Постанова
Іменем України
15 червня 2022 року
м. Київ
справа № 234/4524/15-ц
провадження № 61-17277св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,
відповідач - ОСОБА_1
третя особа - Приватне підприємство «Владі»
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 19 грудня 2017 року під головуванням судді Лутай А. М. та постанову Донецького апеляційного суду від 15 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Мірути О. А., Новікової Г. В., Халаджи О. В. у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 , третя особа - Приватне підприємство «Владі», про стягнення заборгованості за кредитом,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - ПАТ «Ощадбанк», банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , який в ході розгляду справи уточнило, та остаточно просило стягнути з відповідача на користь банку заборгованість за кредитним договором, яка утворилась станом на 12 травня 2017 року в розмірі 8 015 226,63 грн, з яких: 3 800 000 грн - тіло кредиту; 851 336,86 грн - заборгованість по процентам; 21 660 грн - несплачені комісійні послуги банку; 34,96 грн - пеня; 3 016 521,71 грн - інфляційне збільшення заборгованості відповідно до статті 625 ЦК України, 325 673,37 грн - 3 % річних від суми заборгованості.
Позов мотивований тим, що 26 грудня 2013 року між банком та Приватним підприємством «Владі» (далі - ПП «Владі») укладений договір кредитної лінії № 26-15-23/13, за умовами якого підприємство отримало кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії на загальну суму 3 800 000 грн строком до 20 грудня 2016 року та сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 19 % річних.
Того ж дня між ОСОБА_1 та ПАТ «Ощадбанк» укладений договір поруки № 31, відповідно до якого ОСОБА_1 безумовно, безвідклично та безоплатно зобов`язався перед банком відповідати солідарно з ПП «Владі» за виконання останнім зобов`язань за вищевказаним кредитним договором.
Посилаючись на те, що банк виконав взяті на себе зобов`язання, проте ПП «Владі» умови кредитного договору належним чином не виконало, ПАТ «Ощадбанк» просило задовольнити позовні вимоги.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 09 червня 2015 року позовні вимоги АТ «Ощадбанк» було задоволено у повному обсязі.
Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 07 серпня 2015 року заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 09 червня 2015 року залишена без задоволення.
Рішенням апеляційного суду Донецької області від 29 жовтня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Заочне рішення Краматорського міського суду Донецької області від 09 червня 2015 року змінено в частині розміру стягнутої пені по процентам, пені за несплачену комісійну винагороду та в частині визначення загальної суми. Позовні вимоги АТ «Ощадбанк» до ПП «Владі», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто солідарно з ПП «Владі» та ОСОБА_1 на користь АТ «Ощадбанк» заборгованість за договором кредитної лінії від 26 грудня 2013 року № 26-15-23/13, яка склалась станом на 30 березня 2015 року в сумі 5 074 026,35 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 3 800 000, грн, заборгованість по процентам - 472 157,81 грн, несплачені комісійні послуги - 12 540 грн, інфляційне збільшення заборгованості - 349 149, 21 грн, три проценти річних від суми заборгованості - 32 272,20 грн, пеня по тілу кредиту - 365 911, 42 грн, пеня по процентам - 41 028,64 грн та пеня за несплачену комісійну винагороду - 967,07 грн. У частині стягнення судового збору рішення залишено без змін.
Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 05 травня 2017 року заяву ПП «Владі» про перегляд заочного рішення Краматорського міського суду Донецької області від 09 червня 2015 року задоволено, заочне рішення Краматорського міського суду Донецької області від 09 червня 2015 року скасовано.
Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 16 листопада 2017 року позовні вимоги АТ «Ощадбанк» до ПП «Владі», залишено без розгляду, а ПП «Владі» залучено до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог.
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 19 грудня 2017 року позов АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Ощадбанк» заборгованість за договором кредитної лінії № 26-15-23/13 від 26 грудня 2013 року, яка утворилась станом на 12 травня 2017 року в загальному розмірі 8 015 226,63 грн, з яких: тіло кредиту 3 800 000 грн, проценти 851 336,86 грн, несплачені комісійні послуги 21 660 грн, інфляційне збільшення заборгованості 3 016 521,71 грн, три проценти річних від суми заборгованості 325 673,37 грн, пеня 34,69 грн, а також витрати зі сплати судового збору в сумі 120 228, 40 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок порушення позичальником зобов`язань за кредитним договором, позивач 06 лютого 2015 року надіслав ПП «Владі» та ОСОБА_1 претензію, тобто пред`явив вимогу про повне дострокове погашення заборгованості, чим змінив строк виконання основного зобов`язання. Після чого із позовом до суду банк звернувся у квітні 2015 року, тобто в межах шестимісячного строку, передбаченого частиною четвертою статті 559 ЦК України.
