Постанова
Іменем України
09 червня 2022 року
м. Київ
справа № 569/18837/19
провадження № 61-1728св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 19 серпня 2021 року в складі судді Ковальова І. М. та постанову Рівненського апеляційного суду від 23 грудня 2021 року в складі колегії суддів: Шимківа С. С., Боймиструка С. В., Гордійчук С. О. в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 18 вересня 2014 року між ним та ОСОБА_2 було укладено шлюб, в якому в них народилася донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
08 листопада 2016 року шлюб розірвано на підставі заочного рішення Рівненського міського суду Рівненської області. За рішенням суду донька залишилася проживати разом з матір`ю.
Зазначає, що у квітні 2018 року позивач надав дозвіл на тимчасові поїздки дитини за кордон за умови, що йому не будуть чинити перешкоди у зустрічах з дитиною, однак з часом, з невідомих йому причин, відповідач та її родина почали чинити перешкоди у його участі у вихованні доньки.
Зокрема, у 2018 році ОСОБА_2 двічі протягом року на тривалий час (півроку) вивозила дочку за кордон, у зв`язку з чим позивач був позбавлений можливості спілкуватися з нею будь-якими доступними засобами з вересня 2018 року і до кінця 2018 року. Будь-які спроби побачитися з дитиною відповідачем ігнорувалися. Вперше позивач побачив дочку лише ІНФОРМАЦІЯ_1 2019 року, а тому у це й же день звернувся до органу опіки та піклування про встановлення графіку зустрічей з дитиною. При цьому наголошує, що ОСОБА_2 двічі подавала клопотання про відкладення розгляду цього питання, хоча так і не з`явилася на засідання та жодних пропозицій не надавала.
Розпорядженням голови Рівненської міської ради від 18 червня 2019 року № 606-р встановлено графік побачень з донькою, однак незважаючи на це, позивач бачив дитину двічі за три місяці.
Крім цього, відповідач двічі влітку 2019 року подавала до суду позов про вивезення дитини за кордон без згоди батька. У серпні того ж року вона знову вивозила доньку за кордон, але без його згоди, а тому у листопаді він скасував заяву про надання дозволу на тимчасове вивезення дитини за кордон.
Посилаючись на зазначене, позивач просив суд:
1) усунути перешкоди у спілкуванні з дитиною шляхом встановлення наступного графіку та способу зустрічей із дочкою:
- кожного парного року на державні офіційні свята: 1 січня; 7 січня, 25 грудня; 8 березня, 1 травня; 9 травня; 28 червня; 24 серпня; 14 жовтня; Пасха (Великдень); Трійця за місцем проживання ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 , в інших населених пунктах України без участі та присутності ОСОБА_2 ;
- на дні народження самої дитини та родини: ІНФОРМАЦІЯ_1 день народження дитини, ІНФОРМАЦІЯ_2 день народження батька, ІНФОРМАЦІЯ_3 день народження діда, ІНФОРМАЦІЯ_4 - день народження тітки, ІНФОРМАЦІЯ_5 - день народження баби за місцем проживання ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 , в інших населених пунктах України без участі та присутності ОСОБА_2 ;
- в період осінніх, зимових, весняних та літніх шкільних канікул (1/2 усіх періодів канікул) за місцем проживання ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 , в інших населених пунктах України та без участі та присутності ОСОБА_2 ;
- в усі інші дні року за проханням ОСОБА_1 шляхом повідомлення про це ОСОБА_2 засобами телефонного чи електронного зв`язку за місцем проживання ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 , в інших населених пунктах України без участі та присутності ОСОБА_2 ;
- у період хвороби дитини ОСОБА_4 за місцем її фактичного знаходження (проживання, лікування);
2) зобов`язати ОСОБА_2 дотримуватися визначеного та встановленого судом способу, режиму і графіку прийняття участі ОСОБА_1 у зустрічах, спілкуваннях та вихованні малолітньої дитини ОСОБА_4 , не чинити перешкод зустрічам з дитиною та у разі неможливості участі у вихованні та спілкуванні з дитиною внаслідок об`єктивних обставин (хвороби дитини, зміни розпорядку занять у дошкільному закладі чи у школі, співпадіння державного свята із неділею - вихідним днем та іншого) надати інший день замість встановленого графіком;
3) зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкод у спілкуванні ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_5 засобами телефонного та Інтернет-зв`язку в будь-який час протягом доби;
4) зобов`язати ОСОБА_2 , за два дні до дня зустрічі позивача з дитиною ОСОБА_4 , надати йому точну інформацію щодо фактичного місця навчання, проживання, перебування дитини, а у разі настання таких змін, повідомити його про це особисто на наступний день з дня настання таких обставин.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 19 серпня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Встановлено та затверджено наступний графік побачень батька з дитиною, а саме:
- необмежене спілкування з донькою особисто, а також засобами телефонного, поштового, електронного та іншого зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного контакту між батьком та донькою;
- спільний відпочинок та оздоровлення доньки та батька: в період літніх та зимових канікул (1/2 кожних канікул) решта канікул за домовленістю. Донька проводить час з батьком на території фактичного проживання батька, або на його розсуд;
- спільне дозвілля батька з дитиною: кожного парного року на державні свята: 1 січня, 7 січня або 25 грудня, а також на день народження самої дитини - ІНФОРМАЦІЯ_1 та на день народження батька - ІНФОРМАЦІЯ_2, з попереднім узгодженням з матір`ю;
