Постанова
Іменем України
15 червня 2022 року
м. Київ
справа № 2-2084/2006
провадження № 61-20437 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,
Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які діють в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
відповідачі: виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області, ОСОБА_7 ,
треті особи: комунальне підприємство «Кременчуцьке міжрайонне бюро технічної інвентаризації», служба у справах дітей Автозаводської районної адміністрації м. Кременчука Полтавської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 01 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Пилипчук Л. І., Абрамова П. С., Кривчун Т. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2006 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які діють в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , звернулися до суду з позовом до виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, ОСОБА_7 , треті особи: комунальне підприємство «Кременчуцьке міжрайонне бюро технічної інвентаризації» (далі - КП «Кременчуцьке МБТІ»), служба у справах дітей Автозаводської районної адміністрації м. Кременчука Полтавської області, про визнання права власності на об`єкти нерухомості, в якому просили суд:
- розірвати договір дарування квартири
АДРЕСА_1 від 07 жовтня
2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Веселовським А. Г., зареєстрованого
в реєстрі № 10356, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в інтересах малолітньої ОСОБА_6 ;
- розірвати договір купівлі-продажу квартири
АДРЕСА_1 від 07 травня
2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ліньковою І. Б., зареєстрованого
в реєстрі № 2462, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 ;
- визнати право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 та земельну ділянку площею 0,0969 га, розташовану за вищевказаною адресою із цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку і господарських будівель (присадибна ділянка) за: ОСОБА_1 , ОСОБА_2
та неповнолітніми дітьми: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3
та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , по 1/6 частині за кожним;
- зобов`язати КП «Кременчуцьке МБТІ», Кременчуцьке міське управління земельних ресурсів зареєструвати право власності
на вищевказані житловий будинок та земельну ділянку
за: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та неповнолітніми
дітьми: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5
та ОСОБА_6 , по 1/6 частині за кожним;
- зобов`язати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 провести
в КП «Кременчуцьке МБТІ» технічну інвентаризацію житлового будинку АДРЕСА_2 та здійснити державну реєстрацію у встановленому законом порядку.
В обґрунтування позовних вимог зазначали, що відповідно до договору купівлі-продажу від 26 липня 2005 року, укладеного між ОСОБА_1
та ОСОБА_9 , посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ліньковою І. Б., зареєстрованого в реєстрі
№ 6301, ОСОБА_1 купив земельну ділянку площею 0,0969 га,
яка розташована по АДРЕСА_2 із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку
і господарських будівель (присадибна ділянка), а також будівельні матеріали, зведені у конструкції, які розташовані за тією ж адресою. Вказане майно є їх спільною сумісною власністю.
До шлюбу ОСОБА_1 був власником квартири
АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 06 жовтня 2000 року, укладеного між ним
та ОСОБА_10 , посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ліньковою І. Б., реєстровий № 4-184, яку згодом було вирішено подарувати неповнолітній дочці ОСОБА_6 , але оскільки він не мав законної можливості одночасно підписати такий договір від дарувальника та обдаровуваного, власність
на вказану квартиру було оформлено на ОСОБА_8 , яку остання
й подарувала дитині (договір дарування квартири від 07 жовтня 2004 року, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2
в інтересах малолітньої ОСОБА_6 , посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Веселовським А. Г., зареєстрований в реєстрі № 10356).
14 вересня 2006 року було отримано дозвіл Автозаводської районної ради міста Кременчука, оформлений рішенням від 14 вересня 2006 року № 420, про розірвання договору дарування від 07 жовтня 2004 року, з одночасним даруванням дитині 1/6 частини домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_2 .
15 вересня 2006 року ОСОБА_1 було продано КП «Квартирне управління» Кременчуцької міської ради Полтавської області квартиру АДРЕСА_1 (договір про придбання квартири на вторинному ринку житла № 59/2006).
У подальшому вони дізналися, що за договором купівлі-продажу
від 26 липня 2005 року до ОСОБА_1 перейшло право власності
не на домоволодіння, а на будівельні матеріали, зведені в конструкції будинку, що стало перешкодою для оформлення угоди про розірвання договору дарування від 07 жовтня 2004 року.
Протягом 2005-2006 років вони виконували будівельні роботи
у домоволодінні по АДРЕСА_2 , для завершення яких між ним та акціонерним комерційним банком «Східно-Європейський Банк» 28 серпня 2006 року було укладено кредитний договір № 2006-87 на суму 150 000,00 грн, який мав бути погашений за рахунок продажу квартири АДРЕСА_1 .
