1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


постанова

ІМЕНЕМ УКРАЇНи

02 червня 2022 року

м. Київ

справа № 953/1703/20

провадження № 51-4637км21

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду в складі:

головуючого                                      Голубицького С. С.,

суддів                                                  Стефанів Н. С., Яновської О. Г.,                                        

за участю:

секретаря судового засідання      Зайчишина В. В.,

захисників                                       Данилової І. О. (в режимі відеоконференції),

                                                           Репетун К. В. (в режимі відеоконференції),

                                                           Сисоєвої К. М. (в режимі відеоконференції),      

Засуджених                                     ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),

                                                           ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції),

прокурора                                          Сеник В. Г.,                                      

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Харківського апеляційного суду від 24 червня 2021 року в кримінальному провадженні № 42019221080000156 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та жительки АДРЕСА_1, та

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Рубіжного Луганської області, жителя м. Харкова,

обох у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307  Кримінального кодексу України (далі - КК).  

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Київського районного суду м. Харкова від 26 жовтня 2020 року, залишеним без змін ухвалою Харківського апеляційного суду від 24 червня  2021 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 307 КК, із застосуванням ст. 69 цього Кодексу, до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років кожного.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю              3 роки та покладено на них обов`язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу.

Вирішено питання про стягнення процесуальних витрат і долю речових доказів.

Районний суд установив, що ОСОБА_1 18 вересня 2019 року о 20:11 на АДРЕСА_2 незаконно збула ОСОБА_3 (залегендованій особі) за 200 грн особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, масою у перерахунку на суху речовину 0,8407 г.

04 листопада 2019 року о 19:03 ОСОБА_2 за усною вказівкою        ОСОБА_1 на АДРЕСА_3 незаконно збув          ОСОБА_3 за 200 грн канабіс, масою у перерахунку на суху речовину 0,7350 г.

У цей же день, у період з 20:00 до 21:05 при проведенні обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 в м. Харкові працівниками поліції було виявлено та вилучено 2 полімерних пакети та 2 ємності з канабісом, загальною масою в перерахунку на суху речовину - 12,0159 г, який вона зберігала з метою збуту.

Також, у цей день, при проведенні працівниками поліції обшуку в житловому приміщенні ОСОБА_2 у м. Харкові у період з 21:13 по 22:20 було виявлено та вилучено 5 полімерних пакетів та коробку з-під сірників із канабісом, загальною масою в перерахунку на суху речовину - 10,3280 г, який він зберігав з метою збуту.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор Зиков О. В., який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляду у цьому суді через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особам засуджених і неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

На обґрунтування своїх вимог зазначає, що в оскаржуваному рішенні суд апеляційної інстанції всупереч положень ст. 419 КПК  не навів переконливих мотивів на спростування доводів прокурора в апеляційній скарзі про неправильне застосування місцевим судом статей 69 та 75 КК, що, на його думку, призвело до призначення явно м`якого, а відтак й несправедливого покарання засудженим.

Стверджує, що апеляційний суд не у повній мірі врахував те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинили кримінальне правопорушення у сфері незаконного обігу наркотичних та психотропних речовин,  розповсюдження яких набуває більших масштабів і стає загрозливим  соціальним чинником, який негативно впливає на життя та здоров`я людей. Також звертає увагу, що судом не враховано й те, що засуджені збували заборонені наркотичні засоби серед молоді увищому навчальному закладі впродовж близько шести місяців.

Позиція учасників у суді касаційної інстанції

Прокурор у судовому засіданні підтримала касаційну скаргу.

Захисники та засуджені виступили проти її задоволення і просили залишити рішення апеляційного суду без зміни.  

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про таке.

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При цьому, згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), що покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів у справі, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК.

Згідно з положеннями ст. 419 КПК суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у справі та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні заявлених вимог без задоволення в ухвалі має бути зазначено правові підстави, з яких подану скаргу визнано необґрунтованою.

Відповідно до вимог ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги. За клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції неповністю або з порушенням.

Цих вимог закону суд апеляційної інстанції дотримався повністю.

При перегляді вироку апеляційний суд, перевіривши доводи прокурора, наведені в апеляційній скарзі, які є аналогічними тим, що викладені ним у касаційній скарзі, уважно їх вивчив і дійшов обґрунтованого висновку про законність рішення місцевого суду, та навів у своїй ухвалі конкретні мотиви з урахуванням яких він визнав необхідним залишити цей вирок без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.


................
Перейти до повного тексту