Постанова
Іменем України
15 червня 2022 року
м. Київ
справа № 338/1442/20
провадження № 61-14366св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 26 липня 2021 року у складі колегії суддів: Мелінишин Г. П., Бойчука І. В., Фединяка В. Д.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування земельною ділянкою.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що їй та відповідачу належить по 1/2 частині будинковолодіння з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , а також по 1/2 частині земельної ділянки площею 0,12 га з цільовим призначенням для обслуговування цього будинку. Право власності на вказане майно набуто нею в порядку поділу спільного майна подружжя відповідно до рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 липня 2012 року.
У зв`язку з цим вона зверталась до суду з позовом про виділ нерухомого майна в натурі, скасування Державного акта на право власності на земельну ділянку від 14 червня 2007 року площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку. Проте, у задоволенні позову було відмовлено з підстав невірно обраного способу захисту порушеного права. Згідно постанови Верховного Суду від 31 серпня 2020 року у справі № 338/1615/15-ц вона, враховуючи вимоги статей 365, 367, 377, 384 ЦК України, має беззаперечне право користування земельною ділянкою на тих же умовах, що й інший співвласник, незважаючи на відсутність поділу такої земельної ділянки.
Відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи експертом встановлено неможливість розподілу в натурі даної земельної ділянки, оскільки неможливо провести розподіл в натурі між співвласниками вказаного будинковолодіння. Тому визначено декілька варіантів порядку користування сторонами земельною ділянкою площею 0,25 га.
Найбільш прийнятним вважала порядок користування земельною ділянкою, запропонований експертом у варіанті 1 судової земельно-технічної експертизи № 169/17-22 від 31 березня 2017 року, виходячи із відсутності спільних стежок, наявності окремого доступу кожного співвласника до своєї земельної ділянки та домоволодіння, можливості належного обслуговування спільного будинковолодіння, наявності окремих електроопор у кожної із сторін саме на їх частинах ділянки з метою забезпечення електропостачання житлового будинку та інших будівель та споруд.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 12 квітня 2021 року у складі судді Битківського Л. М. позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Встановлено порядок користування земельною ділянкою площею 0,25 га, що розташована по АДРЕСА_1 , між співвласниками домоволодіння.
Виділено ОСОБА_1 у користування частину земельної ділянки площею 1 096 кв.м за схемою, відображеною у Додатку № 4 висновку судової земельно-технічної експертизи від 31 березня 2017 року № 169/17-22, виконаного Тернопільським відділенням КНДІСЕ.
ОСОБА_2 виділено у користування земельну ділянку площею 1 097 кв. м.
У спільному користуванні сторін залишено земельну ділянку під будівлями і спорудами та прохід до них площею 307 кв. м.
Вирішено питання щодо судових витрат.
Судове рішення місцевого суду мотивовано тим, що при вирішенні питання про поділ майна подружжя сторонами було подано лише рішення Горохолинської сільської ради від 31 березня 1994 року, яким ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку виділено земельну ділянку розміром 0,12 га у с. Горохолин Ліс. Проте, згідно з державним актом серії ЯД № 892041 від 14 червня 2007 року, виданим на ім`я відповідача, площа земельної ділянки для обслуговування домоволодіння складала 0,25 га та є єдиним і цілісним об`єктом права власності. Визначаючи порядок користування земельною ділянкою згідно варіанту 3 Додатку № 4 висновку № 169/17-22 від 31 березня 2017 року земельно-технічної експертизи, суд врахував, що вказаний варіант відповідає розміру частки кожного із співвласників у спільному майні та є найбільш наближеним до того порядку, що склався між сторонами.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 26 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Богородчанського районного суду від 12 квітня 2021 року скасовано.
Ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання щодо судових витрат.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що місцевий суд, встановлюючи порядок користування земельною ділянкою площею 0,25 га, не врахував, що за ОСОБА_1 судовим рішенням вже було визнано право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,12 га для обслуговування житлового будинку. При цьому всі три варіанти висновку судової земельно-технічної експертизи від 31 березня 2017 року визначають порядок користування земельною ділянкою площею 0,25 га фактично порівну між сторонами, що не відповідає розміру частки земельної ділянки ОСОБА_1 .
