Постанова
Іменем України
16 червня 2022 року
м. Київ
справа № 638/16444/19
провадження № 61-16133св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «АКСІОМА»,
третя особа - Головне управління ДПС у Харківській області,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 квітня 2021 року в складі судді Подус Г. С. та постанову Харківського апеляційного суду від 01 вересня 2021 року в складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Кругової С. С., Тичкової О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АКСІОМА» (далі - ТОВ «АКСІОМА») та просив: встановити факт перебування його та відповідача в трудових відносинах, у зв`язку з чим зобов`язати відповідача здійснити оформлення трудових відносин, внести запис до його трудової книжки про прийняття на роботу на посаду начальника юридичного відділу з 01 жовтня 2010 року та запис про звільнення із займаної посади 01 липня 2016 року; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити заробітну плату у розмірі не нижче середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності у регіоні у відповідному періоді без урахування фактично виплаченої заробітної плати, нарахувати та сплатити відповідно до законодавства податок на доходи фізичних осіб та суму єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за встановлений період роботи.
В обґрунтування позову зазначав, що він фактично працював в ТОВ «Аксіома» на посаді начальника юридичного відділу. Трудові відносини офіційно оформлені не були, накази про прийняття його на роботу, а також про звільнення відсутні, як і відповідні записи в його трудовій книжці. В загальному неоформлені трудові відносини тривали з 01 жовтня 2010 року по 01 липня 2016 року. Він працював з дотриманням правил внутрішнього трудового розпорядку, виконував обов`язки начальника юридичного відділу підприємства, зокрема здійснював підготовку договорів, іншої юридичної документації, брав участь у переговорах, представляв ТОВ «Аксіома» в судах тощо.
З огляду на наведене, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 01 вересня 2021 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з недоведеності позовних вимог. Позивач не надав належні та допустимі докази перебування позивача у трудових відносинах з ТОВ «АКСІОМА» у зазначений ним період, згідно штатного розпису товариства з 01 квітня 2010 року на підприємстві не існувало посади «начальник юридичного відділу».
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 квітня 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 01 вересня 2021 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування касаційної скарги зазначав про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 820/1432/17 (провадження № К/9901/15518/18), від 13 червня 2019 року в справі № 815/954/18 (провадження № К/9901/3195/19), від 13 червня 2019 року в справі № 1840/2507/18 (провадження № К/9901/10124/19), від 13 червня 2019 року в справі № 824/896/18-а (провадження № К/9901/10149/19), від 07 серпня 2019 року в справі № 522/4807/15-ц (провадження № 61-13454св18), від 03 березня 2020 року в справі № 1540/3913/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також оскаржив судові рішення з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Суди при вирішенні спору не врахували концепцію прихованого працевлаштування, ознаки якого присутні у правовідносинах сторін. Зокрема, він отримував і виконував доручення та вказівки від посадових осіб ТОВ «АКСІОМА» як працівник юридичного відділу, був інтегрований в організаційну структуру підприємства, отримував заробітну плату, відповідач надав йому робоче місце у належному йому офісному приміщенні.
Матеріали справи на місять доказів на підтвердження того, що відповідач доручав йому індивідуально-визначену роботу з необхідністю досягнення певного результату, тому між ними існували саме трудові, а не цивільно-правові відносини.
Його було фактично допущено до роботи, оскільки він систематично брав участь в судових засіданнях в якості представника відповідача.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Дзержинського районного суду м. Харкова.
07 грудня 2021 року справа № 638/16444/19 надійшла до Верховного Суду.
ТОВ «АКСІОМА» направило відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.