Постанова
Іменем України
08 червня 2022 року
м. Київ
справа № 537/532/21
провадження № 61-2987св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Полтавського апеляційного суду
від 21 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Бутенко С. Б.,
Кузнєцової О. Ю., Прядкіної О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Позовну заяву мотивовано тим, що 30 січня 1979 року він підставі рішення Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради отримав ордер на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
Через деякий час він одружився із ОСОБА_3 , до якої переїхав жити за адресою: АДРЕСА_2 .
Зазначав, що за час проживання з ОСОБА_3 він приватизував належну йому квартиру, проте свідоцтво про приватизацію зазначеної квартири разом з паспортом і кодом викрав ОСОБА_4 - син
ОСОБА_3 .
Вказував, що після смерті ОСОБА_3 йому стало відомо про наявність договору купівлі-продажу, укладеного 04 листопада 1999 року
на Кременчуцькій товарній біржі за номером 3-104, згідно з яким ОСОБА_5 придбала у ОСОБА_1 квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 .
Вкрадені документи, а саме код і паспорт, ОСОБА_4 повернув йому через сусідку у серпні 2015 року.
Зазначав, що він ніяких дій щодо продажу належної йому на той час квартири він не вчиняв, на час спільного проживання з дружиною у його квартирі за усною домовленістю проживав її син ОСОБА_4 .
Зазначав, що у серпні 2016 року ОСОБА_5 звернулася до суду із позовом до нього, Кременчуцької міської ради Полтавської області про визнання договору купівлі-продажу, укладеного на Кременчуцькій товарній біржі, дійсним, після зміни своїх позовних вимог просила визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_4 за набувальною давністю.
Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 31 серпня 2017 року, яким скасовано рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23 червня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено з підстав пропуску строку позовної давності, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено за недоведеністю.
Зазначав, що відмовляючи ОСОБА_5 в задоволенні зустрічного позову, апеляційний суд виходив з того, що її позовні вимоги
є необґрунтованими, оскільки вона не є особою, яка заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти майном протягом десяти років в розумінні приписів статті 344 ЦК України.
Рішенням Верховного Суду від 01 листопада 2018 року його касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Полтавської області від 31 серпня 2017 року залишено без задоволення, рішення апеляційного суду залишено без змін.
Вказував, що у січні 2019 року йому стали відомі обставини, які є істотними для справи і які не були і не могли бути відомі йому на час розгляду
справи, а саме наявність висновку судово-почеркознавчої експертизи
від 31 жовтня 2018 року № 20867/23983 у кримінальному провадженні
№ 12016170090001586, в якому зазначено, що підпис від його імені
у договорі від 04 листопада 1999 року купівлі-продажу квартири
АДРЕСА_4 , зареєстрованому на Кременчуцькій товарній біржі за номером 3-104, розташований у рядку між друкованими словами «продавець» та « ОСОБА_1 » виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів не ним, а іншою особою.
Таким чином, під час розгляду справи ОСОБА_5 достеменно знала про те, що він не підписував спірного договору.
Після розгляду справи 08 грудня 2017 року ОСОБА_5 звернулась до приватного нотаріуса Веселовського А. Г. та продала спірну квартиру ОСОБА_6 , яка є дочкою ОСОБА_4 , а та в свою чергу продала квартиру ОСОБА_2 .
Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просив суд витребувати у ОСОБА_2 об`єкт житлової нерухомості - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , та повернути її у його власність.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 31 травня 2021 року у складі судді Зоріної Д. О. в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того факту, що саме він
є власником нерухомого майна - квартири АДРЕСА_4 , та як наслідок має право на витребування цього майна із незаконного володіння ОСОБА_2 .
Також суд дійшов висновку про неналежність висновку експерта
від 31 жовтня 2018 року № 20867/23983 як доказу того, що позивач
є законним власником спірної квартири, оскільки підтверджена зазначеним висновком експерта обставина була предметом доказування при вирішенні судами попередніх інстанцій обґрунтованості вимог позивача про визнання договору купівлі-продажу спірної квартири недійсним і судом було зроблено висновок про недоведеність позивачем факту необізнаності останнього про укладення відповідної угоди.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Заочне рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 31 травня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 задоволено.
Витребувано у ОСОБА_2 об`єкт житлової нерухомості - однокімнатну квартиру
АДРЕСА_1 , та повернуто квартиру
АДРЕСА_4 , власнику
ОСОБА_1 .
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що вибуття спірної квартири з володіння позивача поза його волею та подальше відчуження її за відплатним договором купівлі-продажу від 08 грудня 2017 року ОСОБА_5 , яка не набула право власності на спірне майно, що встановлено рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 31 серпня 2017 року у справі № 537/2420/16-ц, та не мала права його продавати, дає позивачеві право як належному власнику на витребування квартири
АДРЕСА_4 від останнього набувача ОСОБА_2 , навіть якщо укладаючи договір купівлі-продажу від 02 лютого 2018 року вона діяла добросовісно.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2022 року до Верховного Суду,
ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
У травні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2022 року справу призначено
до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій не врахували того, що вона не була належним чином повідомлена про місце, дату та час судового засідання. Всі повістки направлялися за адресою, за якою вона ніколи не була зареєстрована та ніколи не проживала. Зазначає, що навіть дата її народження була вказано неправильно, тому адресну довідку для суду надали стосовно зовсім іншої особи. Вказане позбавило її права на належний судовий розгляд та можливості надати заперечення на позов.
Вказує, що про наявність оскаржуваного рішення вона дізналася на початку 2022 року, коли її розрахункову картку було заблоковано та у відділені банку їй стало відомо, що Крюківським відділом державної виконавчої служби були вчинені виконавчі дії в процесі примусового виконання рішення суду.
Зазначає, що під час розгляду справи № 537/2420/16-ц за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, судом було зроблено висновок про те, що ОСОБА_1 не довів факту необізнаності його про укладення відповідної угоди, при цьому йому було відмовлено з підстав пропущення ним строку позовної давності. На вказані обставини апеляційний суд уваги не звернув, у зв`язку з чим порушив вимоги частини четвертої статті 82 ЦПК України, оскільки вказане рішення є преюдиційним.
Також суд апеляційної інстанції не взяв до уваги те, що до участі у справі не були залучені як треті особи попередні власники квартири, а саме ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У травні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням житлово-комунального господарства адміністрації Кременчуцької міської ради народних депутатів 01 лютого 1994 року, згідно з розпорядженням від 01 лютого 1994 року № 3315/1, зареєстрованого
у Кременчуцькому міжміському бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі № М-1 за реєстровим № 91, ОСОБА_1 на праві власності належить однокімнатна квартира
АДРЕСА_1 .
04 листопада 1999 року на Кременчуцькій товарній біржі за номером 3-104 укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_5 придбала у ОСОБА_1 належну йому квартиру АДРЕСА_4 .
Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 31 серпня 2017 року
у справі № 537/2420/16-ц, яке залишено без змін постановою Верховного Суду від 01 листопада 2018 року (провадження № 61-16751св18),