Постанова
Іменем України
15 червня 2022 року
м. Київ
справа № 303/6314/19
провадження № 61-12911св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Мукачівська міська рада Закарпатської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
третя особа - державний реєстратор Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Мукачівської міської ради Мангур Роберт Васильович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_3 , Мукачівської міської ради Закарпатської області на постанову Закарпатського апеляційного суду від 24 червня 2021 року у складі колегії суддів: Куштана Б. П., Джуги С. Д., Собослоя Г. Г.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2019 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Мукачівської міської ради Закарпатської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - державний реєстратор Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Мукачівської міської ради Мангур Р. В., про часткове визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування та скасування відповідного запису в державному реєстрі.
На обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона є власником нежитлового приміщення № 3, площею 51,10 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказаний будинок є багатоквартирним житловим будинком, який складається із належного їй нежитлового приміщення і двох квартир, власниками яких є ОСОБА_2 (квартира АДРЕСА_2 ) і ОСОБА_3 (квартира АДРЕСА_3 ).
На підставі рішення Мукачівської міської ради від 06 жовтня 2016 року № 346 за ОСОБА_2 і ОСОБА_3 зареєстрована на праві спільної сумісної власності земельна ділянка, площею 0,0412 га, кадастровий номер 2110400000:01:001:1203, розташована по АДРЕСА_1 .
Позивачка вважає зазначене рішення органу місцевого самоврядування незаконним і прийнятим усупереч нормам земельного та цивільного законодавства, оскільки спірна земельна ділянка мала бути передана у спільну сумісну власність трьом особам: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .
Наявність рішення Мукачівської міської ради від 06 жовтня 2016 року № 346 і реєстрація права власності на земельну ділянку лише за ОСОБА_2 і ОСОБА_3 зумовило створення їй перешкод у доступі до будинку АДРЕСА_1 з боку двору.
З урахуванням викладених обставин ОСОБА_4 просила суд:
- визнати незаконним і скасувати рішення сімнадцятої сесії сьомого скликання Мукачівської міської ради від 06 жовтня 2016 року № 346 у частині пункту 1 та підпункту 3 пункту 2 додатку до цього рішення, яким затверджено проект землеустрою земельної ділянки щодо передачі для будівництва та обслуговування житлового будинку у спільну сумісну власність по АДРЕСА_1 , площею 0.0412 га, ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , кадастровий номер 2110400000:01:001:1203;
- скасувати запис у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності № 17102501, дата і час державної реєстрації - 20 жовтня 2016 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 грудня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із його недоведеності та необґрунтованості.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_4 оскаржила його в апеляційному порядку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 24 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено.
Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 грудня 2019 року скасовано.
Позов ОСОБА_4 задоволено.
Визнано незаконним і скасовано рішення сімнадцятої сесії сьомого скликання Мукачівської міської ради від 06 жовтня 2016 року № 346 у частині пункту 1 та підпункту 3 пункту 2 додатку до цього рішення, яким затверджено проект землеустрою земельної ділянки щодо передачі земельної ділянки площею 0.0412 га, кадастровий номер 2110400000:01:001:1203, по АДРЕСА_1 у спільну сумісну власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку за вказаною адресою.
Скасовано запис у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності від 20 жовтня 2016 року № 17102501.
Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив із порушення речових (майнових та земельних) прав ОСОБА_4 як співвласника будинку АДРЕСА_1 .
Узагальнені доводи касаційної скарги
27 липня 2021 року ОСОБА_3 засобами поштового зв`язку направив до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Закарпатського апеляційного суду від 24 червня 2021 року.
29 липня 2021 року Мукачівська міська рада Закарпатської області звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Закарпатського апеляційного суду від 24 червня 2021 року.
В касаційних скаргах заявники просять суд скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційні скарги мотивовані тим, що судом апеляційної інстанції оскаржена постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
04 жовтня 2021 року на адресу Верховного Суду від представника ОСОБА_4 - адвоката Глагола Г. П. засобами поштового зв`язку надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_3 , в якому представник позивачки просить суд вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 та витребувано матеріали цивільної справи.
21 вересня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Мукачівської міської ради Закарпатської області.
Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Встановлено, що згідно з даними інвентарної справи 3594/314ф/9017 та даними Інформаційної довідки Комунального підприємства «Мукачівське МБТІ та ЕО» домоволодіння АДРЕСА_1 становить двоквартирний житловий будинок: квартира АДРЕСА_2 , квартира АДРЕСА_3 та вбудоване торгове приміщення № 3.
Власницею квартири АДРЕСА_4 є ОСОБА_2 , власником квартири АДРЕСА_3 за вказаною адресою є
ОСОБА_3 ОСОБА_4 на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 13 березня 2015 року на праві приватної власності належить нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_5 .
Рішенням Мукачівської міської ради сімнадцятої сесії сьомого скликання від 06 жовтня 2016 року № 346 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» встановлено: відділу у Мукачівському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області затвердити проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічні документації щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок з метою передачі їх у власність громадян на землях м. Мукачева та передати у власність земельні ділянки громадянам для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд згідно додатку № 1 (п. 1 Рішення).
З додатку № 1 до вказаного рішення вбачається, що для будівництва та обслуговування житлових будинків у спільну сумісну власність передано земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площею 0,0412 га, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , кадастровий номер: 2110400000:01:001:1203.
На підставі зазначеного рішення за ОСОБА_3 , ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване право власності на земельну ділянку, площею 0,0412 га, кадастровий номер: 2110400000:01:001:1203 за адресою: АДРЕСА_1 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналогічні положення містяться у частині першій статті 4 ЦПК України.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд повинен перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.