Постанова
Іменем України
16 червня 2022 року
м. Київ
справа № 712/11527/17
провадження № 61-18337св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач (за первісним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідач (за первісним позовом) - ОСОБА_2 ,
позивач (за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,
відповідач (за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
треті особи: Служба у справах дітей Черкаської міської ради, Служба у справах дітей Городоцької районної державної адміністрації Львівської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 травня 2019 року у складі судді Токова С. Є. та постанову Черкаського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Єльцова В. О., Бородійчука В. Г., Карпенко О. В.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Черкаської міської ради, Служба у справах дітей Городоцької районної державної адміністрації Львівської області, про визначення місця проживання дитини, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей Черкаської міської ради, Служба у справах дітей Городоцької районної державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини.
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини.
Позовна заява мотивована тим, що 23 травня 2015 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по Придніпровському району м. Черкаси реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції він зареєстрував шлюб з ОСОБА_2 , актовий запис № 141.
Від подружнього проживання в них народилася дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з ним в АДРЕСА_1 і знаходиться на його повному утриманні і вихованні.
Підставою позову зазначає невиконання відповідачем обов`язків по догляду за дочкою, неналежне виховання дитини, відсутність материнських почуттів до дитини, відсутність медичного догляду, залишення дитини без нагляду, небажання відповідача спілкуватися з дитиною та дбати про її розвиток.
На підставі викладеного, ОСОБА_1 просив суд:
- визначити постійне місце проживання його малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ним, в будинку АДРЕСА_1 .
У травні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом про визначення місця проживання дитини.
Зустрічний позов мотивовано тим, що добровільно ОСОБА_1 не надає їй можливості спілкуватися з дочкою, чинить всілякі перешкоди, щоб унеможливити їх зустрічі з нею, силоміць утримує дочку у себе, у зв`язку з чим вона не має фізичної можливості отримати доступ до дитини.
Враховуючи викладене, ОСОБА_2 просила суд:
- визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з нею за адресою: АДРЕСА_2 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 травня 2019 року первісний позов задоволено.
Визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 в будинку АДРЕСА_1 .
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що починаючи з серпня 2017 року ОСОБА_2 з дитиною не спілкується, дитину не відвідувала, що в свою чергу свідчить про відсутність прихильності дитини до матері. Посилання представника ОСОБА_2 на той факт, що мати не мала можливості спілкуватися з дитиною через перешкоди, які чинились зі сторони батька та його родичів суд вважав безпідставними, оскільки у випадку існування таких перешкод ОСОБА_2 могла звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини, проте такого позову не пред`являла, доказів про звернення до органу опіки та піклування із відповідними заявами щодо усунення перешкод суду не надала.
Суд критично оцінив посилання ОСОБА_2 на той факт, що уклавши повторно шлюб з ОСОБА_6 малолітня буде виховуватись у повноцінній сім`ї, оскільки дитина з моменту свого народження і до даного часу, тобто досягнення трьох років постійно проживає з батьком ОСОБА_1 , знає його як свого батька, у зв`язку з чим спілкування з особою, яку дитина не знає, тим більше проживання з нею може негативно вплинути на психологічний стан малолітньої.
Вказана справа переглядалася в судах апеляційної та касаційної інстанцій.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 травня 2019 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що місцевий суд визначаючи місце проживання малолітньої дитини сторін у цій справі з батьком, дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначене буде відповідати якнайкращим інтересам дитини та сприятиме її повноцінному вихованню та розвитку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволені первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її з Соснівського районного суду м. Черкаси.
10 червня 2022 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі заявник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, у постановах Верховного Суду від 28 вересня 2021 року у справі № 308/1867/19, від 15 вересня 2021 року у справі № 201/4420/17 та інших.
В касаційній скарзі зазначається, що протягом майже двох років ОСОБА_1 фізично не надає ОСОБА_2 можливості спілкуватися з дочкою, чинить всілякі перешкоди, щоб унеможливити її зустрічі з дочкою, силоміць утримує дочку у себе, а ОСОБА_2 не має фізичної можливості отримати доступ до дочки. ОСОБА_2 неодноразово заявляла, що не має заперечень щоб батько дитини ОСОБА_1 спілкувався з дитиною, натомість сам ОСОБА_1 та його родичі своїми діями чинять перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні з дочкою.
Вказує, що вона любить свою дочку і спроможна забезпечити її всім необхідним. На даний час ОСОБА_2 має повноцінну сім`ю, окреме житло, в якому створені належні умови для проживання малолітньої дитини, що підтверджується актом обстеження умов проживання від 10 липня 2018 року № 195, складеним спеціалістами Служби у справах дітей Черкаської міської ради.
Крім того, у висновку спеціаліста - юридичного психолога ОСОБА_7 від 18 червня 2019 року № 04/19 вказано, що для малолітнього віку дитини вкрай необхідний контакт з матір`ю.
