Постанова
Іменем України
08 червня 2022 року
м. Київ
справа № 308/5695/19
провадження № 61-21236св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
Черняк Ю. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересовані особи: Луганський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою, Львівський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою,
особа, яка подала апеляційну скаргу,- Мукачівський прикордонний загін Державної прикордонної служби України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу 27 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина 2142) на ухвалу Закарпатського апеляційного суду
від 15 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Готри Т. Ю.,
Мацунича М. В., Собослоя Г. Г.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст заяви
У травні 2019 року ОСОБА_1, звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: Луганський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою, Львівський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою.
Заяву мотивовано тим, що відповідно до наказу від 28 серпня 1996 року
№ 81 його зараховано на навчання до Луганського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою, де згодом на підставі наказу від 02 липня 1997 року № 55 його направлено для подальшого навчання у Львівський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою. Наказом начальника Львівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою
від 26 серпня 1997 року № 148 його зараховано для продовження навчання на другий курс із 01 вересня 1997 року.
Вказував, що 18 червня 1999 року він закінчив навчання у Львівському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою (наказ від 18 червня
1999 року № 142) та був направлений згідно з наказом від 30 червня
1999 року № 150 для навчання до Національної академії Прикордонних військ ім. Б. Хмельницького.
Зазначав, що на момент закінчення навчання був чинним Закон України
від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ "Про загальний військовий обов`язок
і військову службу". Відповідно до статті 24 цього Закону початком перебування на військовій службі вважається день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею), вказаний у приписі, виданому військовим комісаріатом, - для допризовників, призовників
і військовозобов`язаних.
Вказував, що припис військового комісаріату для вступу до військового училища (ліцею) не зберігся, встановлення факту перебування його на військовій службі можливо лише за довідками, атестатами та іншими документами.
Встановлення цього факту має значення для подальшого його пенсійного забезпечення.
Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просив суд встановити факт проходження ним військової служби в Луганському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою у період з 28 серпня 1996 року до 02 липня 1997 року та в Львівському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою у період з 01 вересня 1997 року до 18 червня 1999 року, відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ "Про загальний військовий обов`язок і військову службу".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області
від 06 березня 2020 року у складі судді Іванова А. П. встановлено факт проходження ОСОБА_1 військової служби в період навчання
в Луганському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою
з 28 серпня 1996 року до 02 липня 1997 року та в Львівському ліцеї
з посиленою військово-фізичною підготовкою з 01 вересня 1997 року
до 18 червня 1999 року.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заявник довів належними доказами, що він навчався в Луганському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкоюта Львівському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою у період з 28 серпня 1996 року до 02 липня 1997 року та в період з 01 вересня 1997 року до 18 червня 1999 року,
а відповідно до абзацу четвертого частини першої статті 24 Закону України "Про загальний військовий обов`язок і військову службу" в редакції, чинній на час вступу заявника, проходження ним навчання та його завершення у вказаних закладах, початком перебування на військовій службі вважався день прибуття на навчання до військового навчального закладу (військового ліцею).
Не погодившись із вказаним рішенням суду, Мукачівський прикордонний загін Державної прикордонної служби України подав апеляційну скаргу.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 15 листопада 2021 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою Мукачівського прикордонного загону Державної прикордонної служби України на рішення Ужгородського міськрайонного судуЗакарпатської області від 06 березня 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи: Луганський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою, Львівський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою про встановлення факту, що має юридичне значення, закрито.
Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що згідно з витягом
з наказу начальника 27 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 27 серпня 2021 року № 431-ОС ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, а отже, оскарженим рішенням місцевого суду не вирішувалося питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки Мукачівського прикордонного загону Державної прикордонної служби України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2021 року до Верховного Суду,
27 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина 2142), посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
У квітні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2022 року справу призначено
до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що Луганський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою та Львівський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут, не є військовими навчальними закладами в розумінні Закону України від 25 березня
1992 року № 2232-ХІІ "Про загальний військовий обов`язок і військову службу" (у відповідній редакції), а тому строк навчання заявника не може бутизараховано до загального строку військової служби, оскільки навчання
втакому учбовому закладі не можна вважати проходженням військовоїслужби згідно з переліком її видів, що закріплений у частині 3 статті 2цього Закону.
Зазначає, що відповідно до змісту рапорту ОСОБА_1 встановлення такого факту необхідне було заявнику для внесення змін до особової справи.
Вказане свідчить про те, що у цих правовідносинах існує спір про право,
і зокрема, спір щодо права заявника на зарахування періоду навчання до вислуги років для виплати відсоткової надбавки, право надання йому чергової відпустки оскільки саме кадровим підрозділом на підставі особової справи та інших документів, що підтверджують проходження військової служби, визначаються періоди, які дають право на отримання відповідної надбавки та відпустки.
Посилається на висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 27 березня 2012 року у справі № 21-7а12, від 16 квітня 2013 року у справі № 21-107а13, від 01 жовтня 2013 року у справі № 21-330а13 та у постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 825/1086/17.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до витягу з наказу від 28 серпня 1996 року № 81 ОСОБА_1 було зараховано для навчання до Луганського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою (а.с. 5)
Згідно з наказом начальника Луганського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою від 02 липня 1997 року № 55 на підставі розпорядження начальника головного управління військової освіти, ОСОБА_1 було виключено зі списків складу ліцею та направлено для подальшого навчання у Львівський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою (а.с. 6)
Відповідно до наказу начальника Львівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою від 26 серпня 1997 року № 148 ОСОБА_1 зараховано для продовження навчання на другий курс з 01 вересня
1997 року (а.с. 7).
Згідно з наказом начальника Львівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою від 18 червня 1999 року № 142 ОСОБА_1 закінчив навчання та отримав атестат про середню освіту та відповідно до наказу
від 30 червня 1999 року № 150 ОСОБА_1 було направлено для навчання до Національної академії Прикордонних військ ім. Богдана Хмельницького (а.с. 8, 9).
Відповідно до листа Мукачівського прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 18 березня 2021 року № 12/2639 особова справа полковника ОСОБА_1 перебуває у відділі кадрів Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (а.с. 70).
Згідно з біографічною довідкою, виданою 30 березня 2021 року начальником відділу кадрів Павлинчаком О., полковник ОСОБА_1
з 08 травня 2020 року до часу видачі довідки обіймав посаду - заступника начальника загону з персоналу 27 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України /організаційно-штатні заходи/ (а.с. 54-56).
Відповідно до витягу з наказу начальника 27 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 27 серпня 2021 року № 431-ОС ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення (а.с. 103-104).
Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно
у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного
у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою
статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга 27 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина 2142) підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Законом може бути визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.
Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
Частиною першою статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII визначено, що суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ,
а також справ про адміністративні правопорушення.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням
у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так
і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншогосудочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах установленої компетенції.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Подібний висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду
у постанові від 04 квітня 2018 року у справі № 676/3596/16-а (провадження
№ 11-187апп18).
Звертаючись до суду із цією заявою, ОСОБА_1 просив суд встановити факт проходження ним військової служби в Луганському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою у період з 28 серпня 1996 року до 02 липня 1997 року та в Львівському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою у період з 01 вересня 1997 року до 18 червня 1999 року. При цьому вказував, що встановлення цього факту впливатиме на його подальше пенсійне забезпечення.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме
провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У частині першій статті 315 ЦПК України визначено перелік юридичних фактів, що підлягають установленню в судовому порядку.
Перелік юридичних фактів, визначений частиною першою статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.
Частиною другою статті 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Для розгляду справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються, зокрема, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян, але тільки якщо воно не пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право
і якщо заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.