Постанова
Іменем України
15 червня 2022 року
м. Київ
справа № 363/3244/17
провадження № 61-14817св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства і Державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Вишгородська міська рада,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства та Державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Вишгородська міська рада, про витребування з незаконного володіння земельної ділянки,
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Соломіна Валерія Олександровича на постанову Київського апеляційного суду від 08 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Борисової О. В., Ратнікової В. М., Левенця Б. Б.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства і Державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство» (далі - ДП «Вищедубечанське лісове господарство») звернувся до суду з позовом, у якому просив витребувати в постійне користування ДП «Вищедубечанське лісове господарство» із незаконного володіння ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1042 га, кадастровий номер 3221810100:38:095:0172, що розташована на території Садового товариства «Дніпро-8» Садівницького масиву «Дніпро» в місті Вишгороді Київської області (далі - СТ «Дніпро-8»), вартістю 90 770,00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області посилався на те, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 28 жовтня 2013 року у справі № 363/981/13-ц задоволено позов міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в Київській області в інтересах держави в особі Київського обласного управління лісового та мисливського господарства, ДП «Вищедубечанське лісове господарство» до Вишгородської міської ради Київської області, ОСОБА_4 про визнання недійсним рішення міської ради та державного акта на право власності на земельну ділянку. Визнано незаконним рішення тридцять першої сесії 5-го скликання Вишгородської міської ради Київської області від 29 грудня 2009 року № 31/16 в частині надання у власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,12 га для ведення садівництва, що розташована в СТ «Дніпро-8»; визнано недійсним державний акт на право власності серії ЯЛ № 329869 на земельну ділянку площею 0,1042, кадастровий номер 3221810100:38:095:0172 га для ведення садівництва, виданий на ім`я ОСОБА_4 . У зв`язку з цим земельна ділянка підлягала поверненню ДП «Вищедубечанське лісове господарство», проте на підставі договору купівлі-продажу від 18 серпня 2016 року ОСОБА_4 відчужила земельну ділянку на користь ОСОБА_3 , який, у свою чергу, на підставі договору купівлі-продажу від 08 жовтня 2016 року відчужив її на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - по 1/2 частині кожній. Посилаючись на те, що земельна ділянка була продана особою, яка не мала права її відчужувати, просив витребувати її із чужого незаконного володіння.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Вишгородський районний суд Київської області рішенням від 28 січня 2019 року відмовив у задоволенні позову.
Суд першої інстанції рішення мотивував тим, що приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Бандура С. О. при посвідченні договорів купівлі-продажу земельної ділянки від 18 серпня 2016 року № 866, яким ОСОБА_4 відчужила земельну ділянку ОСОБА_3 , та від 08 жовтня 2016 року № 1062, яким ОСОБА_3 відчужив земельну ділянку ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та при реєстрації права власності не виявив підстав для відмови у посвідченні договору, а також підстав для відмови у реєстрації права власності на спірну земельну ділянку. Питання про визнання вказаних правочинів недійсними в позові не порушується та не оспорюється. Тобто ОСОБА_1 і ОСОБА_2 набули права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221810100:38:095:0172 з дотриманням передбаченої законом процедури, вказані договори купівлі-продажу земельної ділянки слід вважати правомірними, а відповідачів - добросовісними набувачами. Набуття права власності на спірну земельну ділянку стало можливим через нездійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно згідно з рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 28 жовтня 2013 року, яким визнано незаконним рішення тридцять першої сесії 5-го скликання Вишгородської міської ради Київської області від 29 грудня 2009 року № 31/16 в частині надання у власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,12 га для ведення садівництва, що розташована в СТ «Дніпро-8», а також визнано недійсним державний акт серії ЯЛ № 329869 на право власності на земельну ділянку площею 0,1042 га для ведення садівництва, кадастровий номер 3221810100:38:095:0172, виданий на ім`я ОСОБА_4 . Також суд виходив з того, що відповідачі понесли значні матеріальні витрати на придбання самої земельної ділянки, а також на проведення будівельних робіт на ній, і за змістом позову не передбачається будь-яких варіантів отримання компенсації.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Суд апеляційної інстанції справу розглядав неодноразово.
Київський апеляційний суд останньою постановою від 08 вересня 2020 року рішення Вишгородського районного суду Київської області від 28 січня 2019 року скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив. Витребував в постійне користування ДП «Вищедубечанське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1042 га, кадастровий номер 3221810100:38:095:0172, яка розташована на території СТ «Дніпро-8». Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Апеляційний суд мотивував рішення тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, оскільки відповідачі не надали доказів на спростування твердження прокурора про те, що спірна земельна ділянка не накладається на землі землекористувача ДП «Вищедубечанське лісове господарство». Таким чином, факт належності спірної земельної ділянки до земель лісогоподарського призначення та факт неправомірності передання земельної ділянки у власність ОСОБА_4 встановлені рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 28 жовтня 2013 року у справі № 363/981/13-ц та є доведеними. З огляду на те, що спірна земельна ділянка вибула з постійного користування ДП «Вищедубечанське лісове господарство» поза його волею, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для витребування в постійне користування ДП «Вищедубечанське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Звертаючись до суду з цим позовом, прокурор вказував на те, що Київським обласним та по м. Києву управлінням лісового та мисливського господарства та ДП «Вищедубечанське лісове господарство» не вжито заходів щодо повернення спірної земельної ділянки, у зв`язку з цим суд дійшов висновку, що у прокурора наявні підстави для представництва інтересів держави в цій справі. Також суд дійшов висновку, що прокурор не пропустив строк звернення до суду з цим позовом, оскільки про порушення свого права Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства та ДП «Вищедубечанське лісове господарство» дізналися з моменту початку проведення будівельних робіт на земельній ділянці.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У жовтні 2020 року представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Соломін В. О. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Київського апеляційного суду від 08 вересня 2020 року, а рішення Вишгородського районного суду Київської області від 28 січня 2019 року про відмову в задоволенні позову залишити в силі.
Підставою касаційного оскарження вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-2, від 30 травня 2018 року у справі № 359/2012/15-ц, від 05 червня 2018 року у справі № 359/2421/15-ц, від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17, від 20 листопада 2018 року у справі № 372/2592/15-ц та від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована, тим, що Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, ДП «Вищедубечанське лісове господарство» самостійно не зверталися до суду на захист їх можливо порушених прав стосовно спірної земельної ділянки, хоча мали для цього всі юридичні можливості. Обставини щодо причин такого не звернення цими юридичними особами самою прокуратурою не з`ясовувалися і оцінки їм не надавалося. За таких обставин неможливо стверджувати, що спірна ділянка вибула поза волею цих юридичних осіб. Також суд не взяв до уваги, що прокуратура не вчиняла дій, спрямованих на виконання рішення у справі № 363/981/13, і до Державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обтяжень чи до Державного земельного кадастру не були внесені відомості про спірну земельну ділянку, а тому місцевий суд дійшов правильного висновку про те, що набуття відповідачами права власності стало можливим через нездійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Суд не врахував, що у справі № 363/981/13 позивач відмовився від вимоги про витребування земельної ділянки у ОСОБА_4 .
Крім того апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права, які регулюють питання позовної давності, у зв`язку з чим зробив помилковий висновок про те, що позовна давність за пред`явленими у цій справі вимогами не пропущена, а посилання суд на те, що позовну давність необхідно відліковувавти з часу початку на ній будівництва є необґрунтованими та незаконними. Також суд не врахував, що прокурор, пред`являючи цей позов, не навів обставин на підтвердження неспроможності самостійного звернення Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства і ДП «Вищедубечанське лісове господарство» за захистом своїх прав.
Суд апеляційної інстанції всупереч частині четвертій статті 41 Конституції України не надав оцінки тим обставинам, що у позові позивач навіть не порушував адекватної компенсації відповідачам всіх витрат та збитків, які вони понесли при придбанні та забудові спірної земельної ділянки. При цьому посилання суду на статтю 390 ЦК України не узгоджується з предметом цього спору, оскільки він існує між позивачем, у тому числі ДП «Вищедубечанське лісове господарство», і відповідачами. Крім того, суд не звернув уваги, що відповідачі понесли витрати на придбання спірної земельної ділянки згідно з договором купівлі продажу від 08 жовтня 2016 року в розмірі 468 000,00 грн та на будівництво садового будинку в розмірі 891 886,00 грн.
У грудні 2020 року ДП «Вищедубечанське лісове господарство» подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що апеляційний суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку доказам, наданим сторонами. При цьому зазначило, що спірна земельна ділянка вибула з власності держави на підставі незаконного рішення Вишгородської міської ради, яке прийняте з порушенням вимог законодавства та без вилучення її з постійного користування ДП «Вищедубечанське лісове господарство».
У грудні 2020 року представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Соломін В. О. подав заперечення на відзив на касаційну скаргу.
У січні 2022 року представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Соломін В. О. подавпояснення.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
10 листопада 2020 року справа № 363/3244/17 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2021 року касаційне провадження у цій справі було зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 359/3373/16-ц.
Ухвалою Верховного Суду від 19 січня 2022 року касаційне провадження поновлено.
Фактичні обставини справи
Апеляційний суд встановив, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 28 жовтня 2013 року у справі № 363/981/13-ц задоволено позов міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в Київській області в інтересах держави в особі Київського обласного управління лісового та мисливського господарства, ДП «Вищедубечанське лісове господарство» до Вишгородської міської ради Київської області, ОСОБА_4 про визнання недійсним рішення міської ради та державного акта на права власності на земельну ділянку. Визнано незаконним рішення тридцять першої сесії 5-го скликання Вишгородської міської ради Київської області від 29 грудня 2009 року № 31/16 в частині надання у власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,12 га для ведення садівництва, що розташована в СТ «Дніпро-8». Визнано недійсним державний акт серії ЯЛ № 329869 на право власності на земельну ділянку площею 0,1042 га для ведення садівництва, кадастровий номер 3221810100:38:095:0172, виданий на ім`я ОСОБА_4 .
Вказаним рішенням суду встановлено належність спірної земельної ділянки до земель лісового фонду на підставі планово-картографічних матеріалів з посиланням на пункт 5 Прикінцевих положень ЛК України.
18 серпня 2016 року між ОСОБА_4 як продавцем, в інтересах якої діяв ОСОБА_5 , та ОСОБА_3 як покупцем укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Бандурою С. О. та зареєстрований в реєстрі за № 866. Предметом цього договору є спірна земельна ділянка. Право власності продавця на земельну ділянку підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 329869.
Інформація про перехід права власності внесена до Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
08 жовтня 2016 року між ОСОБА_3 як продавцем та ОСОБА_2 і ОСОБА_1 як покупцями укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Бандурою С. О. та зареєстрований в реєстрі за № 1062. Предметом цього договору є зазначена вище земельна ділянка, яку покупці придбали в рівних частках.