Вказує, що висновки судів з приводу того, що ОСОБА_2 з серпня 2017 року з дитиною не спілкується, дитину не відвідувала, що в свою чергу свідчить про відсутність прихильності дитини до матері, не відповідають дійсності, оскільки після 28 серпня 2017 року, коли ОСОБА_1 силоміць відібрав дитину, мати за допомогою Служби у справах дітей Городоцької РДА мала побачення з дитиною, яка позитивно реагувала на зустріч з нею, незважаючи на тривалу розлуку, а тому висновок суду про відсутністю прихильності дитини до матері є лише припущенням.
Скаржник зазначає, якщо донька ОСОБА_4 і далі буде проводити свій час без психофізіологічної підтримки матері і брати участь у конфліктних відносинах, то це може і далі розхитувати її несталу психіку і сприятиме дезорганізації дитини, психічному перенавантаженню. Також необхідно враховувати, як вікові, так і психологічні особливості дитини, її психоемоційний стан в динаміці і глибині, інакше це може привести до підвищення тривожності, неспокою, невпевненості в собі, що негативно позначиться на подальшому психоемоційному розвитку та буде сприяти невротизації та психотравмуванню дитини.
Доводи інших учасників справи
У лютому 2022 року ОСОБА_1 надіслав відзив на касаційну скаргу у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що 23 травня 2015 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по Придніпровському району м. Черкаси реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_2 , актовий запис № 141, який рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 жовтня 2017 року розірвано.
Від шлюбу у сторін народилася донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 21 квітня 2016 року.
Встановлено, що дитина проживає разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до акту обстеження фактичного місця проживання ОСОБА_1 від 04 вересня 2017 року, складеного посадовим особами Угрівської сільської ради Городоцького району Львівської області, встановлено, що малолітня ОСОБА_4 проживає з батьком без реєстрації на АДРЕСА_1 з 27 липня 2017 року (т. 1 а. с. 7).
Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов проживання від 31 серпня 2017 року № 843, складеного комісією посадових осіб Угрівської сільської ради Городоцького району Львівської області, встановлено, що ОСОБА_1 проживає в будинку, який належить його матері - ОСОБА_8 . Будинок 2008 року будівництва, цегляний, дах покритий металочерепицею. В будинку три житлові кімнати площею 54,8 кв. м, загальна площа 93,3 кв. м. У вказаному будинку є світло, газ, централізоване водопостачання, опалення індивідуальне - опалюється газовим котлом. Також є необхідна побутова техніка, нові меблі. В кімнатах проведено євроремонт. Є дитяча кімната. Умови проживання добрі.
На виконання постанови Верховного Суду від 23 грудня 2020 року апеляційним судом повторно було надано доручення відповідним службам у справах дітей надати висновки щодо визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4 як з батьком, так і з матір`ю.
Згідно висновку органу опіки та піклування м. Черкаси від 22 лютого 2021 року № 86, комісія, під час вирішення спору щодо визначення місця проживання малолітньої дитини, беручи до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, виходячи з балансу інтересів батьків та дитини й інші обставини, керуючись статтями 19, 160, 161 СК України, вважає за можливе визначити проживання малолітньої ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , у матері ОСОБА_9 (т. 4 а. с. 23).
Відповідно до акту обстеження умов проживання від 15 квітня 2021 року, встановлено, що ОСОБА_4 проживає на АДРЕСА_1 . Дитина має дитяче спальне місце, багато іграшок, книг, забезпечена одягом, взуттям, спеціальним харчуванням. За цією адресою проживають ОСОБА_1 (батько), ОСОБА_8 (бабуся), ОСОБА_10 (дядько). В родині теплі, доброзичливі стосунки, члени сім`ї беруть участь у догляді та вихованні дитини, люблять її, дбають про здоров`я, створили належні умови для проживання (т. 4 а. с. 73, 74).
Як вбачається з висновку органу опіки та піклування Львівської РДА про можливість проживання малолітньої ОСОБА_4 у батька ОСОБА_1 від 16 червня 2021 року № 457/02-26, ОСОБА_1 у 2019 році зареєстрував шлюб з ОСОБА_11 , з якою разом виховують малолітню ОСОБА_4 , 2016 року народження, та ОСОБА_12 , 2009 року народження, дочку дружини від першого шлюбу. Сім`я матеріально та фінансово забезпечена, має належні умови проживання. ОСОБА_1 опікується малолітньою ОСОБА_4 , дбає про її життя та здоров`я, вчасно виконує рекомендації лікарів. Члени сім`ї допомагають у догляді та вихованні дівчинки. Орган опіки та піклування вважає, що малолітня ОСОБА_4 , може проживати разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (т. 4 а. с. 99, 100).
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.