Постанова
Іменем України
09 червня 2022 року
м. Київ
справа № 161/809/20
провадження № 61-17417св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , Приватне підприємство «МВ Груп»,
треті особи: Комунальне підприємство «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації», Відділ державної реєстрації Луцької районної державної адміністрації, ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 квітня 2021 року у складі судді Ковтуненка В. В. та постанову Волинського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Здрилюк О. І., Бовчалюк З. А., Карпук А. К.
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного підприємства «МВ Груп», треті особи: Комунальне підприємство «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації», Відділ державної реєстрації Луцької районної державної адміністрації, ОСОБА_3 , про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання недійсним правочину та застосування наслідків його недійсності, визнання права власності на майно,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у січні 2020 року звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила визнати спільною сумісною власністю її та ОСОБА_2 наступне майно:
- корпус допоміжних виробництв з навісом Є-1 площею 996,8 кв. м на АДРЕСА_1 ;
- цех первинної обробки сировини Г-1 площею 603,2 кв. м на АДРЕСА_1 (попередня назва АДРЕСА_3 ;
- прохідну 3-1 площею 20,0 кв. м на АДРЕСА_1 (попередня назва АДРЕСА_3 ;
- цех лінії зрощення з офісом Е-1 площею 412,1 кв. м на АДРЕСА_1 (попередня назва АДРЕСА_3 ;
- земельну ділянку площею 1,303 га, кадастровий номер 0722881600:01:001:3567 у селі Гірка Полонка Луцького району Волинської області;
- кафе літера А-2 загальною площею 579 кв. м, літню площадку а-1, вхідні сходи, а-6, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_4 ;
- визнати недійсним правочин, оформлений рішенням № 1 засновника (власника) Приватного підприємства «МВ Груп» (далі - ПП «МВ Груп») від 31 січня 2019 року про передачу майна, що є об`єктом спільної сумісної власності до статутного капіталу ПП «МВ Груп» та застосувати наслідки недійсності правочину шляхом скасування акта оцінки та приймання-передачі майна, що вноситься до статутного капіталу ПП «МВ Груп» від 01 лютого 2019 року та скасування запису № 30223667 від 07 лютого 2019 року про реєстрацію за ПП «МВ Груп» права власності на кафе літер А-2 загальною площею 579 кв. м, літню площадку а-1, вхідні сходи а-6, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_4 ;
- визнати недійсним правочин (правочини), на підставі якого (яких) за ПП «МВ Груп» було зареєстровано право власності на корпус допоміжних виробництв з навісом Є-1 площею 996,8 кв. м, цех первинної обробки сировини Г-1 площею 603,2 кв. м, прохідну 3-1 площею 20,0 кв. м, цех лінії зрощення з офісом Е-1 площею 412,1 кв. м, які розміщені за адресою: АДРЕСА_1 та застосувати наслідки недійсності правочину (правочинів) шляхом скасування запису № 2543374 від 18 вересня 2013 року про реєстрацію за ПП «МВ Груп» права власності на прохідну 3-1 загальною площею 20,0 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , скасування запису № 2355740 від 16 серпня 2013 року про реєстрацію за ПП «МВ Груп» права власності на корпус допоміжних виробництв з навісом Є-1 загальною площею 996,8 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , скасування запису № 1523969 від 13 червня 2013 року про реєстрацію за ПП «МВ Груп» права власності на цех лінії зрощення з офісом Е-1 загальною площею 412,1 кв. м за вищевказаною адресою та скасування запису № 1040201 від 22 травня 2013 року про реєстрацію за ПП «МВ Груп» права власності на цех первинної обробки сировини Г-1 загальною площею 603,2 кв. м за зазначеною адресою;
- визнати за нею право власності на 1/2 корпусу допоміжних виробництв з навісом Є-1 площею 996,8 кв. м на АДРЕСА_1 (попередня назва АДРЕСА_3 , 1/2 цеху первинної обробки сировини Г-1 площею 603,2 кв. м на АДРЕСА_1 (попередня назва АДРЕСА_3 , 1/2 прохідної 3-1 площею 20,0 кв. м на АДРЕСА_1 (попередня назва АДРЕСА_3 , 1/2 цеху лінії зрощення з офісом Е-1 площею 412,1 кв. м на АДРЕСА_1 (попередня назва АДРЕСА_3 , 1/2 земельної ділянки площею 1,303 га, кадастровий номер 0722881600:01:001:3567 у АДРЕСА_3 , 1/2 кафе літера А-2 загальною площею 579 кв. м, літню площадку а-1, вхідні сходи а-6, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_4 .