У грудні 2006 року вони подали до суду заяву про зміну позовних вимог,
в якій зазначено, що 13 листопада 2006 року за взаємною згодою його
та ОСОБА_8 було розірвано договір дарування квартири АДРЕСА_1 , укладеного як на користь малолітньої ОСОБА_6 , так і на користь ОСОБА_8 , з одночасним укладенням договору дарування 1/2 частини квартири АДРЕСА_3 на користь малолітньої
ОСОБА_6 (договір дарування від 01 листопада 2006 року).
04 грудня 2006 року КП «Квартирне управління» придбало квартиру
АДРЕСА_1 (договір про придбання квартири на вторинному ринку житла № 76/2006).
З урахуванням наведеного й того, що малолітні діти забезпечені житлом: ОСОБА_6 належить 1/2 частина квартири
АДРЕСА_3 , ОСОБА_4 - квартира АДРЕСА_4 , позивачі просили суд задовольнити уточнені позовні вимоги, а саме, визнати право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 та земельну ділянку площею 0,0969 га, розташовану
за вищевказаною адресою із цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку і господарських будівель (присадибна ділянка)
за: ОСОБА_1 на 2/6 частини; ОСОБА_2 та неповнолітніми дітьми: ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ,
по 1/6 частині за кожним.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18 грудня 2006 року у складі судді Демиденка І. О. позов
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено.
Визнано право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 та земельну ділянку площею 0,0969 га, розташованих
по АДРЕСА_2 , цільове призначення якої для обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка): за ОСОБА_1 на 2/5 частину; ОСОБА_2
та неповнолітніми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , по 1/5 частині
за кожним.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що будинок є самочинно збудованим. Відведення земельної ділянки під будівництво житлового будинку та його обслуговування підтверджується договором купівлі-продажу від 26 липня 2005 року, розміри відповідають проєкту, але потребують інвентаризації (уточненню) з боку КП «Кременчуцьке МБТІ». Будинок відповідає всім санітарним, пожежним та будівельним нормам.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, 28 січня 2021 року ОСОБА_4 звернулася із апеляційною скаргою на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18 грудня 2006 року.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 19 березня 2021 року
у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою
ОСОБА_4 на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18 грудня 2006 року відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_4 задоволено. Ухвалу Полтавського апеляційного суду
від 19 березня 2021 року скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду (провадження № 61-5747св21).
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 01 грудня 2021 року
у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою
ОСОБА_4 на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18 грудня 2006 року відмовлено з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що заявник пропустив строк
на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а наведені нею причини його пропуску є неповажними, що є підставою для відмови
у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України.
Доводи ОСОБА_4 про незалучення до участі у справі в суді першої інстанції належних представників неповнолітніх дітей та відсутність повноважень у ОСОБА_1 діяти як від свого імені, як батька, так і від імені матерів дітей без надання ними йому відповідних повноважень, апеляційний суд не взяв до уваги, оскільки відповідно до норм чинного
на час розгляду справи законодавства встановлено рівність прав
та обов`язків батька та матері щодо дитини, а позивач ОСОБА_1 згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 є батьком ОСОБА_4 .
Належних і допустимих доказів, що її законними представниками були
не батьки, а інші особи, зокрема бабуся, дідусь, матеріали справи не містять, так само як і доказів, що з моменту повноліття ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) ОСОБА_4 не знала та не могла знати про наявність оскаржуваного рішення суду.
Посилання ОСОБА_4 на порушення районним судом норм процесуального права в частині неоприлюднення судового рішення
у Єдиному державному реєстрі судових рішень, не впливають
на обчислення процесуальних строків на апеляційне оскарження, оскільки на день постановлення оскаржуваного рішення суду від 18 грудня 2006 року реєстр судових рішень не функціонував. Крім того, у суду відсутній процесуальний обов`язок надсилати неповнолітнім/малолітнім учасникам справи, чиї інтереси в суді були забезпечені уповноваженими представниками, по досягненню їх повноліття, копії процесуальних судових рішень.
