Постанова
Іменем України
15 червня 2022 року
м. Київ
справа № 358/304/21
провадження № 61-595св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач: Богуславська міська рада Київської області,
особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Костенка Вадима Павловича на ухвалу Київського апеляційного суду від 09 грудня 2021 рокуу складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Андрієнко А. М., Соколової В. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Богуславської міської ради Київської області про визнання за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування за законом на квартиру АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його дружина ОСОБА_3 , якій на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 .
У визначені законом строки ОСОБА_1 звернувся до державного нотаріуса Богуславської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, проте постановою від 23 лютого 2021 року йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю підпису та печатки на правовстановлюючому документі, хоча згідно даних КП Київської обласної ради «Південне бюро технічної інвентаризації» право власності зареєстровано за дружиною.
Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 17 травня 2021 року позовні вимоги задоволено, визнано в порядку спадкування за ОСОБА_1 право власності на спадкове нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , яка має загальну площу 58,60 кв.м, житлову площу 35,70 кв.м, підсобну площу 22,90 кв.м.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, представником ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, у якій просив рішення скасувати, у задоволенні позову відмовити.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 участі у справі не приймала, проте ухваленим рішенням вирішено питання про її права та інтереси. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , які є батьками заявника, 25 липня 2012 року складено заповіт подружжя, згідно із яким майно, яке належить їм на праві спільної сумісної власності, має перейти у спадок ОСОБА_2 . Спірна квартира є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Після смерті матері ОСОБА_2 звернулася із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Білик М. В., яким, у відповідності до частини четвертої статті 1243 ЦК України накладено заборону відчуження на вказану квартиру, про що внесено відомості до Спадкового реєстру. В серпні-вересні 2021 року ОСОБА_2 перебувала у батька в гостях та виявила витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, яким засвідчується належність квартири батькові.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_2 зазначала, що є спадкоємицею за заповітом, про наявність якого позивач не повідомив суд, а суд відповідно не встановив фактичних обставин справи, тому вважає рішення суду незаконним.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , поданою представником ОСОБА_4 , на рішення Богуславського районного суду Київської області від 17 травня 2021 року.
Судове рішення обґрунтовано тим, що оскаржуваним рішенням місцевого суду не було вирішено питання про права, обов`язки, свободи та законні інтереси ОСОБА_2 , оскільки відповідно до положень частини другої та четвертої статті 1243 ЦК України визнання за ОСОБА_1 права власності на спірну квартиру в порядку спадкування не впливає на право ОСОБА_2 реалізувати у майбутньому свої права за заповітом подружжя.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У лютому 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Костенка В. П.
Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2022 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 - адвоката Костенка В. П. про затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 червня 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Костенко В. П., посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати судове рішення та передати справу на новий апеляційний розгляд.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази, необґрунтовано відхилив клопотання про допит свідка (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом неправильно застосовано положення статтей 15, 16, 1243 ЦК України, оскільки подача позовної заяви про визнання права власності в порядку спадкування свідчить про невизнання права спадкоємця за заповітом подружжя, відтак рішення про задоволення вказаних позовних вимог порушує права ОСОБА_2 як спадкоємця за заповітом.
Відзиву на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до свідоцтва про шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 09 вересня 1969 року перебували у зареєстрованому шлюбі.
Відповідно до свідоцтва про право особистої приватної власності на будівлі від 18 липня 1997 року, виданого Богуславським ККП, ОСОБА_3 на підставі рішення виконкому Богуславської міської Ради народних депутатів від 31 січня 1997 року № 22 належить квартира АДРЕСА_1 . З копії убачається наявність ознак круглої печатки.
25 липня 2012 року подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 склали спільний заповіт подружжя, яким на випадок смерті зробили розпорядження, у відповідності до якого все їхнє майно, де б воно не було, і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде їм належати на день смерті, і на що вони за законом матимуть право, заповіли ОСОБА_2 . Заповіт посвідчено державним нотаріусом Богуславської районної державної нотаріальної контори та зареєстровано в реєстрі за № 1?1677.
Згідно з свідоцтвом про смерть серії від 03 липня 2018 року НОМЕР_1 ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
28 серпня 2018 року ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Богуславського районного нотаріального округу Білик М.В. із заявою про прийняття спадщини.
26 жовтня 2018 року приватним нотаріусом Богуславського районного нотаріального округу Білик М.В. у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 та на підставі статті 1243 ЦК України на заповіті вчинено заборону на відчуження квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до даних витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження від 26 жовтня 2018 року №142859881 внесено запис про реєстрацію обтяження. Особа, в інтересах якої встановлено, - ОСОБА_1
23 лютого 2021 року державним нотаріусом Богуславської районної державної нотаріальної контори прийнято постанову № 02-31/16, відповідно до якої ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на спадщину за законом у зв`язку із тим, що у свідоцтві про право особистої власності від 18 липня 1997 року відсутній підпис та печатка уповноваженої особи.
Відповідно до даних витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 07 липня 2021 року №264825449 внесено запис про реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_1 на підставі рішення суду у цій справі.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 цієї статті).
Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.