Зазначений позов, ОСОБА_1 мотивувала тим, що з 08 червня 1996 року перебувала з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі.
У них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_4 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 - син ОСОБА_5 .
За час перебування у шлюбі ними було набуто у власність наступне майно:
- цех первинної обробки сировини Г-1 площею 603,2 кв. м на АДРЕСА_1 ;
- цех лінії зрощення з офісом Е-1 площею 412,1 кв. м на АДРЕСА_1 (попередня назва АДРЕСА_3 ;
- корпус допоміжних виробництв з навісом Є-1 площею 996,8 кв. м на АДРЕСА_1 (попередня назва АДРЕСА_3 ;
- прохідну 3-1 площею 20,0 кв. м на АДРЕСА_1 (попередня назва АДРЕСА_3 ;
- кафе літер А-2 загальною площею 579 кв. м, літня площадка а-1, вхідні сходи, а-6, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_4 .
Зазначене нерухоме майно було зареєстровано у 2010 році за ОСОБА_2 .
Крім того, у березні 2013 року було створено ПП «МВ Груп» єдиним учасником (власником) якого виступив ОСОБА_2 .
За підприємством 18 лютого 2014 року було зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 1,303 га, кадастровий номер 0722881600:01:001:3567, у селі Гірка Полонка Луцького району Волинської області з цільовим призначенням - для деревообробного виробництва.
У грудні 2019 року їй стало відомо, що у 2013 році було проведено ряд реєстраційних дій, у результаті яких право власності на виробничі приміщення перейшло до ПП «МВ Груп», про що видано відповідні свідоцтва про право власності.
Разом із тим, вона, як співвласник майна, не давала своєї згоди на його передачу до статутного капіталу підприємства.
У зв`язку із припиненням шлюбних відносин з відповідачем та підготовкою позову про розірвання шлюбу на початку квітня 2019 року їй стало відомо, що 31 січня 2019 року ОСОБА_2 , будучи єдиним учасником (власником) ПП «МВ Груп», прийняв рішення № 1, яким передав до статутного капіталу підприємства кафе літера А-2 загальною площею 579 кв. м на АДРЕСА_4 , згоди на передачу якого вона не давала.
01 лютого 2019 року було підписано акт оцінки та приймання-передачі майна до статутного капіталу ПП «МВ Груп», на підставі якого державним реєстратором внесено запис від 07 лютого 2019 року про право власності підприємства на це майно.
Також вона дізналася, що 16 лютого 2019 року приватним нотаріусом вчинено реєстраційну дію, за якою відбулися зміни складу (інформації) про засновників ПП «МВ Груп». Замість ОСОБА_2 учасником підприємства виступила його мати - ОСОБА_3 .
Будь-яких домовленостей щодо розпорядження спільним сумісним майном між нею та відповідачем ОСОБА_2 ніколи не укладалося. Здійснюючи правомочності власника ОСОБА_2 був зобов`язаний діяти спільно з нею та за її згодою. Однак, цих вимог він не дотримався, оскільки ні письмової, ні усної згоди на передання майна до статутного капіталу ПП «МВ Груп» вона ніколи не давала.
Передача майна підприємству та подальше відчуження підприємства на користь третьої особи свідчить про намагання ОСОБА_2 вивести цінне майно з-під категорії спільної сумісної власності для уникнення його поділу.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Луцький міськрайонний суд Волинської області рішенням від 23 квітня 2021 року відмовив у задоволенні позову.
Скасував заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою від 10 лютого 2020 року.
Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що все без виключення майно, яке позивач просила визнати спільною сумісною власністю подружжя є або особистою приватною власністю відповідача, або було відчужене в межах повноважень, наданих відповідачу на підставі довіреності від 04 травня 2016 року № 891, та на законних підставах вибуло з володіння подружжя.
Позовні вимоги про визнання недійсними правочинів, застосування наслідків їх недійсності та визнання за позивачем права власності на майно є похідними від позовної вимоги про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя.
Луцький міськрайонний суд Волинської області додатковим рішенням від 05 травня 2021 року стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 11 000 грн.
Волинський апеляційний суд постановою від 22 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 квітня 2021 року змінив, виклав мотивувальну частину рішення у редакції цієї постанови.
Додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 травня 2021 року скасував.
Відмовив ОСОБА_2 у стягненні з ОСОБА_1 понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнув з ОСОБА_1 у дохід держави 15 765 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанову апеляційний суд мотивував тим, що сховище площею 338,5 кв. м, адмінбудинок площею 383,8 кв. м, автогараж площею 998,5 кв. м та ПТО тракторів площею 593,5 кв. м, що знаходяться на АДРЕСА_5 є особистою приватною власністю ОСОБА_2 , оскільки набуті ним на підставі договору дарування від 08 квітня 2004 року.