- побачення з донькою за її фактичним місцем проживання чи перебування, на території фактичного місця проживання чи перебування або на його розсуд в усі інші дні року з попереднім узгодженням з матір`ю. У разі неможливості побачення батька з донькою внаслідок об`єктивних обставин (хвороби дитини, зміни розпорядку занять у дошкільному закладі, школі чи будь-якому іншому навчальному закладі) батько отримує право на побачення із донькою в інший, вільний від навчання день.
У задоволенні вимоги щодо усунення перешкод у спілкуванні батька з дитиною відмовлено за недоведеністю.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що визначений спосіб участі батька у спілкуванні з дитиною відповідно до розпорядження голови Рівненської міської ради від 18 червня 2019 року № 606-р є цілком реалізованим, що у свою чергу, свідчить про відсутність ознак порушення прав батька відповідачем, а відповідно і підстав для задоволення позову в частині усунення перешкод у спілкуванні батька з дитиною. Врахувавши те, що донька потребує спілкування з батьком та має бажання спілкуватися з ним, позивач не позбавлений батьківських прав, має бажання та намір спілкуватися, утримувати та виховувати доньку, а також те, що між позивачем та відповідачем виникли особисті неприязні стосунки, що не може впливати на спілкування батька з донькою, місцевий суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в частині визначення порядку побачень позивача з дитиною. Вказаний у позовній заяві графік, на думку місцевого суду, є занадто напруженим і фактично вириває дитину з кола сім`ї, у якій вона проживає і повинна перебувати більше часу, тому суд вважав доцільним затвердити графік побачень батька та доньки, запропонований відповідачем.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 23 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 19 серпня 2021 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, а також зазначив, що розпорядження Рівненського міського голови від 18 червня 2019 року, окрім кількості днів для побачень батька з дитиною чітко визначено спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні дитини ОСОБА_4 та встановлено можливість побачень з донькою за попереднім погодженням із матір`ю дитини. Тобто, даним розпорядженням надавалося право в межах кількості встановлених 60 днів або погоджувати зустрічі батька з дитиною у певну дату, або відмовляти у такому погодженні. Позивач вважає, що обов`язок відповідача зобов`язує її забезпечувати можливість забирати з дому дитину на першу його вимогу. Таким чином, своєрідне трактування сторонами - позивачем та відповідачем змісту розпорядження призвело до певного конфлікту інтересів, однак жодним чином не доводить, що відповідач навмисно чинила перешкоди батькові у побаченні з донькою. Оскільки правовому захисту у даному випадку може підлягати право у реалізації якого чиняться перешкоди, тобто здійснюється активна протидія засобам досягнення певної мети, однак позивач про свої спроби зустрітися з дитиною за місцем проживання, у дошкільному закладі, чи інших місцях не повідомляє; до служби у справах дітей з метою уникнення перешкод в отриманні побачень або фіксації фактів невиконання розпорядження міського голови не звертався, то суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що правомірною є відмова суду першої інстанції в частині позовних вимог про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною за їх недоведеністю.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
27 січня 2022 року ОСОБА_1 , через представника ОСОБА_3 ,. засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 19 серпня 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 23 грудня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, суди в оскаржуваних рішеннях застосували норми права, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року в справі № 571/1306/16, від 29 травня 2019 року в справі № 2-3632/11, від 15 липня 2019 року в справі № 235/499/17, від 17 липня 2019 року в справі № 523/3612/16, від 24 липня 2019 року в справі № 760/23795/14, від 25 вересня 2019 року в справі № 642/6518/16, від 30 жовтня 2019 року в справі № 390/131/18, від 06 листопада 2019 року в справах №№ 464/4574/15, 756/17180/14, від 13 листопада 2019 року в справі № 697/2368/15, від 04 грудня 2019 року в справі № 635/8395/15, від 01 квітня 2020 року в справі № 686/24003/18, від 01 липня 2020 року в справі № 287/575/16, від 19 серпня 2020 року в справі № 287/587/16, відповідно до яких суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що рішенням суду першої інстанції у задоволенні вимоги щодо усунення перешкод у спілкуванні батька з дитиною відмовлено за недоведеністю та встановлено графік побачень, який був в ході розгляду справи запропонований відповідачкою. Однак, суд першої інстанції залишив поза увагою прохальну частину позову, не розглянув справу в межах позовних вимог та в межах графіку, який позивач просив встановити. Оскаржуваним рішенням суд не лише не поклав обов`язку на відповідачку не чинити позивачу перешкод у побаченні та спілкуванні з донькою, а однобічно врахував лише ті обставини, на які посилалася відповідачка, встановивши для позивача графік побачень з дитиною, який був запропонований нею.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що жодних належних та допустимих доказів створення перешкод з боку відповідачки у вихованні та побаченні позивача з донькою позивачем не надано. З такими висновками судів позивач не погоджується.