Сама по собі незгода ОСОБА_4 із вимогами ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху не звільняє її від обов`язку їх виконання.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, ОСОБА_4 , посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції та передати справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі. Витребувано цивільну справу № 2-2084/06
із Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих
до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу
та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У лютому 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_4 мотивована тим, що апеляційним судом необґрунтовано відмовлено у відкритті апеляційного провадження. Суддя, який ухвалив оскаржуване рішення суду першої інстанції, є хрещеним батьком її рідної сестри - ОСОБА_5 , у тому числі, на користь якої ухвалено рішення, а тому зазначені обставини були достатніми підставами для відводу чи самовідводу судді.
Районний суд не перевірив повноваження ОСОБА_2 діяти від імені
та в її інтересах та її рідної сестри - ОСОБА_5 , як і повноваження ОСОБА_1 діяти від імені та інтересах ОСОБА_3
(до удочеріння ОСОБА_11 ). У матеріалах справи відсутні докази удочеріння або оформлення опіки ОСОБА_2 над дітьми
ОСОБА_1 від першого шлюбу.
Звертає увагу, що зі змісту описової частини позовної заяви, де її включено до кола вигодонабувачів на спірне домоволодіння, вбачається невідповідність з прохальною частиною позовної заяви та оскаржуваним судовим рішенням районного суду, де її вже не було зазначено.
Судом першої інстанції та обома позивачами її позбавлено як рівності
у правах з іншими дітьми у праві власності на житло, так і у праві
на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, судом апеляційної інстанції ці права, які порушено багато років тому, не відновлено.
Крім того, залучений до участі у справі орган опіки та піклування не лише
не відреагував на порушення позивачами і судом першої інстанції її прав, але й сам допустив низку порушень. У матеріалах справи відсутній дозвіл органу опіки та піклування на відчуження квартири
АДРЕСА_1 .
Вказує, що законодавством не передбачено визнання права власності
на об`єкт незавершеного будівництва із визначенням часток, а також його поділу. Оскаржуваним рішенням суду першої інстанції порушуються права як самого позивача ОСОБА_1 , так і всіх його дітей, у тому числі
на майбутнє. Наявність рішення районного суду приховували від її матері ОСОБА_12 , від неї та від усіх інших осіб, внаслідок чого виникли суттєві труднощі в його апеляційному оскарженні вже після досягнення нею повноліття.
Її батько - ОСОБА_1 у 2018 році захворів. Зазначені обставини
й змусили його повідомити про наявність оскаржуваного судового рішення.
ОСОБА_13 , яка є її бабою, надала свої письмові пояснення до суду апеляційної інстанції та вказала, що ні вона, ні її чоловік не знали про наявність судового рішення. До теперішнього часу копія оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції не видавалася і не направлялася жодному із дітей позивачів, вони не брали участь у розгляді справи, а також не були присутні при проголошенні судового рішення.
При цьому вона була зареєстрована у квартирі
АДРЕСА_1
та у зв`язку з її відчуженням була знята з реєстрації без дотримання
її законних прав та інтересів. Судове рішення щодо позбавлення її права
на житло не ухвалювалося.
Після досягнення нею повноліття вона також не могла дізнатися про наявність оскаржуваного судового рішення, оскільки на час його прийняття Єдиний державний реєстр судових рішень не функціонував та зміст рішення у ньому відсутній, спірне домоволодіння не введено в експлуатацію,
не зареєстровано в установленому законом порядку, тобто судове рішення залишилося не виконаним.
Апеляційний суд не дослідив належним чином усіх істотних обставин справи, що впливають на поважність пропуску нею строку на апеляційне оскарження та залишив їх поза увагою.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У січні 2022 до суду касаційної інстанції надійшов відзив
від ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , у якому вони підтримують подану ОСОБА_4 , касаційну скаргу та просять її задовольнити. Вказують,
що заявник пропустила строк на апеляційне оскарження рішення районного суду з поважних причин, зокрема, вона не знала та не могла знати про оскаржуване судове рішення як до досягнення повноліття, так і після. Відповідно, вона не могла вживати ніяких заходів для його оскарження. ОСОБА_2 не заперечує проти того, щоб ОСОБА_4 була співвласником домоволодіння, однак ніяких дій для відновлення справедливості не вчиняє.
У січні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив від ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на касаційну скаргу ОСОБА_4 , в електронній формі без скріплення її електронним цифровим підписом заявників,
що підтверджується довідкою, складеною відділом забезпечення функціонування автоматизованої системи та електронного суду Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, а тому він до розгляду
не приймається та не розглядається.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Зокрема, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального