ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 червня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/11332/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,
за участю секретаря судового засідання Малихіної О.В.,
представників учасників справи:
позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «ТРК Інжиніринг» - Старінський О.С., адвокат (довіреність від 19.10.2021),
відповідача- товариства з обмеженою відповідальністю «Планета Проджект» - Галас, адвокат (ордер АА № 121882),
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Планета Проджект»
на рішення господарського суду міста Києва від 26.10.2021 (суддя Кирилюк Т.Ю.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2022 (головуючий суддя: Агрикова О.В., судді: Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.)
у справі № 910/11332/21
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТРК Інжиніринг» (далі - ТОВ «ТРК Інжиніринг», позивач)
до товариства з обмеженою відповідальністю «Планета Проджект» (далі - ТОВ «Планета Проджект», відповідач, скаржник)
про стягнення 1 920 570,69 грн.
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ТОВ «ТРК Інжиніринг» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Планета Проджект» про стягнення 1 920 570,69 грн неустойки, нарахованої на підставі пункту 8.2 договору підряду від 03.12.2019 № 01/12-19В.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач виконав підрядні роботи з порушенням строків, передбачених договором від 03.12.2019 № 01/12-19В, у зв`язку з чим позивачем, на підставі пункту 8.2 нараховані штрафні санкції (неустойку) у розмірі 1 920 570, 69 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням господарського суду міста Києва від 26.10.2021 у справі № 910/11332/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2022, позовні вимоги задоволено повністю; присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 1 920 570,69 грн. неустойки та 28 808,55 грн. судового збору.
Суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідач в порушення умов договору підряду від 03.12.2019 № 01/12-19В несвоєчасно (з порушенням строків) виконав підрядні роботи за договором, внаслідок чого позивач здійснив правомірне нарахування неустойки за період 02.02.2020 - 31.07.2020 у сумі 1 920 570,69 грн , яка підлягає до стягнення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ТОВ «Планета Проджект» просить суд касаційної інстанції скасувати судові рішення попередніх інстанцій, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу, з посиланням на приписи пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), мотивовано тим, що під час ухвалення судових рішень у справі судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми статей 847, 850 Цивільного кодексу України, без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16.01.2020 у справі № 910/12408/18, від 15.04.2021 у справі № 910/4517/14, від 24.11.2021 у справі № 910/18570/19.
Також із посиланням на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що місцевий та апеляційний господарські суди порушили норми процесуального права, зокрема, частини третьої статті 310 ГПК України, та зазначає, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для справи, не надали мотивованої оцінки доказам та не навели правового обґрунтування чому ці докази не взято судом до уваги (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України), що є підставою для скасування судових рішень.
Доводи інших учасників справи
Від ТОВ «ТРК Інжиніринг» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній просив Суд поновити строк на його подання через військову агресію Російської Федерації проти України та введенням воєнного стану в Україні, а також просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх судових інстанцій - без змін, посилаючись, зокрема, на їх законність та обґрунтованість.
Протокольною ухвалою від 16.06.2022 вказане клопотання ТОВ «ТРК Інжиніринг» розглянуто, відзив долучено до матеріалів справи з мотивів наведених у протокольній ухвалі.
3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх судових інстанцій встановлено, що 03.12.2019 ТОВ «ТРК Інжиніринг» (Замовник) та ТОВ «Планета Проджект» (Підрядник) укладено договір № 01/12-19В (далі - Договір), за яким Підрядник зобов`язався виконати роботи по влаштуванню системи відеоспостереження, системи контролю доступу, охоронної системи та роботи по влаштуванню волоконно-оптичної лінії зв`язку в будівлі, що розташована за адресою: місто Львів, площа Міцкевича, 10, а Замовник - прийняти та оплатити їх вартість.
Відповідно до пункту 2.1 Договору загальна ціна договору є договірною, визначається на підставі кошторисів (додатки № 1 до Договору) та становить 3 900 003,39 грн. Ціна договору включає в себе вартість робіт та матеріалів і обладнання, які будуть використовуватися при виконанні робіт. Ціна договору тверда.
Згідно з пунктом 2.2 Договору позивач оплачує виконання робіт наступним чином:
- 2 626 029, 86 грн. сплачує як авансовий платіж на підставі виставленого відповідачем рахунку;
- остаточний розрахунок за фактично виконані відповідачем та прийняті позивачем роботи позивач здійснює протягом 5 робочих днів з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт.
