ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 червня 2022 року
м. Київ
Справа № 295/8212/21
Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/4805/697/21
Провадження № 51 - 5573 км 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Наставного В.В.,
суддів: Марчука О.П., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Трутенко А.Ю.,
прокурора Нескородяного А.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою заявника ОСОБА_1 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 30 червня 2021 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 18 жовтня 2021 року.
Зміст судових рішень і встановлені обставини
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 30 червня 2021 року клопотання прокурора у кримінальному провадженні Дубініної Н.І. задоволено, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017060020004276 від 10 серпня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 ч. 1 КК України, закрито на підставі
ст. 284 ч. 1 п. 3-1 КПК України та ст. 49 ч. 1 п. 2 КК України, оскільки не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, та закінчилися строки давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 18 жовтня 2021 року зазначену ухвалу суду першої інстанції про закриття кримінального провадження залишено без зміни, а апеляційну скаргу заявника ОСОБА_1 - без задоволення.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала, а також короткий зміст поданих заперечень
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвали судів першої та апеляційної інстанцій і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що досудове розслідування за його заявою не було ефективним та фактично не проводилось, постанови слідчого про закриття кримінального провадження неодноразово скасовувалися судом з наданням відповідних вказівок щодо проведення всебічного, повного та неупередженого розслідування. Указує на суперечність позиції прокурора щодо закриття кримінального провадження на підставі ст. 284 ч. 1 п. 3-1 КПК України, оскільки він указував на конкретну особу - ОСОБА_2, у діях якої в ході досудового розслідування не встановлено наявності складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 ч. 1 КК України.
У запереченнях на касаційну скаргу заявника ОСОБА_1 прокурор у кримінальному провадженні Дубініна Н.І. просить залишити її без задоволення через необґрунтованість наведених ОСОБА_1 доводів.
Від інших учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу заявника ОСОБА_1 не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні вважав касаційну скаргу заявника ОСОБА_1 обґрунтованою і просив її задовольнити.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Доводи касаційної скарги про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону є обґрунтованими.
Кримінальне провадження закривається в разі, якщо не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров`я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі
(ст. 284 ч. 1 п. 3-1 КПК України).
Зазначеною нормою законодавцем встановлено імперативне правило, за яким суд приймає рішення про закриття кримінального провадження у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за умови, якщо не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 284 ч. 4 КПК України закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 3-1 частини першої цієї статті, здійснюється судом за клопотанням прокурора.
Із матеріалів судового провадження вбачається, що 10 серпня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі ухвали слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 27 липня 2017 року внесені відомості за заявою ОСОБА_1 з приводу вчинення шахрайських дій ОСОБА_3 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого
ст. 190 ч. 1 КК України (кримінальне провадження № 12017060020004276).
Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене
ст. 190 ч. 1 КК України, є кримінальним проступком, за вчинення якого передбачено покарання у виді штрафу від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк від двохсот до двохсот сорока годин, або виправних робіт на строк до двох років, або обмеження волі на строк до трьох років.
Згідно зі ст. 49 ч. 1 п. 2 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.