Постанова
Іменем України
15 червня 2022 року
м. Київ
справа № 369/9386/17
провадження № 61-18689св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 січня 2021 року в складі судді Дубас Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 03 червня 2021 року в складі колегії суддів: Кулікової С. В., Заришняк Г. М., Рубан С. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та з урахуванням уточнених позовних вимог просила визнати його батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; стягнути з нього аліменти на дочку в твердій грошовій сумі у розмірі 30 000 грн, починаючи з 03 вересня 2014 року.
Позовні вимоги обґрунтувала тим, що влітку 2012 року вона познайомилася з ОСОБА_2 , а з осені 2013 року вони почали проживали разом як чоловік та жінка, без укладення шлюбу. У грудні 2018 року вона завагітніла. Спочатку відповідач не заперечував проти народження дитини та створення з нею сім`ї, однак через деякий час змінив своє ставлення до неї та наполягав на перериванні вагітності, після чого відносити між ними припинилися.
ІНФОРМАЦІЯ_1 вона народила дочку ОСОБА_3 . Відомості про батька дитини в свідоцтві про її народження були записані з її слів, оскільки відповідач в добровільному порядку не визнає себе батьком дитини.
Посилаючись на викладене, оскільки жодної матеріальної допомоги на утримання дочки відповідач не надає, хоча має таку можливість, просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 січня 2021 року позов задоволено частково.
Визнано ОСОБА_2 батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на малолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 6 000, 00 грн щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01 вересня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття.Вирішено питання стосовно розподілу судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що факт батьківства ОСОБА_2 стосовно ОСОБА_3 підтверджений результатом судово-генетичної експертизи, у зв`язку з чим дійшов висновку про наявність підстав для визнання батьківства та, врахувавши дохід відповідача, стягнення з нього аліментів на дитину в розмірі 6 000 грн.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Не погоджуючись з рішенням суду в частині визначення розміру аліментів, що підлягають стягненню з відповідача, позивач подала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Постановою Київського апеляційного суду від 03 червня 2021 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 січня 2021 року в частині визначення розміру аліментів скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на малолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 8 000, 00 грн щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01 вересня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що визначаючи розмір аліментів, суд першої інстанції не врахував наявності у відповідача рухомого та нерухомого майна, а також, що відповідач є засновником та керівником двох діючих будівельних компаній, у зв`язку з чим має можливість сплачувати аліменти у більшому розмірі.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У листопаді 2021 року ОСОБА_2 через представника ОСОБА_4 надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 січня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 червня 2021 року й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:
застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року в справі № 591/6441/14-ц, від 20 лютого 2020 року в справі № 263/3930/16-ц, від 22 квітня 2020 року в справі № 522/19433/17, від 02 червня 2020 року в справі № 910/17792/17, від 04 лютого 2021 року в справі № 202/26139/13-ц, від 18 лютого 2021 року в справі № 569/13821/18, від 11 березня 2021 року в справі № 296/9824/19, від 15 квітня 2021 року в справі № 361/2653/15-ц, від 15 квітня 2021 року в справі № 645/1098/18, від 13 липня 2021 року в справі № 661/1157/16-ц, від 21 липня 2021 року в справі № 477/1165/20, від 10 вересня 2021 року в справі № 295/8610/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована, зокрема, тим, що суди розглянули справу без його участі, належним чином не повідомивши про дату, час та місце судового засідання.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із Києво-Святошинського районного суду Київської області.
13 травня 2022 року справа № 369/9386/17 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.