Пунктом 4.2.4 Договору встановлено, що відповідач має право ініціювати внесення змін до Договору.
Відповідно до пункту 5.1 Договору строк виконання робіт становить 50 календарних днів з моменту отримання відповідачем авансового платежу згідно пункту 2.2 Договору, передачі документації, необхідної для виконання робіт, надання фронту робіт.
Судами встановлено, що позивач 13.12.2019 перерахував на рахунок відповідача аванс у розмірі 2 626 029, 86 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 13.12.2019 № 2101, копія якого є в матеріалах даної справи (аркуш справи 46).
Судами встановлено, що строк виконання підрядних робіт за Договором розпочинається з моменту здійснення авансового платежу, тобто з 13.12.2019 та закінчується - 01.02.2020. Таким чином, підрядні роботи повинні бути здійснені відповідачем до 01 лютого 2020 включно.
Водночас, відповідач виконав підрядні роботи з порушенням строку, встановленого пунктом 5.1 Договору, а саме 19.02.2021 (дата підписання останнього акту виконаних робіт).
Також пунктом 6.1 Договору встановлено, що виконані роботи відповідач передає, а позивач приймає шляхом підписання акта приймання-передачі виконаних робіт.
Так відповідач, протягом періоду часу 16.06.2020 - 19.02.2021 виконав підрядні роботи за Договором на загальну суму 3 795 232, 93 грн., що підтверджується актами виконаних робіт, копії яких містяться в матеріалах справи (аркуш справи 13-25).
Роботи за актами виконаних робіт за якістю та кількістю прийняті позивачем без заперечень, про що свідчать підписи та печатки сторін на актах виконаних робіт.
Пунктом 8.2 Договору передбачено, що за порушення строків виконання робіт відповідач зобов`язаний сплатити позивачу неустойку в розмірі 0, 3 % від вартості невиконаних робіт, за кожний календарний день прострочення виконання робіт.
Також пунктом 8.5 Договору встановлено, що для стягнення штрафних санкцій (неустойки, пені, штрафу) встановлюється позовна давність тривалістю 3 роки.
Звертаючись до суду з даним позовом позивач зазначав, що відповідач виконав підрядні роботи з порушенням строків, передбачених договором від 03.12.2019 № 01/12-19В, у зв`язку з чим позивачем, на підставі пункту 8.2, нараховані штрафні санкції (неустойку) у розмірі 1 920 570, 69 грн., які останній просив стягнути на його користь.
Відповідач, в свою чергу, проти позову заперечував, посилаючись на те, що прострочення строків виконання підрядних робіт за Договором зумовлено черговістю виконання робіт за договором від 20.06.2019 № 1-2006/19/ІНЖ. Крім того, відповідач також стверджує, що позивач, підписавши акти приймання - передачі виконаних робіт без жодних зауважень та заперечень, втратив можливість пред`являти відповідачу будь - які зауваження, зокрема, і щодо строків виконання робіт.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права та оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача, як Підрядника, штрафних санкцій (неустойки) за порушення строків виконання підрядних робіт за Договором.
Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник стверджує, що під час ухвалення судових рішень у справі судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми статей 847, 850 Цивільного кодексу України, без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16.01.2020 у справі № 910/12408/18, від 15.04.2021 у справі № 910/4517/14, від 24.11.2021 у справі № 910/18570/19.
Стосовно наведеного Суд зазначає наступне.
Суд враховує, що 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Відповідно розгляд цієї скарги здійснюється з урахуванням положень ГПК України у редакції від 08.02.2020.
Згідно з приписами статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Касаційне провадження у цій справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
14.12.2021 у Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднено постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, якою конкретизовано запроваджене раніше тлумачення категорії «подібності правовідносин».
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 вказано, що процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Самі по собі предмет позову та сторони справи можуть не допомогти встановити подібність правовідносин за жодним із критеріїв. Не завжди обраний позивачем спосіб захисту є належним й ефективним. Тому формулювання предмета позову може не вказати на зміст і об`єкт спірних правовідносин. Крім того, сторонами справи не завжди є сторони спору (наприклад, коли позивач або відповідач неналежний). Тому порівняння сторін справи не обов`язково дозволить оцінити подібність правовідносин за суб`єктами спірних правовідносин.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи (див. постанови від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25 квітня 2018 року у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16 травня 2018 року у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 5 червня 2018 року у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31 жовтня 2018 року у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 5 грудня 2018 року у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30 січня 2019 року у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)). Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).