Також апеляційний суд зазначив про те, що позивач не довела права спільної сумісної власності як на усі будівлі деревообробного виробництва, так і права власності саме на 1/2 частку спірного майна.
У зв`язку із недоведенням свого права власності на будь-яку частку деревообробного виробництва, позовні вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких за ПП «МВ Груп» було зареєстровано право власності на корпус допоміжних виробництв з навісом Є-1 площею 996,8 кв. м, цех первинної обробки сировини Г-1 площею 603,2 кв. м, прохідну 3-1 площею 20,0 кв. м, цех лінії зрощення з офісом Е-1 площею 412,1 кв. м, які розміщені за адресою: АДРЕСА_1 та застосування наслідків недійсності правочинів шляхом скасування відповідних записів не підлягають до задоволення.
Також позивач не довела права спільної сумісної власності як на усі будівлі деревообробного виробництва, так і права власності саме на 1/2 частку цих будівель, тому відсутні підстави для визнання за нею права власності на 1/2 частку земельної ділянки під цим деревообробним виробництвом.
Встановивши, що сторонами у шлюбі набуто у власність кафе літера А-2 загальною площею 579 кв. м, суд апеляційної інстанції також дійшов висновку про відмову в задоволенні позову щодо вказаного майна, оскільки згідно з довіреністю ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_2 представляти її інтереси з усіма необхідними повноваженнями у будь-яких органах, з усіх без винятку питань, що стосуватимуться розпорядження будь-якими належним їй нерухомим та/або рухомим майном, у тому числі, але не виключно, корпоративними правами.
Крім того суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову, однак дійшов помилкового висновку, що все спірне майно належало відповідачу ОСОБА_2 на праві особистої приватної власності. Крім цього місцевий суд неправильно застосував норми матеріального права.
Скасовуючи додаткове рішення та відмовляючи ОСОБА_2 у стягненні витрат на професійну правничу допомогу апеляційний суд виходив з того, що внаслідок неправильних дій сторони відповідача ОСОБА_2 , незалежно від результатів вирішення спору, витрати на професійну правничу допомогу слід покласти на цього відповідача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Від ОСОБА_1 у жовтні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга нарішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 квітня 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині залишення в силі основного рішення і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду в частині вирішення питання щодо витрат на професійну правничу допомогу не оскаржується.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що суди залишили поза увагою те, що справжність підпису другого з подружжя на заяві про таку згоду має бути нотаріально посвідчена. Зазначене узгоджується із практикою Верховного Суду, висловленою у постановах від 11 лютого 2019 року у справі № 308/2205/16-ц, від 12 квітня 2021 року у справі № 648/2854/18, від 27 березня 2019 року у справі № 643/6453/17 та від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17.
Не титульний власник не може вчиняти від свого імені правочини щодо спільного майна, яке на нього не зареєстроване, а отже згідно з частиною першою статті 238 ЦК України цього не може робити і його представник за довіреністю. Більше того, за умовами довіреності вона не передавала ОСОБА_2 права розпоряджатися їх спільним майном подружжя. Вказане також залишилося поза увагою судів.
Апеляційний суд не врахував доказів, які підтверджують істотність збільшення вартості належного відповідачу майна та залишив поза увагою правову позицію, висловлену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 214/6174/15-ц згідно з якою наявність істотного збільшення вартості є оціночним поняттям, тому у конкретній справі рішення про задоволення чи відому у задоволенні позову приймається судом з урахуванням усіх його обставин.
При цьому касаційний суд не надає вказівки, яким конкретно доказом має бути доведено істотність збільшення вартості майна. Такі докази є різноманітними.
Апеляційний суд не роз`яснив їй як позивачу право заявити клопотання про призначення експертизи.
Суд апеляційної інстанції погодився, що в результаті реконструкції було створено новий окремий об`єкт - прохідну (3-1), однак не досліджував за рахунок яких та чиїх саме коштів було проведено поліпшення спірного майна.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Від ОСОБА_2 у січні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що за наявних у справі доказів позивачем не підтверджується не тільки факт грошових затрат на будівництво об`єктів нерухомості, а й факт трудових затрат, коли вона могла б вкладатися якщо не фінансово, то власною працею у істотне збільшення вартості спірного майна. Позивач також не надала доказів на підтвердження того, що її внесок у переобладнання спірного приміщення із житлового у нежитлове у розумінні частини першої статті 62 СК України є достатньо значним для можливості визнання спірного майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, тоді як сам по собі факт перебування позивача у шлюбі з відповідачем на момент здійснення реконструкції спірного об`єкта нерухомого майна не є підставою для визнання зазначеного майна спільним сумісним майном подружжя (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 214/6174/15-ц).