Постановою апеляційного суду Донецької області від 05 квітня 2018 року рішення Краматорського міського суду Донецької області від 19 грудня 2017 року скасовано. Провадження у справі за позовом АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ПП «Владі» в частині позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом за період станом на 30 березня 2015 року закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Ощадбанк» заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 379 179,03 грн, несплачені комісійні послуги в сумі 9 120 грн, інфляційне збільшення заборгованості в сумі 1 618 531,63 грн, три відсотки річних від суми заборгованості в сумі 293 222,92 грн, а також витрати по сплаті судового збору 43 734,99 грн.
Апеляційний суд виходив з того, що ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, суд першої інстанції не звернув уваги на наявність такого, що набрало законної сили рішення Апеляційного суду Донецької області від 29 жовтня 2015 року, яким заочне рішення Краматорського міського суду Донецької області від 09 червня 2015 року змінено в частині розміру стягненої пені по процентам, пені за несплачену комісійну винагороду та в частині визначення загальної суми.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки в частині стягнення заборгованості, яка утворилась станом на 30 березня 2015 року в сумі 5 074 026,35 грн наявне рішення у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав, то на підставі пункту третього частини першої статті 255 ЦПК України провадження у справі в цій частині необхідно закрити.
Постановою Верховного Суду від 06 травня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову апеляційного суду Донецької області від 05 квітня 2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова мотивована тим, що зі скасуванням заочного рішення Краматорського міського суду Донецької області від 09 червня 2015 року втратило законну силу і рішення апеляційного суду Донецької області від 29 жовтня 2015 року, ухвалене за результатами його перегляду в апеляційному порядку.
Постановою Донецького апеляційного суду від 23 вересня 2020 року, з урахуванням ухвали Донецького апеляційного суду від 30 вересня 2020 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Краматорського міського суду Донецької області від 19 грудня 2020 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Ощадбанк в особі філії Донецького обласного управління АТ Ощадбанк» пені у сумі 34,69 грн скасовано, в іншій частині рішення місцевого суду змінено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Ощадбанк» в особі філії Донецького обласного управління АТ Ощадбанк» заборгованість за договором кредитної лінії від 26 грудня 2013 року № 26-15-23/13, яка утворилась станом на 12 травня 2017 року, по тілу кредиту в сумі 3 800 000 грн, по процентам за користування кредитом в сумі 298 660,41 грн, несплачених комісійних послуг в сумі 14 820 грн, інфляційного збільшення заборгованості по тілу кредиту у сумі 2 559 905,38 грн, інфляційного збільшення заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 180 824,61 грн, інфляційного збільшення заборгованості за несплату комісійних послуг в сумі 5 133,95 грн, 3 % річних по простроченому кредиту в сумі 268 476,42 грн, 3 % річних по простроченим процентам за користування кредитом в сумі 3 537,81 грн, 3 % річних за несплату комісійних послуг в сумі 1 400,99 грн, а всього - 7 132 759, 57 грн. В задоволенні вимог ПАТ «Ощадбанк» в особі філії Донецького обласного управління АТ Ощадбанк» про стягнення пені за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд апеляційної інстанції встановив, що умовами кредитного договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами щомісячно, у зв`язку з чим дійшов висновку, що заборгованість з поручителя ОСОБА_1 підлягає стягненню в межах шести місяців дії поруки, тобто з 06 листопада 2014 року.
Оскільки час звернення до суду з цим позовом та розгляду апеляційним судом справи позичальник не сплатив банку тіло кредиту в розмірі 3 800 000 грн та комісійні послуги (винагороду банку в розмірі 14 820 грн), суд вважав позовні вимоги в цій частині обґрунтованими.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача процентів за користування кредитом, суд апеляційної інстанції виходив з того, що, звернувшись 06 квітня 2015 року до суду з цим позовом про дострокове стягнення заборгованості, ПАТ «Ощадбанк» змінило строк дії кредитного договору, а тому з ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість, яка утворилась з 06 листопада 2014 року по 06 квітня 2015 року.
При цьому суд вважав обґрунтованими позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат (які нараховані на заборгованість по тілу кредиту, проценти та комісійні послуги) та 3 % річних (які нараховані на заборгованість по тілу кредиту, проценти за період з 11 листопада 2014 року по 11 травня 2017 року та комісійні послуги).
Позовні вимоги в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань в розмірі 34,69 грн апеляційний суд вважав безпідставними з огляду на положення Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».
Постановою Верховного Суду від 02 червня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Донецького апеляційного суду від 23 вересня 2020 року скасовано. Справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Скасовуючи постанову Донецького апеляційного суду, Верховний Суд вказав, що суд не в повній мірі дослідив наявні у справі докази, надані сторонами, а оскільки фактичні обставини від яких залежить правильне вирішення справи, не встановлено, норми матеріального права відповідно до них не застосовані.
