Постанова
Іменем України
16 червня 2022 року
м. Київ
справа № 385/762/19
провадження № 61-11066св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Гайворонський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області,
особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 25 травня 2021 року у складі колегії суддів: Чельник О. І., Єгорової С. М., Черненка В. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Гайворонського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області про визнання розірвання шлюбу недійсним та фіктивним.
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Гайворонського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (далі - Гайворонський РВДРАЦС) про визнання розірвання шлюбу недійсним та фіктивним.
В обґрунтування поданого позову посилається на те, що 08 травня 2019 року під час прийому громадян начальник РВДРАЦС ОСОБА_3 їй усно повідомив про те, що згідно постанови відділу реєстрації актів цивільного стану Гайворонського районного управління юстиції від 13 вересня 2004 року № 26 припинено шлюб між нею та ОСОБА_4 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.
Вважає, що при винесенні зазначеної постанови відповідач порушив процедуру реєстрації розірвання шлюбу, оскільки така постанова має ухвалюватися за взаємною згодою подружжя та їх особистої присутності.
Так, при винесенні постанови відділу реєстрації актів цивільного стану Гайворонського районного управління юстиції від 13 вересня 2004 року № 26, ні позивача, ні ОСОБА_4 у приміщенні відділу РАЦС не було, їх не ставили до відома про ухвалення даної постанови, а тому вказана постанова винесена з порушенням вимог Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5.
Розірвання шлюбу між ОСОБА_4 та позивачем згідно з постановою відділу реєстрації актів цивільного стану Гайворонського районного управління юстиції від 13 вересня 2004 року № 26 вважає незаконним.
Вказувала, що 27 лютого 2002 року за № 26 у відділі реєстрації актів цивільного стану Гайворонського районного управління юстиції Кіровоградської області був зареєстрований шлюб між ОСОБА_4 та нею, своє прізвище ОСОБА_1 позивач змінила на ОСОБА_1 . З 27 лютого 2002 року по 13 вересня 2004 року вона не зверталася особисто із письмовою заявою до відповідача про припинення шлюбних відносин шляхом розірвання шлюбу.
З 27 лютого 2002 року по 09 серпня 2018 року вона проживала з ОСОБА_4 однією сім`єю, вони вели спільний побут, мали спільні кошти та майно, спілкувалися зі спільними друзями, спільно відпочивали. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
Посилаючись на зазначені обставини просила визнати недійсним розірвання шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 згідно з постановою відділу реєстрації актів цивільного стану Гайворонського районного управління юстиції від 13 вересня 2004 року № 26.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 02 грудня 2019 року у складі судді Панасюка І. В. позов задоволено частково.
Визнано фіктивним розірвання шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , що зареєстроване постановою відділу реєстрації актів цивільного стану Гайворонського управління юстиції від 13 вересня 2004 року № 26 та анулювати вказану постанову. Відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання розірвання шлюбу недійсним.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості позовних вимог. Враховуючи, що після подання заяви про розірвання шлюбу подружжя продовжувало проживати однією сім`єю, не мали наміру припиняти подружні відносини, не отримували свідоцтва про розірвання шлюбу, тому суд першої інстанції вважав розірвання шлюбу фіктивним.
Вказане рішення оскаржила особа, яка не брала участі у справі ОСОБА_2 .
Вважала, що вказаним рішенням суд вирішив питання про її права та обов`язки, оскільки вона є спадкоємцем першої черги після смерті батька.
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 25 травня 2021 року рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 02 грудня 2019 року, скасовано у задоволенні позову відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішенням суду першої інстанції за позивачем визнано право на спадкування, як спадкоємцю першої черги за законом, що порушує право на частку спадкового майна скаржника ОСОБА_2 .
Отже, суд першої інстанції всупереч нормам чинного законодавства ухвалив рішення, яким порушив права особи, яка не була залучена до участі у справі, а саме ОСОБА_2 , яка є дочкою померлого.
У зв`язку з цим, Гайворонський РВДРАЦС помилково залучений у процесуальному статусі відповідача, оскільки його права жодним чином не порушені, а тому він мав бути залучений до участі у справі, як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у червні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її із Гайворонського районного суду Кіровоградської області.
09 червня 2022 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Як підставу для касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 318/89/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відзив на касаційну скаргу
У серпні 2021 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 одружились 27 квітня 2002 року (а. с. 8).
13 вересня 2004 року відділом реєстрації актів цивільного стану Гайворонського районного управління юстиції було складено постанову про розірвання шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (а. с. 10).
Актовий запис про розірвання шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 не був складений, свідоцтво про розірвання шлюбу не видавалося (а. с. 42).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 10 серпня 2018 року серії НОМЕР_1 (а. с. 11).
Після смерті ОСОБА_4 у Гайворонській районній державній нотаріальній конторі була відкрита спадкова справа, спадкоємцем першої черги є дочка померлого ОСОБА_2 (а. с. 70, 89).
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;