Правочин може бути визнаний судом недійсним виключно у разі відсутності необхідних повноважень у іншого співвласника. Однак, наявність повноважень у іншого співвласника підтверджується нотаріально посвідченою довіреністю від 04 травня 2016 року, згідно з якою він був наділений відповідними повноваженнями розпоряджатися будь-яким майном, в тому числі нерухомим майном та корпоративними правами без згоди позивача.
Посилання позивача на те, що у довіреності виражається воля довірителя лише щодо того майна «титульним» власником якого є він не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються змістом самої довіреності.
З часу підписання довіреності, а саме з 04 травня 2016 року до часу закінчення її дії - 06 березня 2019 року позивач з вимогою про її скасування або ж визнання недійсною не зверталася.
Спірна земельна ділянка використовується ним у підприємницькій діяльності, а безпосередньо позивачем не було понесено грошових витрат на її придбання чи отримання. Внаслідок чого, зазначене майно є об`єктом особистої приватної власності відповідно до положень статті 57 СК України, а не об`єктом спільної сумісної власності подружжя.
Позивач звернулася до суду з цим позовом з пропуском позовної давності.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 08 листопада 2021 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Луцького міськрайонного суду Волинської області.
Справа № 161/809/20 надійшла до Верховного Суду 07 грудня 2021 року.
Верховний Суд ухвалою від 09 червня 2022 року продовжив ОСОБА_2 строк на подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 .
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Сторони з 08 червня 1996 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, який станом на час розгляду справи не розірвано.
За час перебування сторін у справі в зареєстрованому шлюбі відповідачем ОСОБА_2 набуто право власності на наступне майно:
- корпус допоміжних виробництв з навісом Є-1 площею 996,8 кв. м на АДРЕСА_1 ;
- цех первинної обробки сировини Г-1 площею 603,2 кв. м на АДРЕСА_1 (попередня назва АДРЕСА_3 ;
- цех лінії зрощення з офісом Е-1 площею 412,1 кв. м на АДРЕСА_1 (попередня назва АДРЕСА_3 ;
- прохідна 3-1 площею 20,0 кв. м на АДРЕСА_1 (попередня назва АДРЕСА_3 ;
- земельна ділянка площею 1,303 га, кадастровий номер 0722881600:01:001:3567, у селі Гірка Полонка Луцького району Волинської області;
- кафе літера А-2 загальною площею 579 кв. м, літня площадка а-1, вхідні сходи а-6, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_4 .
Між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 08 квітня 2004 року було укладено договір дарування, згідно з умовами якого ОСОБА_6 передала безоплатно у власність, а ОСОБА_2 прийняв безоплатно у власність: сховище (в подальшому цех лінії зрощення з офісом Е-1); адмінбудинок; автогараж (в подальшому корпус допоміжних виробництв з навісом); ПТО тракторів (в подальшому цех первинної обробки сировини Г-1), що знаходяться в АДРЕСА_3 .
Також судами встановлено, що ОСОБА_2 була виділена земельна ділянка площею 1,303 га, кадастровий номер 0722881600:01:001:3567, у селі Гірка Полонка Луцького району Волинської області із цільовим призначенням - для обслуговування деревообробного виробництва.
Зазначена земельна ділянка використовується ОСОБА_2 у його підприємницькій діяльності, а безпосередньо позивачем ОСОБА_1 не було понесено грошових витрат на її придбання.
Кафе літера А-2 загальною площею 579 кв. м, літня площадка а-1, вхідні сходи, а-6, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_4 , належать на праві приватної власності ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 12 лютого 2009 року, виданого рішенням виконкому Луцької міської ради від 25 листопада 2008 року № 816-1, зі змінами, внесеними рішенням міськвиконкому Луцької міської ради від 05 лютого 2009 року № 80-4.
Згідно з рішенням № 1 від 31 січня 2019 року ОСОБА_2 передав до статутного капіталу ПП «МВ Груп» кафе літера А-2 загальною площею 579 кв. м, літню площадку а-1, вхідні сходи а-6, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_4 .
Згідно з довіреністю № 891 від 04 травня 2016 року ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_2 представляти її інтереси з усіма необхідними повноваженнями з усіх, без винятку питань, що стосуватимуться розпорядження, зокрема, будь-яким належним їй нерухомим майном.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права