Постанова
Іменем України
07 червня 2022 року
м. Київ
справа № 761/20750/13-ц
провадження № 61-15817св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
заявник - публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Родовід Банк»,
заінтересовані особи: ОСОБА_1 , головний державний виконавець Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Руденко Юрій Олексійович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року в складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Ратнікової В. М., Борисової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог скарги
У червні 2019 року публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», (далі - ПАТ «Родовід Банк») звернулось до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - Шевченківський РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві) Руденка Ю. О. (далі - державний виконавець).
Скаргу мотивовано тим, що 12 серпня 2016 року Шевченківським районним судом міста Києва було задоволено заяву ПАТ «Родовід Банк» про поворот виконання заочного рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 серпня 2012 року та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» коштів у розмірі 28 970,53 грн.
29 вересня 2016 року суд видав відповідний виконавчий лист.
10 травня 2019 року ПАТ «Родовід Банк» звернувся до Шевченківського РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві із заявою про відкриття виконавчого провадження.
20 травня 2019 року державний виконавець виніс повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, оскільки всупереч пункту 6 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі відсутня дата народження боржника.
27 травня 2019 року ПАТ «Родовід Банк» отримав це повідомлення.
Заявник вважав, що дії виконавця щодо повернення виконавчого документа стягувачу без виконання є незаконними, оскільки державний виконавець має передбачене пунктом 3 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» право отримати відомості щодо дати народження боржника самостійно, звернувшись до органів державної влади з відповідними запитами.
Враховуючи зазначене, заявник просив:
- визнати неправомірними дії державного виконавця щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання;
- скасувати повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 20 травня 2019 року;
- зобов`язати державного виконавця відкрити виконавче провадження про примусове виконання виконавчого листа № 761/20750/13-ц, виданого Шевченківським районним судом міста Києва 29 вересня 2016 року щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» коштів в розмірі 28 970,53 грн.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Суди розглядали справу неодноразово.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 17 вересня 2019 року у задоволенні скарги ПАТ «Родовід Банк» відмовлено та вирішено питання про судові витрати.
Ухвалу суду мотивовано тим, що інформація про дату народження боржника- фізичної особи має бути обов`язково вказана у виконавчому листі для можливості відкриття виконавчого провадження, про що чітко указано у частині першій статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», і з`ясування цієї інформації не може бути перекладено на виконавця. За таких обставин дії та повідомлення державного виконавця про повернення виконавчого документа прийняті в межах вимог Закону України «Про виконавче провадження», а тому вимоги скарги не підлягають задоволенню.
Постановою Київського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року скасовано ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 17 вересня 2019 року в частині розподілу судових витрат. У решті ухвалу залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 29 липня 2020 року частково задоволено касаційну скаргу ПАТ «Родовід Банк», скасовано постанову Київського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року, справу передано на розгляд до суду апеляційної інстанції.
Скасовуючи постанову апеляційного суду та направляючи справу на новий апеляційний розгляд, Верховний Суд виходив із того, що сама лише відсутність у виконавчому документі окремих відомостей про особу боржника не є підставою для повернення виконавчих документів без прийняття до виконання. Відсутність у виконавчому документі будь-якої інформації щодо боржника, зокрема, дати народження, паспортних даних, не позбавляє виконавця скористатися своїм правом та отримати таку інформацію у відповідних установах.
Постановою Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року частково задоволено апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Родовід Банк», скасовано ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 17 вересня 2019 року та ухвалено нове рішення, яким частково задоволено скаргу ПАТ «Родовід Банк» на дії державного виконавця.
Визнано незаконними дії головного державного виконавця Шевченківського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Руденка Ю. О. при винесенні повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 20 травня 2019 року.
Скасовано повідомлення головного державного виконавця Шевченківського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Руденка Ю. О. про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 20 травня 2019 року.
У задоволенні іншої частини вимог скарги ПАТ «Родовід Банк» відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відсутність у виконавчому листі відомостей про дату народження боржника не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчого документа без прийняття до виконання, а тому скарга є обґрунтованою.
Апеляційний суд на виконання вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України врахував висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду, та згідно із частиною першою статті 417 ЦПК України узяв до уваги висновки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції від 29 липня 2020 року у цій справі.
Вимога заявника про зобов`язання державного виконавця відкрити виконавче провадження не підлягає задоволенню з огляду на те, що суд не може підміняти виконавчу службу та перебирати на себе повноваження щодо відкриття виконавчого провадження, яке віднесено до компетенції виконавця.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги ПАТ «Родовід Банк».
Зазначив, що при вирішення скарги суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки, викладені у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (справи №№ 806/2273/17, 806/1376/17) про правомірність повернення державними виконавцями виконавчих документів без прийняття до виконання з мотивів відсутності у цих виконавчих документах інформації, визначеної частиною першою статті 4 «Про виконавче провадження», необхідної для відкриття виконавчого провадження.
На думку заявника, оскаржувану постанову суд апеляційної інстанції ухвалив без врахування означених правових висновків щодо правильного застосування вказаної норми права. Для відступлення від правових висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у рішеннях касаційного суду іншої юрисдикції, заявник, посилаючись на вимоги частини третьої статті 403 ЦПК України, просив цю справу передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Також вказав, що у цій справі відсутнє порушення прав скаржника, оскільки внаслідок повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання останній не втратив можливість звернутись до суду для приведення виконавчого документа у відповідність до вимог закону та повторно пред`явити його до виконання. Задовольняючи скаргу без встановлення порушення прав скаржника, суд ухвалив рішення без врахування правового висновку, висловленого у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (справа № 641/7824/18), згідно з яким в порядку судового контролю за виконанням судових рішень судовий захист можливий лише за умови, що права чи свободи сторони виконавчого провадження порушені.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2020 року в складі колегії суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О. відкрито касаційне провадження у справі.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 09 грудня 2021 року справу розподілено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від27 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
20 вересня 2016 року Шевченківський районний суд міста Києва видав виконавчий лист у справі № 761/20750/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» коштів у розмірі 28 970,53 грн у порядку повороту виконання заочного рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 серпня 2012 року у цивільній справі № 2-12806/11.
20 травня 2019 року головний державний виконавець Шевченківського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Руденко Ю. О. вказаний виконавчий лист повернув без прийняття до виконання на підставі пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у ньому не зазначена дата народження боржника.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
За положеннями пункту 2 частини першої та частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження ухвал суду першої інстанції після їх перегляду у апеляційному порядку є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цим вимогам оскаржуване судове рішення відповідає з огляду на таке.
Щодо вирішення скарги по суті
Порядок примусового виконання виконавчих документів унормовано Законом України «Про виконавче провадження», який для вирішення спірних правовідносин застосовується у редакції, чинній на час винесення державним виконавцем оспорюваного повідомлення про повернення виконавчого документа без виконання - 20 травня 2019 року (далі - Закон).
Згідно з частиною першою статті 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом частини першої статті 4 Закону у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк пред`явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема, місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.
У пункті 6 частини четвертої статті 4 Закону передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, зокрема, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.