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У серпні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 травня 2022 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судове рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення місцевого суду.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 822/1468/17, провадження № К/9901/36407/18, від 13 грудня 2018 року у справі № 815/6218/16, провадження № К/9901/2517/17, від 20 травня 2020 року у справі № 127/21769/16-ц, провадження № 61-42694св18, у постанові Верховного Суду України від 23 грудня 2015 року у справі № 6-327цс15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази та встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що із врахуванням наявного у неї права власності на 1/2 частину будинковолодіння по АДРЕСА_1 , вона має право на користування земельною ділянкою, що розміщена за цією ж адресою на тих же умовах, що і інший власник.
При цьому вказує, що суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають значення для справи, на підставі неіснуючого доказу, а саме рішення сільради 1994 року про надання відповідачу земельної ділянки площею 0,12 га, яке втратило свою дію отриманням іншого рішення у 2001 році на приватизацію земельної ділянки площею 0,25 га.
Апеляційним судом також не враховано, що якщо на земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою, переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди відповідно до статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України.
Вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно визначився із характером правовідносин, що призвело до неправильного вирішення спору.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У травні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 від ОСОБА_2 , у якому вказано, що судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновку апеляційного суду не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Сторони з 28 січня 1995 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Богородчанського районного суду від 19 листопада 2001 року. Свідоцтво про розірвання шлюбу видано ОСОБА_3 відділом РАЦСу Богородчанського РУЮ 16 травня 2007 року (а. с. 89-91).
Як встановлено судом і це вбачається зі змісту рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 липня 2012 року, рішенням Горохолинської сільської ради від 31 березня 1994 року ОСОБА_2 виділено для будівництва та обслуговування житлового будинку земельну ділянку розміром 0,12 га у с. Горохолино Ліс Богородчанського району, а 27 квітня 1994 року видано будівельний паспорт на забудову. Зазначена земельна ділянка приватизована відповідачем. Даний факт не заперечується сторонами і підтверджується письмовими доказами у справі.
Відповідно до рішення Горохолинської сільської ради від 13 липня 2001 року відповідачу передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. На цю земельну ділянку, кадастровий номер 2620481202020010221, на його ім`я 14 червня 2007 року видано Державний акт на право власності серії ЯД № 892041 (а. с. 13,78).
Матеріалами справи підтверджується, що у 2015 році ОСОБА_1 зверталась до суду з позовом до ОСОБА_2 про скасування державного акта на право власності на земельну ділянку, виділення в натурі будинковолодіння та земельної ділянки. Підставою позову було те, що при вирішенні справи про поділ майна подружжя не було враховано розмір земельної ділянки згідно державного акта. Відтак є перешкоди в оформленні права власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,25 га, оскільки за нею визнано право на 1/2 частку площею 0,12 га, якої фактично не існує (справа № 338/1615/15-ц). Рішенням Богородчанського районного суду від 10 липня 2017 року в позові відмовлено (а. с. 14-15).
Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 вересня 2017 року вказане рішення було скасовано. Ухвалено нове рішення, яким в позові відмовлено з інших підстав. Зокрема суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції помилково застосував до цих правовідносин статті 69, 70 СК України, оскільки режим спільної сумісної власності подружжя на будинок та земельну ділянку припинено з часу ухвалення рішення про визнання за ними права власності на 1/2 частку за кожним цього майна, у зв`язку з чим майно набуло статусу спільної часткової власності. Тому до спірних правовідносин необхідно застосувати статті 364, 365, 367 ЦК України. Звертаючись до суду з позовом про визнання нечинним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку, позивач обрала неправильний спосіб захисту (а. с. 16-20).
З таким висновком погодився і Верховний Суд у постанові від 31 серпня 2020 року. Разом із тим, касаційний суд звернув увагу, що суд апеляційної інстанції з урахуванням підстав позову, застосувавши статтю 120 ЗК України, дійшов суперечливого висновку, оскільки рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 липня 2012 року між сторонами визначено конкретний спосіб поділу житлового будинку та земельної ділянки 0,12 га. Проте це не вплинуло на розгляд по суті (а. с. 21-26).
За змістом висновку судової земельно- технічної експертизи від 31 березня 2017 року № 169/17-22, яка проведена у даній справі, встановлено, що виконати розподіл в натурі домоволодіння відповідно до права сторін спільної часткової власності кожного на 1/2 частку житлового будинку згідно із вимогами нормативних документів, а саме ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення» не є можливим.