Постанова
Іменем України
07 червня 2022 року
м. Київ
справа № 759/17465/18
провадження № 61-18810св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Кулікової С. В., Заришняк Г. М., Рубан С. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (далі - ТОВ «Порше Мобіліті») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15 березня 2013 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 50008196, за умовами якого позивач надав, а відповідач отримав кредитні кошти для купівлі автомобіля марки VW, модель Beetle, 2013 року виробництва, у розмірі 214 088,76 грн, що в еквіваленті становить 26 297,60 доларів США, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 9,90 % на рік, які відповідно до підпункту 2.2 загальних умов кредитування є змінними.
Зазначав, що відповідно до пункту 1.4 загальних умов кредитування термін кредитування (строк повернення кредиту) погоджений сторонами в графіку погашення кредиту, яким передбачено повернення кредиту частинами щомісячно на відповідну дату поточного місяця з кінцевим терміном погашення не пізніше 15 квітня 2018 року.
Також, згідно з пунктом 1.6 загальних умов кредитування зобов`язання відповідача перед ТОВ «Порше Мобіліті» за кредитним договором забезпечено договором застави від 27 квітня 2013 року № 50008196, за умовами якого відповідач надав у заставу автомобіль марки VW, модель Beetle, 2013 року виробництва.
У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором позивачем надіслано на адресу його проживання вимогу (повідомлення) від 17 лютого 2015 року щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за договором у загальному розмірі 543 333,32 грн.
Однак, як вказував позивач, вищенаведена вимога про дострокове повернення кредиту відповідачем проігнорована.
На підставі вищевикладеного ТОВ «Порше Мобіліті» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 15 квітня 2013 року № 50008196, яка станом на 12 жовтня 2018 року становила 1 122 924,86 грн; витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн; судовий збір у розмірі 16 843,87 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 08 липня 2020 року, у задоволенні позовних вимог ТОВ «Порше Мобіліті» відмовлено.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що позивач звернувся до суду зі пропуском строку позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Постановою Верховного Суду від 09 червня 2021 року касаційну скаргу ТОВ «Порше Мобіліті» задоволено частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 08 липня 2020 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Направляючи справу на новий апеляційний розгляд, суд касаційної інстанції зазначив, що висновки судів про сплив позовної давності та пов`язану із цим відмову у задоволенні позову є передчасними та такими, що не відповідають обставинам справи. Верховним Судом зазначено, що ТОВ «Порше Мобіліті» про неможливість реалізації свого права (тобто порушення права) на звернення стягнення на предмет застави та пов`язану із цим неможливість погасити існуючу заборгованість за кредитним договором за рахунок реалізації предмета застави дізналось 26 червня 2018 року, тобто з моменту, коли Верховний Суд прийняв постанову у справі № 761/12539/15-ц, отже, для позивача перебіг позовної давності почався саме з дати, коли рішенням суду касаційної інстанції, що набрало законної сили, виконавчий напис визнаний таким, що не підлягає виконанню.
Постановою Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ «Порше Мобіліті» задоволено частково.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 вересня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ТОВ «Порше Мобіліті» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» заборгованість за кредитним договором від 15 квітня 2013 року № 50008196 у розмірі 748 380,82 грн.
Вирішено питання щодо судових витрат.
Враховуючи те, що позивач направленням вимоги про дострокове погашення заборгованості змінив строк виконання основного зобов`язання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення заборгованості за кредитним договором. При ухваленні судового рішення апеляційним судом також враховано, що після зміни строку виконання основного зобов`язання позивач не мав права нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом.
Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача штрафу відповідно до пункту 8.2 загальних умов кредитування у розмірі 42 817,75 грн, проте не вбачав правових підстав для стягнення штрафу на підставі пункту 8.3 загальних умов кредитування, оскільки стягнення призведе до подвійної цивільно-правової відповідальності.
Крім того, з урахуванням заяви відповідача про застосування строків позовної давності, апеляційний суд дійшов висновку про стягнення 3 % річних за користування грошовими коштами в межах строку позовної давності.
При цьому апеляційний суд, дослідивши наданий позивачем розрахунок заборгованості у взаємозв`язку з пунктом 1.3.1 загальних умов кредитування, з урахуванням того, що всі платежі за кредитним договором самостійно коригувалися кредитором під час виставлення рахунків позичальнику відповідно до офіційного курсу долара США, в тому числі - станом на момент звернення до суду з цим позовом, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат.
Також суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків у розмірі 8 675,09 грн на підставі пункту 8.5 загальних умов кредитування, оскільки позивачем не доведено, що вказані витрати були необхідними для відновлення свого порушеного права та перебувають у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням умов кредитного договору.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У листопаді 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30 травня 2022 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судове рішення апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, залишити в силі рішення місцевого суду.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 03 червня 2015 року у справі № 6-31цс15, у постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц, провадження № 14-254цс19, від 18 серпня 2021 року у справі № 201/15310/16, провадження № 61-547св21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, підставою касаційного оскарження заявник зазначає необхідність відступлення від висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі № 759/17465/18, провадження № 61-12201св20, від 25 березня 2019 року у справі № 161/19329/13-ц, провадження № 61-39634св18, від 09 грудня 2019 року у справі № 357/5125/16-ц, провадження № 61-15142сво18, від 10 грудня 2018 року у справі № 372/2017/13-ц, провадження № 61-18815св18, від 18 грудня 2019 року у справі № 450/18/15-ц, провадження № 61-17556св18 (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не враховано, що перша прострочка сплати за користування кредитними коштами відбулась 16 вересня 2014 року, а право дострокового повернення кредиту за вимогою компанії встановлений 1 календарний місяць з дати виникнення прострочення (пункт 3.2.1 додаткової угоди), тому права позивача слід вважати порушеними з 16 жовтня 2014 року.
