Постанова
Іменем України
16 червня 2022 року
м. Київ
справа № 360/1232/16-ц
провадження № 61-12623св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бородянського районного суду Київської області від 17 березня 2021 року в складі судді Міланіч А. М. та постанову Київського апеляційного суду від 22 липня 2021 року в складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Андрієнко А. М., Соколової В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог, заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та судових рішень
В червні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просила усунути їй перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення з неї відповідача.
Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 07 грудня 2016 року позовні вимоги задоволено, виселено ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 ніким не оспорено та не скасовано, тому позивач як єдиний та повноправний власник має право не тільки володіти вказаною квартирою, а й користуватись та розпоряджатись нею. ОСОБА_2 ніяких угод зі ОСОБА_1 щодо користування належною їй квартирою не укладала, тому проживаючи в ній, чинить ОСОБА_1 перешкоди у користуванні та розпорядженні належною їй власністю.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 16 лютого 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про відмову в задоволенні позову.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що вселення ОСОБА_2 у 2013 році у спірну квартиру відбулося з дотриманням умов укладених між сторонами договорів та норм Закону. Між сторонами існує спір про право власності на зазначену квартиру.
Постановою Верховного Суду від 30 січня 2019 року рішення Апеляційного суду Київської області від 16 лютого 2017 року скасовано, рішення Бородянського районного суду Київської області від 07 грудня 2016 року залишено в силі.
В квітні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення Бородянського районного суду Київської області від 07 грудня 2016 року.
Заява мотивована тим, що рішенням Бородянського районного суду Київської області від 11 червня 2018 року в справі № 360/1970/17, яке набрало законної сили 16 січня 2019 року, скасовано право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 , зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29 березня 2016 року за №14203294. Таким чином, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не є власником спірної нерухомості, її права внаслідок проживання ОСОБА_2 у квартирі не порушуються.
Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 17 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 22 липня 2021 року, заяву ОСОБА_2 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами задоволено.
Скасовано рішення Бородянського районного суду Київської області від 07 грудня 2016 року. Відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що запис про проведену державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на спірну квартиру в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 29 березня 2016 року за № 14203294 здійснений неправомірно з порушенням прав ОСОБА_2 як належного користувача та володільця квартири, про що відповідачу не було відомо на час ухвалення судом рішення, вказана обставина є істотною для вирішення справи, тому наявні правові підстави для перегляду рішення за нововиявленими обставинами.
Оскільки ОСОБА_2 набула право користування спірною квартирою на підставі договору переуступки паю на цю квартиру від 18 лютого 2013 року, укладеного в тому числі і зі ОСОБА_1 , цей договір в установленому законом порядку не визнаний недійсним, відповідач правомірно користується вказаною квартирою та відсутні підстави для її виселення зі спірного житла.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У липні 2021 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_3 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила скасувати рішення Бородянського районного суду Київської області від 17 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 липня 2021 року і прийняти постанову про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд судових рішень в цій справі за нововиявленими обставинами.
В обґрунтування касаційної скарги зазначала про застосування апеляційним судом норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27 травня 2020 року в справі № 802/2196/17-а та від 21 жовтня 2020 року в справі № 726/938/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
Також оскаржила судові рішення з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Вказувала, що в реєстрі прав власності зміни щодо власника спірної квартири відсутні, тобто і 07 грудня 2016 року, і 17 березня 2021 року в Державному реєстрі речових прав був наявний запис про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 .
Заявник пропустила строк звернення із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, встановлений пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України.
Апеляційний суд розглянув справу в складі суддів, які підлягали відводу у зв`язку з порушенням автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Бородянського районного суду Київської області.
21 вересня 2021 року справа № 360/1232/16-ц надійшла до Верховного Суду.
У листопаді 2021 року ОСОБА_2 направила відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Також ОСОБА_2 звернулася до суду з клопотанням, у якому просила поновити їй строк на подання відзиву, посилаючись на те, що копію ухвали про відкриття касаційного провадження та копію касаційної скарги вона отримала пізніше строку на подання відзиву, зазначеного в ухвалі.
Відповідно до частини другої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Ураховуючи, що невчасне отримання копії ухвали про відкриття касаційного провадження та копії касаційної скарги позбавляє сторону можливості подати відзив на касаційну скаргу в установлений судом строк, суд вважає за можливе продовжити ОСОБА_2 строк для подання відзиву.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.