Зазначає, що, допитані в залі судового засідання свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , підтвердили ті обставини, на які посилався позивач у позовній заяві, а саме наявності перешкод у побаченні та спілкуванні батька з донькою. Свідки розповідали, як про ігнорування відповідачкою його звернень щодо побачення з донькою так і про конкретні факти створення нею перешкод у цьому.
Також зазначає, що 18 червня 2019 року було прийнято розпорядження № 606 у відповідності до якого позивачу було визначено порядок прийняття участі у спілкуванні з донькою та у її вихованні. Однак, після прийняття цього розпорядження ситуація все одно не покращилась, відповідач ігнорувала таке рішення та продовжувала безпідставно і необґрунтовано чинити перешкоди у спілкуванні з донькою та взяття участі в її вихованні. Настрій, думки та міркування відповідача з приводу його участі у вихованні та побаченні з донькою змінюються в залежності від днів тижня. Кожен раз, коли позивачу вдавалося налагодити зв`язок та встановити певний графік відвідування доньки, відповідач втручається та своїми діями негативно впливає на стосунки батька та доньки.
Зазначає, що доводи відповідачки про те, що вона не чинила позивачу перешкод у спілкуванні з донькою, а також те, що вона зацікавлена у спільному вихованні доньки, є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, а також показами свідків. Так, доказом поведінки відповідачки слугує і письмовий лист, копія якого міститься в матеріалах справи, адресований дідусю і бабусі, які також через суд добивалися свого права бачитись із онукою. Зокрема в цьому листі відповідачка прямо зауважила, що суд своїм рішенням не зобов`язував її сприяти у побаченнях дідусю і бабусі з онукою.
Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги щодо зобов`язання відповідачки не чинити позивачу перешкоди у побаченні з донькою дасть їй можливість продовжувати ігнорувати прохання батька на побачення з донькою та маніпулювати бажанням самої дитини - мотивуючи це тим, що суд її не зобов`язував нічого робити. Тому рішення у таких справах, окрім графіку побачень з дитиною повинно ще містити положення зобов`язального характеру, для того, щоб позивач мав можливість звернути його до виконання у примусовому порядку та в подальшому таким чином захистити надане йому право бачитись з дитиною.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано цивільну справу із Рівненського міського суду Рівненської області.
У травні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі від якого у них народилася донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 7).
У подальшому шлюб між сторонами було розірвано рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 08 листопада 2016 року. Дитину залишено проживати з матір`ю.
Розпорядженням Рівненського міського голови від 18 червня 2019 року № 606-р визначено спосіб участі позивача ОСОБА_1 у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та встановлено можливість побачень з донькою: щорічно тривалістю 60 календарних днів в місці визначеному за попереднім погодженням з матір`ю дитини, для відпочинку та оздоровлення; щороку на наступний день після дня народження дитини; щороку в день народження батька, баби та діда; половину державних свят за попереднім погодженням із матір`ю дитини (а. с. 8).
З листа Служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської ради від 12 грудня 2019 року № 01-15/723 встановлено, що в період з червня по грудень 2019 року до Служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської ради з питання сприяння ОСОБА_1 в побаченнях з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у документуванні фактів перешкод у спілкуванні з нею, не звертався (а. с. 41).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.