Таким чином, оскільки строк основного зобов`язання було змінено на 16 жовтня 2014 року, то саме з цього часу у позивача виникло право на звернення до суду щодо захисту своїх порушених прав, натомість, звертаючись до суду у жовтні 2018 року, позивач пропустив строк позовної давності.
При цьому суд апеляційної інстанції, підтверджуючи зміну строку виконання основного зобов`язання, не застосував строк позовної давності.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 від ТОВ «Порше Мобіліті», у якому вказано, що судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
15 квітня 2013 року між ТОВ «Порше Мобіліті» (компанія) та ОСОБА_1 (позичальник) укладений кредитний договір № 50008196, за умовами якого позивач надав, а відповідач отримав кредитні кошти для купівлі автомобіля марки VW, модель Beetle, 2013 року виробництва, у розмірі 214 088,76 грн, що в еквіваленті становить 26 297,60 дол. США, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 9,90 % на рік, які відповідно до пункту 2.2 загальних умов кредитування є змінними. Строк кредиту - 60 місяців (кінцевий термін погашення - не пізніше 15 квітня 2018 року).
Підписуючи кредитний договір, відповідач підтвердив свою згоду на те, що договір між сторонами складають цей кредитний договір, загальні умови кредитування, графік погашення кредиту, а також додаткові угоди та інші документи, що можуть бути укладені або підписані сторонами щодо кредиту.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між позивачем та відповідачем укладений договір застави транспортного засобу від 27 квітня 2013 року № 50008196, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маринець О. С., зареєстрований у реєстрі за № 853 (передбачено пунктом 1.6 загальних умов кредитування). За домовленістю сторін заставна вартість предмета застави становить 267 610,95 грн.
Згідно з пунктом 5.4 договору застави звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду або на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Відповідно до підпункту 1.4.3 загальних умов кредитування до 10 числа кожного місяця компанія надсилає позичальнику відповідні рахунки для сплати чергового платежу відповідно до графіка погашення кредиту, черговий платіж підлягає сплаті у строк відповідно до графіка погашення кредиту.
Згідно з пунктом 10.1 загальних умов кредитування між ПАТ «СК «Українська страхова група» як страховиком та ОСОБА_1 як страхувальником укладений Договір добровільного страхування від 17 квітня 2013 року № 28-0199-13-00361. Вигодонабувачем за договором виступає ТОВ «Порше Мобіліті».
Умовами пункту 10.4 загальних умов кредитування передбачено, що додатковий кредит надається компанією позичальнику шляхом перерахування компанією на користь страхової компанії, зазначеної у кредитному договорі або документі, грошових коштів за страхові премії відповідно до договору страхування, що підлягають сплаті компанією рівними місячними платежами.
Згідно з підпунктом 10.10.3 загальних умов кредитування повернення додаткового кредиту здійснюється позичальником в повному обсязі в строки, встановлені графіком погашення кредиту, за винятком випадків, у яких загальними умовами кредитування передбачено інші строки повернення кредиту.
Відповідно до підпункту 3.2.1 договору про внесення змін/додаткової угоди від 05 квітня 2014 року № 1 до кредитного договору від 15 квітня 2013 року № 50008196 сторони погодили, що компанія має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав та/або вимагати дострокового розірвання кредитного договору у випадку порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу (його частини) з повернення кредиту та/або додаткового кредиту відповідно до графіку погашення кредиту та/або сплати за користування кредитом на строк щонайменше 1 (один) календарний місяць.
Як убачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором від 15 квітня 2013 року, перша прострочка зі сплати за кредитним договором виникла у відповідача 16 вересня 2014 року.
08 квітня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маринець О. С. вчинений виконавчий напис щодо стягнення з ОСОБА_1 суми боргу у розмірі 543 333,32 грн шляхом звернення стягнення на предмет застави, який був чинним до прийняття Верховним Судом постанови від 26 червня 2018 року у справі № 761/12539/15-ц про задоволення позову ОСОБА_1 та визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Звертаючись до суду, позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог посилався на те, що станом на 12 жовтня 2018 року відповідач має перед ТОВ «Порше Мобіліті» заборгованість у розмірі 1 122 924,86 грн, яка складається з:
простроченої заборгованості з оплати періодичних платежів за кредитом у сумі 111 568,63 грн, з яких: 59 565,90 грн - сума простроченої заборгованості зі сплати чергових платежів за кредитом; 6 816,43 грн - сума 3 % річних за час прострочення зі сплати чергових платежів за кредитом; 45 186,30 грн - сума інфляційних втрат за час прострочення зі сплати чергових платежів за кредитом;
простроченої заборгованості з оплати періодичних платежів за додатковим кредитом у сумі 187 625,95 грн, з яких: 146 732,57 грн - сума простроченої заборгованості зі сплати чергових платежів за додатковим кредитом; 8 687,67 грн - сума 3 % річних за час прострочення за додатковим кредитом; 29 787,59 грн - сума інфляційних втрат за час прострочення за додатковим кредитом; 2 418,12 грн - сума нарахованої пені за час прострочення за додатковим кредитом;
заборгованості з дострокового повернення кредиту у сумі 765 383,13 грн, з яких: 507 017,19 грн - сума заборгованості за кредитом; 184 326,10 грн - сума заборгованості за процентами; 74 040,02 грн - 3 % річних;
штрафу на підставі пункту 8.2 кредитного договору у розмірі 20,0 % суми кредиту, який складає 42 817,75 грн;
штрафу на підставі пункту 8.3 кредитного договору, який складає 6 854,13 грн;
збитків на підставі пункту 8.5 кредитного договору у розмірі 8 675,09 грн.
Позивач звернувся з позовом до суду 31 жовтня 2018 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.