Верховний Суд зазначив, що частково задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив з того, що обов`язок поручителя ОСОБА_1 щодо солідарної відповідальності за зобов`язанням ПП «Владі» за кредитним договором від 26 грудня 2013 року № 26-15-23/13 обмежується періодом, починаючи з 06 листопада 2014 року. Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що останній платіж не погашення заборгованості ПП «Владі» здійснило 21 жовтня 2014 року, а тому висновок апеляційного суду, що правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов`язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов`язань, є правильним.
Вирішуючи питання щодо відповідальності ОСОБА_1 за процентам за користування кредитом, колегія суддів Верховного Суду не погодилася з висновком апеляційного суду, що період нарахування процентів становить з 06 листопада 2014 року по 06 квітня 2015 року та дійшов висновку, що після направлення ПП «Владі» 06 лютого 2016 року вимоги про дострокове повернення кредиту, АТ «Ощадбанк» не мало права нараховувати проценти за користування кредитом.
Крім того, судом задоволено вимогу банку про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на прострочені проценти з 11 листопада 2014 року по 11 травня 2017 року, не врахувавши, що проценти за користування кредитом не нараховуються після закінчення строку дії кредитного договору, що унеможливлює нарахування 3% річних та інфляційних витрат на всю суму прострочених процентів.
Також Верховним Судом зазначено, що задовольняючи позовні вимоги про стягнення 3% річних, нарахованих відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, судом апеляційної інстанції не враховано, що за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання , тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.
Щодо вимог про стягнення заборгованості з комісійної винагороди банку, Верховний Суд зазначив, що переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Ощадбанк» заборгованості з комісійної винагороди в розмірі 14 820 грн, а також нарахованих на вказану суму інфляційних витрат та 3% річних. При цьому оскаржувана постанова не містить жодних обґрунтувань та мотивів з посиланням на порушення позичальником умов кредитного договору, які передбачають нарахування комісії.
Отже, апеляційним судом також не надано оцінку щодо відповідності вказаних пунктів договору вимогам Закону України «Про банки і банківську діяльність» та Закону України «Про захист прав споживачів».
Крім того, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду звернула увагу апеляційного суду на допущені процесуальні порушення.
Порядок розгляду апеляційної скарги, що надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, регулюється статтею 370 ЦПК України, у частині третій якої вказано, що за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову апеляційного суду.
Аналогічні повноваження апеляційного суду визначені у пункті 8 частини першої статті 374 ЦПК України.
Враховуючи, що після прийняття апеляційним судом постанови від 05 квітня 2018 року рішення апеляційного суду Донецької області від 29 жовтня 2015 року залишилось чинним, суд апеляційної інстанції під час нового розгляду, керуючись повноваженнями, визначеними у частині третій статті 370 ЦПК України, пункті 8 частини першої статті 374 ЦПК України, не позбавлений можливості вирішити питання щодо його скасування.
Донецький апеляційний суд постановою від 15 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково.
Рішення апеляційного суду Донецької області від 29 жовтня 2015 року за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Краматорського міського суду Донецької області від 9 червня 2015 року у цивільній справі за позовною заявою ПАТ «Державний ощадний банк України» до ПП «Владі», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом скасував.
Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 19 грудня 2020 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» пені та за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань та заборгованості з комісійної винагороди банку - скасував, в іншій частині - змінив.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за договором кредитної лінії № 26-15-23/13 від 26 грудня 2013 року, що утворилася станом на 12 травня 2017 року: по тілу кредиту у сумі 3 800 000 грн; по процентам за користування кредитом у сумі 183 961,65 грн; з інфляційного збільшення заборгованості по тілу кредиту 2 559 905,38 грн; з інфляційного збільшення заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 156 047,05 грн; три проценти річних по простроченому кредиту у сумі 257 358,91 грн; три проценти річних по простроченим процентам за користування кредитом у сумі 12 458,99 грн, а всього 6 969 731,98 грн.
У задоволенні позовних вимог ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення пені за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань та заборгованості з комісійної винагороди банку відмовив.
Приймаючи постанову про часткове задоволення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції погодився із висновками місцевого суду про наявність підстав для стягнення тіла кредиту у сумі 3 800 000 грн та заборгованості за процентами, однак вважав помилковими висновки про визначений місцевим судом період нарахування процентів після закінчення строку дії договору.
Також апеляційний суд не погодився із визначеним місцевим судом розміром 3 % річних, обрахованих на підставі частини другої статті 625 ЦК України та інфляційним збільшенням заборгованості, оскільки ним не було враховано тієї обставини, що за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.
