Постанова
Іменем України
15 червня 2022 року
м. Київ
справа № 154/1041/20
провадження № 51-5466км21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , на ухвалу Волинського апеляційного судувід 26 жовтня 2021 року.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 27 серпня 2021 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 357 Кримінального кодексу України
(далі – КК), та призначено йому покарання:
- за ч. 2 ст. 185 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
- за ч. 2 ст. 186 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років;
- за ч. 1 ст. 357 КК у виді обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі ч. 1 cт. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання ОСОБА_7 у виді позбавлення волі на строк
5 років.
Згідно з ч. 4 ст. 70 КК до призначеного покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком Радехівського районного суду Львівської області від 07 травня 2021 року та визначено остаточне покарання
ОСОБА_7 у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.
Строк виконання покарання ухвалено рахувати з 27 серпня 2021 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 та ч. 5 ст. 72 КК зараховано у строк відбування покарання ОСОБА_7 час його попереднього ув`язнення в цьому кримінальному провадженні, а також покарання, відбуте частково за попереднім вироком Радехівського районного суду Львівської області від 07 травня 2021 року, з розрахунку день за день, а саме
з 27 травня по 05 вересня 2019 року включно, а також з 11 березня 2020 року по 27 серпня 2021 року включно.
Вирішено питання щодо речових доказів та запобіжного заходу у кримінальному провадженні.
Не погодившись із вищевказаним вироком місцевого суду, адвокат ОСОБА_6 , який на стадії судового розгляду в місцевому суді здійснював захист ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу.
Волинський апеляційний суд ухвалою від 11 жовтня 2021 року залишив без руху апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 – адвоката ОСОБА_6 на вирок Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 27 серпня 2021 року для надання захисником документа, передбаченого ч. 1 ст. 50 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК), з метою підтвердження своїх повноважень.
На виконання вимог ухвали від 11 жовтня 2021 року захисник ОСОБА_6 надіслав до суду апеляційної інстанції пояснення, згідно з якими не погодився з тим, що його повноваження як захисника на підставі доручення Волинського регіонального центру
з надання безоплатної вторинної правової допомоги від 27 травня 2019 року
№ 000-0000620 були припинені.
Волинський апеляційний суд ухвалою від 26 жовтня 2021 року зазначену вище апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 повернув апелянту на підставі п. 1 ч. 3
ст. 399 КПК, оскільки захисник не усунув недоліків апеляційної скарги, залишеної без руху, а лише надав пояснення, у яких не погодився зі змістом ухвали апеляційного суду.
Вимоги і доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу Волинського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що в ході досудового розслідування кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 був залучений до участі у ньому на підставі доручення Волинського регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги від 27 травня 2019 року № 000-0000620. Стверджує, що здійснював функції захисту як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду на всіх його стадіях, у тому числі після 26 березня 2021 року, зокрема, в ході допиту обвинуваченого, потерпілих, свідків, дослідження письмових та речових доказів, судових дебатів. Зазначає, що і після 26 березня 2021 року ОСОБА_7 продовжував перебувати під вартою в установі попереднього ув`язнення для розгляду кримінального провадження щодо нього. Вважає, що жодних підстав, передбачених кримінальним процесуальним законодавством, для припинення його повноважень як захисника не виникло, а зміна підстави перебування ОСОБА_7 в установі попереднього ув`язнення після
26 березня 2021 року не призвела до припинення цих повноважень. Акцентує, що порядку припинення повноважень захисника, крім визначених ст. 54 КПК, кримінальний процесуальний закон не містить. Зазначає, що в разі зміни статусу особи, яка перебуває в установі попереднього ув`язнення, зі статусу «перебуває під вартою» на статус «тимчасово залишений в слідчому ізоляторі» виникає певна колізія щодо формального змісту доручення, виданого центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги з метою захисту особи, яка вважається затриманою та/або перебуває під вартою.
Позиції учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_6 надіслав до Суду клопотання з проханням задовольнити його касаційну скаргу з викладених у ній підстав та здійснити касаційний розгляд без його участі.
Захисник ОСОБА_8 , яка була залучена апеляційним судом з регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги для з метою захисту обвинуваченого ОСОБА_7 , також надіслала до Суду клопотання щодо
проведення касаційного розгляду без її участі. Позиції щодо касаційної скарги адвоката ОСОБА_6 не висловлювала.
Інші учасники повідомлялися належним чином про місце, день та час касаційного розгляду, про причини неявки не повідомили, клопотань про відкладення касаційного розгляду не надсилали.
Прокурор заперечував щодо задоволення касаційної скарги та просив залишити оскаржуване судове рішення без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, позицію прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Відповідно до ст. 438 КПК предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, тобто таке, що перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).
Як установлено ст. 370 КПК, ухвала суду апеляційної інстанції повинна бути законною, обґрунтованою і вмотивованою. При цьому законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. А вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 20 КПК підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист,