Постанова
Іменем України
07 червня 2022 року
м. Київ
справа № 766/15518/17
провадження № 61-18943св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» - адвоката Білоуса Андрія Володимировича на заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 25 січня 2021 року у складі судді Майдан С. І. та постанову Херсонського апеляційного суду від 19 жовтня
2021 рокуу складі колегії суддів: Кузнєцової О. А., Кутурланової О. В., Майданіка В. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до
ОСОБА_1 про виселення.
Позовна заява мотивована тим, що 06 грудня 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», в порядку позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки отримав у власність квартиру, загальною площею 56,40 кв. м, житловою площею 44,60 кв. м, яка знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1 , на підставі договору іпотеки від 30 червня 2005 року, що посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Воєводиною І. М. та зареєстрований у державному реєстрі під номером 1821.
Після отримання права власності на вказане нерухоме майно позивач намагався отримати доступ до житла, однак перешкодою для вчинення зазначених дій стало проживання в ньому відповідача, який підлягає виселенню з житлового приміщення на підставі статей 319, 321 ЦК України, статей 109, 114 ЖК України.
Позивач направив письмову претензію відповідачеві про добровільне звільнення житлового приміщення та зняття з реєстраційного обліку, однак останнім вимоги позивача були проігноровані та нерухомість не була передана позивачу у вільне користування, що й стало підставою звернення
до суду.
З огляду на вказане банк, з урахуванням уточнень, просив суд виселити громадян ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , без надання іншого жилого приміщення.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Херсонського міського суду Херсонської області
від 25 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Херсонського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року, в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спірна квартира, яка відповідачем передана в іпотеку, не була придбана за рахунок отриманих кредитних коштів. Квартира, з якої позивач просить виселити ОСОБА_1 , була придбана до укладення кредитного договору, за яким виникли грошові зобов`язання, про що свідчать відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 28 січня 2021 року № 242122552, та умови договору іпотеки
від 30 червня 2005 року.
Враховуючи відсутність доказів придбання відповідачем спірної квартири за кредитні кошти та відсутність відомостей про інше постійне жиле приміщення, яке підлягає наданню відповідачу у зв`язку із виселенням, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог банку.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У листопаді 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника АТ КБ «ПриватБанк» - адвоката Білоуса А. В. на заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 25 січня 2021 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 01 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі представник АТ КБ «ПриватБанк» - адвокат Білоус А. В., посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 15 серпня 2018 року у справі № 595/1271/16-ц, провадження 18966св18, від 25 липня 2018 року у справі
№ 638/13030/13-ц, провадження № 61-20713св18, від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, провадження № 61-22315сво18, від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17, провадження № 14-64цс20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій застосували норми права, які стосувалися виселення осіб до звернення стягнення на предмет іпотеки, проте в даному випадку вже після звернення стягнення на житлове приміщення та припинення договору іпотеки, не підлягають застосуванню норми Закону України «Про іпотеку» та ЖК України, а підлягають застосуванню норми ЦК України, зокрема, Глав 23 та 29 ЦК України.
Суди не застосували до спірних правовідносин принцип заборони суперечливої поведінки, оскільки суперечливою та недобросовісною є поведінка особи, яка спочатку передає своє житло в іпотеку, а потім, коли іпотекодержатель чи інша особа стає власником цього житла внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки через невиконання боржником своїх зобов`язань, відмовляється звільняти квартиру.
Зазначає, що оскільки відповідач не є власником квартири, то його виселення можливе без надання іншого житла. У той же час, за наявності необхідності, держава має виконати обов`язок по забезпеченню відповідача житлом. Заявник наголошує на тому, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення частини другої статті 109 ЖК України.
Також вказує, що судами попередніх інстанцій не надано правової оцінки тому факту, що відповідач зареєстрований та проживає за іншою адресою, відмінною від адреси предмета іпотеки.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не поданий
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30 червня 2005 року між ОСОБА_1 як іпотекодавцем та закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач, як іпотекодержателем був укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Воєводиною І. М. та зареєстрований у державному реєстрі під номером 1121. Строк виконання основного зобов`язання 30 червня 2025 року, розмір основного зобов`язання 24 100,00 доларів США.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 06 грудня 2016 року № 74997346, власником квартири за адресою:
АДРЕСА_1 є АТ КБ «ПриватБанк» на підставі договору іпотеки від 30 червня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Воєводиною І. М. та зареєстрованого у державному реєстрі під номером 1821.
20 липня 2017 року банком надіслана відповідачу вимога про добровільне звільнення квартири за адресою:
АДРЕСА_1 , із одночасним зняттям з реєстраційного обліку. Дана претензія направлена згідно з реєстром згрупованих поштових відправлень 24 липня 2017 року.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 28 січня 2021 року № 242122552, власником квартири за адресою:
АДРЕСА_1 , була
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 24 листопада 2004 року, а
з 21 січня 2005 року - ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 21 січня 2005 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.