Суд апеляційної інстанції також не вбачав підстав для стягнення заборгованості з комісійної винагороди банку, нарахованих на вказану суму інфляційних втрат та 3 % річних, оскільки на відповідача не може бути покладений обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались. Також вказував на відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості з комісійної винагороди банку, нарахованих на вказану суму інфляційних втрат, 3 % річних та пені у сумі 34,69 грн, оскільки на час проведення антитерористичної операції встановлено мораторій щодо нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року.
Також врахувавши, що після прийняття апеляційним судом постанови від 05 квітня 2018 року рішення апеляційного суду Донецької області від 29 жовтня 2015 року залишилось чинним, суд апеляційної інстанції під час нового розгляду, керуючись повноваженнями, визначеними у частині третій статті 370 ЦПК України, пункті 8 частини першої статті 374 ЦПК України, скасував його.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 19 грудня 2017 року та постанову Донецького апеляційного суду від 15 вересня 2021 року у якій просив оскаржені судові рішення в частині задоволених позовних вимог скасувати.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
У поданій касаційній скарзі заявник вказує, що позивачем було пропущено строк для звернення до суду із вимогою до поручителя, тобто судами було порушено вимоги статті 559 ЦК України, що узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України у постанові від 29 березня 2017 року у справі № 6-3087цс16.
Посилається також на ту обставину, що оскаржені рішення ухвалені на підставі недопустимих письмових доказів, адже позивачем, який є юридичною особою до матеріалів справи було долучено копії договорів, проте відповідно о норм ЦПК України такі докази повинні були бути подані в оригіналах.
Аргументом касаційної скарги є також те, що на думку заявника у зв`язку із проведенням АТО господарська діяльність ПП «Владі» повністю паралізована, що виключає покладення на нього відповідальності за порушення умов договору. Посилається на те, що він не одноразово звертався до банку із пропозицією вирішити спір у позасудовому порядку, однак, незважаючи на відсутність вини боржника, кредитор на таку пропозицію так і не пристав та звернувся із позовом.
Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2022 року представник ПАТ «Ощадбанк» - адвокат Ткач Г. В. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, подану ОСОБА_1 в якому у задоволенні касаційної скарги просить відмовити, а рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Представник позивача зазначає, що строк пред`явлення кредитором вимоги до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватись з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу за основним зобов`язанням.
Зазначає, що теза заявника про те, що заборгованість зі сплати процентів у ПП «Владі» виникла з квітня 2014 року і вже не переривалась до подачі позову не відповідає дійсності, оскільки апеляційний суд правильно встановив, що позичальник допустив порушення умов договору після 21 жовтня 2014 року.
Вказує, що теза відповідача про необхідність подачі до суду оригіналів документів також на відповідає дійсності, оскільки відповідно до приписів статті 64 ЦПК України, в редакції на час подання заяви, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналів. Жодних клопотання про подання банком оригіналів документів відповідач не заявляв.
Відзив на касаційну скаргу також містить посилання на те, що проведення антитерористичної операції та викликані цим негативні наслідки стосуються обох сторін договору, а тому не порушують баланс інтересів на користь однієї із сторін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із Краматорського міського суду Донецької області.
31 грудня 2021 року цивільна справа № 234/4524/15-ц надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
26 грудня 2013 року між АТ «Ощадбанк» та ПП «Владі» укладений договір кредитної лінії № 26-15-23/13, за умовами якого останнє отримало кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії на загальну суму 3 800 000 грн з остаточним терміном повернення не пізніше 20 грудня 2016 року та сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 19 % річних.
26 грудня 2013 року між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 укладений договір поруки, за умовами якого останній зобов`язався перед банком безумовно, безвідклично та безоплатно відповідати солідарно з ПП «Владі» за виконання зобов`язань за договором кредитної лінії № 26-15-23/13.
Із наданого АТ «Ощадбанк» розрахунку заборгованості встановлено, що ПП «Владі» 08 січня, 06 лютого, 05 березня, 11 квітня, 30 квітня, 18 серпня, 26 серпня, 16 вересня, 07 жовтня, 21 жовтня 2014 року сплачувало заборгованість за договором кредитної лінії № 26-15-23/13.
Після 21 жовтня 2014 року ПП «Владі» допускало порушення умов договору щодо оплати чергових платежів за кредитом.
06 лютого 2015 року банк пред`явив до позичальника ПП «Владі» та поручителя ОСОБА_1 вимогу про дострокове повернення кредиту.
Згідно наданого банком розрахунку заборгованість за кредитом станом на 30 березня 2015 року складає 5 074 026,35 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 3 800 000,0 грн, заборгованість по процентам кредиту - 472 157,81 грн, несплачені комісійні послуги - 12 540 грн, інфляційне збільшення заборгованості - 349 149,21 грн, три проценти річних від суми заборгованості - 32 272,20 грн, пеня по тілу кредиту - 365 911,42 грн, пеня по процентам - 41 028,64 грн та пеня за несплачену комісійну винагороду - 967,07 грн.