, полягали в тому, що Товариство занизило оподатковуваний дохід за 2017 рік на 6 479 033,00грн та завищило податковий кредит за листопад 2017 року на 1 079 839,00 грн, відтворивши в податковому обліку операції з придбання у ТОВ «Софт Груп» товарів (електричне обладнання, електричні інструменти) за договорами купівлі-продажу від 01.11.2017 №0111-17 та від 07.11.2017 №0711-17, тоді як ці операції не мали реального змісту, а були лише оформлені документально з виписуванням видаткових та податкових накладних. В акті перевірки зазначено, що в бухгалтерському обліку Товариства станом на 31.12.2018 обліковується кредиторська заборгованість в сумі 6 219 872,22 грн перед ТОВ «Кальвас» відповідно до договорів ТОВ «Софт Груп» з ТОВ «Азалія Груп» та ТОВ «Азалія Груп» з ТОВ «Кальвас» про відступлення права вимоги до Товариства за вказаними договорами купівлі-продажу. Згідно з податковою інформацією ТОВ «Азалія Груп» не подає податкову звітність, починаючи із серпня 2018 року, а ТОВ «Кальвас» - із січня 2019 року.
В акті перевірки також зафіксовано, що громадянин ОСОБА_1 , який в договорах купівлі-продажу від 01.11.2017 №0111-17 та від 07.11.2017 №0711-17 зазначений директором ТОВ «Софт Груп», визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, згідно з вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26.03.2018 у справі №175/665/18. Виходячи з наведених обставин, контролюючий орган дійшов висновку про участь позивача і його контрагента у протиправній схемі мінімізації податкових зобов`язань для отримання необґрунтованої податкової вигоди шляхом документального оформлення та відображення у бухгалтерському і податковому обліку господарських операцій з фіктивним підприємством, які у дійсності не відбувались.
На підставі акта перевірки ГУ ДФС стосовно податкового обліку Товариства 03.07.2019 прийняті податкові повідомлення-рішення:
№00008751402 - про завищення суми від`ємного значення ПДВ за грудень 2018 року, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 1 079 839,00 грн.;
№0000874102 - про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на 1 749 339,00 грн., з яких 1 166 226,00 грн. за податковими зобов`язаннями та 583 113,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Відповідно до абзацу першого пункту 44.1 статті 44 ПК (у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин; далі - так само) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1).
Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких визначено у цій статті.
Відповідно до абзацу першого підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу
Відповідно до пунктів 6, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 ''Витрати'', затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248), витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Пунктом 198.1 статті 198 ПК встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.