Постанова
Іменем України
16 червня 2022 року
м. Київ
справа № 211/6466/19
провадження № 61-16239св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», в особі структурного підрозділу «Криворізьке локомотивне депо»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 червня 2020 року у складі колегії суддів: Макарова А. П., Каратаєвої Л. О., Куценко Т. Р.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позов обґрунтований тим, що позивач працює помічником машиніста електровоза в структурному підрозділі Криворізького локомотивного депо, ТЧ-2 Кривий Ріг, регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - філія АТ «Укрзалізниця», філія).
02 липня 2019 року згідно з наказом відповідача № 563/ТЧ «Про відсторонення від роботи працівника цеху експлуатації» позивача відсторонили від роботи у зв`язку з тим, що він не пройшов перевірки знань нормативних актів з безпеки руху поїздів і маневрової роботи в комісії служби локомотивного господарства регіональної філії «Придніпровська залізниця».
25 липня 2019 року позивач звернувся до в. о. начальника Криворізького локомотивного депо (далі - начальник депо) із заявою, в якій просив провести навчання з безпеки руху, але навчання не проводилися.
30 липня 2019 року позивач знову звернувся до начальника депо із заявою, в якій просив довести до його відома графік змінності, повідомити про навчання з безпеки руху та повідомити дату складання іспитів. У цей же день з листа, який надійшов від керівництва, позивач дізнався, що йому відмовляють у можливості пройти навчання з посиланням на те, що немає нормативно-правових документів, які передбачали б навчання з безпеки руху.
15 серпня 2019 року позивач знову звернувся до начальника депо із заявою, у якій просив провести навчання, повідомити про дату складання іспитів та включити до складу комісії з перевірки знань з безпеки руху представників профспілки від первинного профспілкового комітету Вільної профспілки залізничників України Криворізького локомотивного депо.
22 серпня 2019 року до первинного профспілкового комітету Вільної профспілки залізничників України Криворізького локомотивного депо надійшов лист від в.о. начальника депо Тисленка В. П., у якому він просив розглянути питання про надання дозволу на звільнення позивача відповідно до пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України.
28 серпня 2019 року профспілковий комітет Вільної профспілки залізничників України Криворізького локомотивного депо прийняв рішення не надавати згоди на таке звільнення.
На теперішній час позивач відсторонений від роботи без будь-якого соціального забезпечення.
Посилаючисьна те, що відповідач порушив норми, визначені Положенням про порядок вивчення та перевірку знань нормативних актів з безпеки руху поїздів та маневрової роботи працівниками залізничного транспорту України, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 14 червня 2007 року № 499 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 липня 2007 року за № 777/14044 (далі ? Положення), просив суд зобов`язати відповідача видати наказ про перевірку його знань нормативних актів з безпеки руху поїздів та маневрової роботи як помічника машиніста електровоза відповідно до Положення, скасувати наказ від 02 липня 2019 року № 563/ТЧ «Про відсторонення від роботи працівника цеху експлуатації» та стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, за період відсторонення з 02 липня 2019 року до часу прийняття судового рішення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 05 березня 2020 року позов задоволено частково. Зобов`язано філію АТ «Укрзалізниця» в особі структурного підрозділу Криворізького локомотивного депо, видати наказ про перевірку знань нормативних актів з безпеки руху поїздів та маневрової роботи у помічника машиніста електровоза ОСОБА_1 відповідно до Положення про порядок вивчення та перевірку знань нормативних актів з безпеки руху поїздів та маневрової роботи працівників залізничного транспорту України». Визнано незаконним наказ в. о. обов`язки начальника депо Тисленка В. П. від 02 липня 2019 року № 563/ТЧ «Про відсторонення від роботи працівника цеху експлуатації». Стягнено з філії на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період відсторонення у розмірі 70 377,21 грн без утримання податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, допустивши негайне виконання рішення в частині стягнення середнього заробітку за місяць. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що при проведенні повторних перевірок знань з безпеки руху поїздів і маневрової роботи, на результати яких посилається відповідач як на підставу для відсторонення позивача від виконання ним трудових обов`язків, відповідач не виконав належним чином вимоги пункту 2.12 Положення.
Безстрокове відсторонення позивача від виконання ним трудових обов`язків є необґрунтованим і таким, що не відповідає нормам статті 46 КЗпП України.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
ПостановоюДніпровського апеляційного суду від 10 червня 2020 року апеляційну скаргу філії задоволено частково. Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 05 березня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові.
Судове рішення мотивоване тим, що ОСОБА_1 не пройшов перевірки знань нормативних актів з безпеки руху поїздів і маневрової роботи в комісії служби локомотивного господарства філії, порядок проведення якої встановлений наказом заступника начальника депо від 12 грудня 2018 року № 972/ТЧ «Про організацію та проведення технічного навчання працівників локомотивного депо у 2019 році», яку повинен був пройти згідно із затвердженим графіком до 17 травня 2019 року, про що повідомлений під підпис, а отже, є підстави для відсторонення позивача від виконання роботи.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що в оспорюваному наказі не установлено строк відсторонення від роботи, оскільки, як відомо з наказу в. о. начальника депо від 02 липня 2019 року № 563/ТЧ «Про відсторонення від роботи працівника цеху експлуатації», встановлено строк відсторонення позивача від роботи, а саме - до вирішення питання подальших трудових відносин підприємства з ОСОБА_1 .
Відповідно до пункту 2.12 Положення додаткові технічні навчання можуть бути організовані та проведені за необхідності та наявності бажання працівника щодо їх проведення.
Однакматеріали справи не містять відомостей про те, що позивач виявив бажання проходження додаткового технічного навчання, тобто відповідач не порушив пункт 2.12 Положення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 червня 2020 року, просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи судом та помилкового скасування рішення суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме: пункт 2.12. Положення. Відповідач не проводив з позивачем відповідну підготовку та навчання з безпеки руху відповідно до зазначених вимог; статтю 46 КЗпП України, оскільки зазначений у ній перелік випадків відсторонення від роботи не містить такої підстави, як відсутність документа, що дає право керування транспортним засобом. Крім того, до обов'язків помічника машиніста електровоза не належить право керування транспортним засобом.
Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги роз`яснення, викладеного у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», та не застосував правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати касаційного цивільного суду, викладений у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 755/6458/15-ц, провадження № 61-18651св18, щодо застосування вичерпного переліку випадків відсторонення працівників від роботи, передбаченого статтею 46 КЗпП України.
Суд апеляційноїінстанції встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, зокрема: документів щодо організації технічного навчання, які не стосуються курсу навчання з безпеки руху та не є предметом судового розгляду, чим порушив частину третю пункт 1, пункт 3 статті 411 ЦПК України.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи до суду не надходив.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою ВерховногоСуду від 29 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У квітні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що позивач ОСОБА_1 займав посаду помічника машиніста електровоза в цеху експлуатації структурного підрозділу «Криворізьке локомотивне депо» з 05 липня 2017 року.
Відповідно до Положення машиністи та помічники машиністів локомотивів повинні проходити перевірку знань нормативних актів з безпеки руху поїздів і маневрової роботи і підлягають іспитам, які проходять з періодичністю один раз на два роки.
Наказом заступника начальника депо від 12 грудня 2018 року № 972/ТЧ «Про організацію та проведення технічного навчання працівників локомотивного депо у 2019 році» встановлено порядок проведення технічного навчання та визначено відповідальних осіб.
Наказом від 04 січня 2019 року № 6/Т «Про проведення періодичної перевірки знань нормативних актів з безпеки руху поїздів та маневрової роботи у працівників депо, пов`язаних з рухом поїздів» встановлено періодичність такої перевірки, склад комісії з перевірки, графік роботи комісії та перелік посад працівників депо, які підлягають перевірці.
Відповідно до затвердженого графіка позивач повинен був пройти перевірку знань нормативних актів з безпеки руху поїздів та маневрової роботи в строк до 17 травня 2019 року, про що був повідомлений під підпис.
Згідно з довідкою, виданою головним бухгалтером структурного підрозділу, працівник Криворізького локомотивного депо Воробйов О. С. згідно з п. 3.1.15 колективного договору у 2019 році проходив технічне навчання в неробочий час з відповідною оплатою, а саме: в січні ? 10 годин, в лютому ? 5 годин та в березні - 6 годин.
Відповідно до книги обліку результатів перевірки знань нормативних актів з безпеки руху поїздів та маневрової роботи, затвердженої наказом від 30 вересня 2004 року № 760/ЦЗ, 28 березня 2019 року, 05 червня 2019 року, 27 червня 2019 року помічник машиніста ОСОБА_1 не склав іспит з перевірки знань з безпеки руху поїздів і маневрової роботи.
02 липня 2019 року наказом в. о. начальника депо № 563/ТЧ «Про відсторонення від роботи працівника цеху експлуатації», з посиланням на те, що помічник машиніста електровоза цеху експлуатації ОСОБА_1 27 червня 2019 року не пройшов перевірки знань нормативних актів з безпеки руху поїздів і маневрової роботи в комісії служби локомотивного господарства філії, з метою вирішення питання подальших трудових відносин підприємства з ОСОБА_1 доручено заступнику начальника депо (з експлуатації) ОСОБА_2 забезпечити явку ОСОБА_1 05 липня 2019 року на 09 год 00 хв в кабінет начальника депо на оперативну нараду та надати можливість присутності на ній машиністу електровоза ОСОБА_3 як голові профкому Вільної профспілки залізничників України. Також було зобов`язано бути присутніми на цій оперативній нараді в. о. ТЧЗЕ ОСОБА_2 , ТЧЗР ОСОБА_4 , ТЧК ОСОБА_5 , юрисконсульта ОСОБА_6 . Начальнику з кадрових питань ОСОБА_5 доручено підготувати вакансії по депо для ознайомлення з ними ОСОБА_1 , провідному інженеру з організації і нормування праці ОСОБА_7 доручено оплатити згідно з чинним законодавством та Положенням про колективний договір час присутності їх на оперативній нараді.
Як випливаєз пояснень сторін, саме на підставі цього наказу позивач ОСОБА_1 відсторонений від виконання своїх трудових обов`язків помічника машиніста електровоза цеху експлуатації.
Згідно з довідкою про доходи в липні, серпні та вересні 2019 року ОСОБА_1 нараховано заробітну плату в розмірі 50,00 грн за місяць.
Позиція Верховного Суду щодо суті спору
Відповідно до статті400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд не застосував роз'яснення, викладеного у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», та не застосував правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати касаційного цивільного суду, викладеного у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 755/6458/15-ц, провадження № 61-18651св18, щодо застосування вичерпного переліку випадків відсторонення працівників від роботи, передбаченого статтею 46 КЗпП України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
Статтею 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи роботодавцем допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.