Постанова
Іменем України
08 червня 2022 року
м. Київ
справа № 524/5846/17
провадження № 61-34св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29 липня 2021 року у складі судді Кривич Ж. О. та постанову Полтавського апеляційного суду від 06 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Пилипчук Л. І., Дряниці Ю. В., Чумак О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів дарування нерухомого майна.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він та відповідач ОСОБА_2 є колишнім подружжям. На праві спільної часткової власності їм належали спірні об`єкти нерухомого майна. 23 лютого 2017 року ОСОБА_2 уклала договори безоплатного відчуження своєї частки у зазначеному майні на користь своєї матері ОСОБА_3 . Вважав, що ОСОБА_2 діяла недобросовісно і правочини були вчинені нею без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються правочинами дарування.
Посилаючись на статтю 234 ЦК України, просив суд:
- визнати недійсним договір дарування частини приміщення вбудованого магазину промислових товарів від 23 лютого 2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Ганночкою О. В., зареєстрований у реєстрі за № 397;
- визнати недійсним договір дарування частини будівель та споруд промбази від 23 лютого 2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Ганночкою О. В., зареєстрований в реєстрі за № 401;
- визнати недійсним договір дарування частини незавершеного будівництвом житлового будинку від 23 лютого 2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Ганночкою О. В., зареєстрований в реєстрі за № 395;
- визнати недійсним договір дарування частини приміщення вбудованого магазину промислових товарів від 23 лютого 2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Ганночкою О.В., зареєстрований у реєстрі за № 399.
Короткий зміст судових рішень, ухвалених у справі
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 29 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 06 грудня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що оскаржувані правочини не мають ознак фраудаторних договорів, тобто таких, що вчинені боржником на шкоду кредитору, та не порушують прав позивача, який залишається співвласником зазначених об`єктів нерухомості та у разі продажу частки, що належить ОСОБА_3 , має переважне право перед іншими особами на її купівлю. При цьому переважного права співвласника на безоплатне отримання на підставі договору дарування частки у спільному майні чинне цивільне законодавство не передбачає.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення судів першої та апеляційної інстанцій, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19), у постановах Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17 (провадження № 61-2761св19), від 24 квітня 2020 року у справі № 522/25151/14 (провадження № 61-101св19), від 28 липня 2021 року у справі № 766/14589/18-ц (провадження № 61-6780св20).
В обґрунтування касаційної скарги заявник послався на те, що суди попередніх інстанцій не врахували, що до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення з неї боргу він звернувся у вересні 2016 року (справа № 524/7180/16), проте 23 лютого 2017 року, коли ще рішення по суті у справі не було ухвалене, відповідачі уклали спірні договори дарування, тобто ОСОБА_2 , знаючи про існування позову до неї та діючи недобросовісно, уклала спірні договори зі своєю матір`ю ОСОБА_3 , вочевидь, не бажаючи настання як несприятливих для себе наслідків у вигляді можливого звернення стягнення на це майно, так і самих наслідків вказаних правочинів, оскільки після укладення зазначених договорів відчужене майно залишилося у її фактичній власності.
Відзив на касаційну скаргу відповідачі до Верховного Суду не подали
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі. Справу витребувано із суду першої інстанції.
25 квітня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини, встановлені судами
У період із 12 березня 1999 року до 17 травня 2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі. За час шлюбу за спільні кошти вони набули нерухоме майно. Згоди щодо поділу майна між подружжям не досягнуто.
Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 03 червня 2015 року (справа № 1601/9434/12) визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності за кожним на Ѕ частини такого майна:
- квартири АДРЕСА_1 ;
- приміщення вбудованого магазину промислових товарів, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 ;
- приміщення вбудованого магазину промислових товарів, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 ;
- будівель та споруд продбази, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 ;
- об`єкта незавершеного будівництва з господарськими будівлями та земельної ділянки площею 1 000 кв. м, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 5310436100:06:001:0266, розташованих за адресою: АДРЕСА_5 . (а.с. 91-93 т. 1).
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів на повернення сплачених боргів за договором позики, у задоволенні якого відмовлено рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 18 липня 2017 року (справа № 524/7180/16-ц) (а.с. 7-10 т. 1).
23 лютого 2017 року між ОСОБА_2 (дарувальник) та ОСОБА_3 (обдарований) укладено договори дарування частини незавершеного будівництвом житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_6 ; частини приміщення вбудованого магазину промислових товарів, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 ; частини будівель та споруд промбази, розташованих за адресою: АДРЕСА_4 ; частини приміщення вбудованого магазину промислових товарів, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , які посвідчені приватним нотаріусом Ганночкою О. В., відповідні записи в реєстрі за № 395, № 397, № 401, № 399 (а.с. 83-90 т. 1).
22 травня 2017 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 звернувся до ОСОБА_5 із пропозицією у порядку статті 362 ЦК України. З метою недопущення порушення переважного права ОСОБА_1 на купівлю частки у праві спільної часткової власності повідомив, що ОСОБА_2 продає належне їй майно на таких умовах:
1) Ѕ частини незавершеного будівництва з господарськими спорудами та земельної ділянки загальною площею 1 000 кв. м за адресою: АДРЕСА_6 , за ціною в еквіваленті 5 000,00 дол. США;
2) Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 за ціною в еквіваленті 30 000,00 дол. США;
3) Ѕ частини приміщення вбудованого магазину промислових товарів за адресою: АДРЕСА_2 , за ціною в еквіваленті 25 000,00 дол. США;
4) Ѕ частини приміщення вбудованого магазину промислових товарів за адресою: АДРЕСА_3 , за ціною в еквіваленті 20 000,00 дол. США;
5) Ѕ частини будівель та споруд продбази за адресою: АДРЕСА_4 , за ціною в еквіваленті 10 000,00 дол. США.
Зазначено, якщо ОСОБА_1 матиме намір скористатися переважним правом на купівлю частки у праві спільної часткової власності, він може протягом одного місяця від дати отримання цієї пропозиції звертатися до представника ОСОБА_2 . Також доведено до відома, що ОСОБА_2 пропонує мирним шляхом врегулювати питання поділу майна (а.с. 5 т. 1).
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 26 травня 2017 року у справі № 524/7180/16-ц позов ОСОБА_1 задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на його користь 451 416,00 грн у рахунок повернення сплачених ним коштів за договорами позик, укладеними 11 листопада 2003 року та 14 листопада 2008 року між ним та його матір`ю ОСОБА_6 , а також 05 червня 2001 року і 07 квітня 2009 року між ним та його батьком ОСОБА_1 .
Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 18 липня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 задоволено, рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 26 травня 2017 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів на повернення сплачених боргів за договорами позики відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 25 листопада 2019 року (у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М.) касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Апеляційного суду Полтавської області від 18 липня 2017 року залишено без змін (провадження № 61-34293св18).
Підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів на повернення сплачених боргівстала відсутність доказів того, що договори позики, укладені ОСОБА_1 зі своїми батьками, були спільними зобов`язаннями подружжя, а майно було придбано за позичені ним кошти. Суди дійшли висновку про відсутність у ОСОБА_2 грошових зобов`язань перед колишнім чоловіком.
2. Мотивувальна частина