Постанова
Іменем України
01 червня 2022 року
м. Київ
справа № 932/11378/20-ц
провадження № 61-2722св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - Дніпровська міська рада,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Дніпровської міської ради на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 18 січня 2022 року у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на 1/4 частини житлового будинку.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що він є власником 3/4 частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до договору дарування від 23 вересня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренко С. В., та зареєстрованого у реєстрі за № 544. Право власності на вказаний будинок зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 23 вересня 2020 року за № 38323439. Попередній власник ѕ частини будинку більш ніж 10 років використовував його одноосібно, а співвласника ј частини він не може відшукати, що покладає на нього обов`язок догляду за домоволодінням у цілому.
Враховуючи те, що будинок є неподільним (загальна площа будинку складає 44,3 кв. м, житлова - 20,2 кв. м), ОСОБА_1 просив припинити право власності ОСОБА_2 на ј частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 та визнати за ним право власності на ј частини цього будинку.
Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 січня 2021 року у складі судді Цитульського І. В., позов ОСОБА_1 задоволено. Право власності ОСОБА_2 на ј частини будинку на АДРЕСА_1 припинено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на ј частини будинку на АДРЕСА_1 . Зобов`язано ТУ ДСА України в Дніпропетровській області повернути ОСОБА_2 із депозитного рахунку Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська грошові кошти у сумі 36 800,00 грн у рахунок компенсації вартості ј частини будинку.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що частка ОСОБА_2 є незначною та не може бути виділена, що підтверджується копією звіту інженера з інвентаризації нерухомого майна, що свідчить про неподільність речі; сторони не є членами однієї сім`ї; житлова площа будинку свідчить про неможливість спільного володіння і користування цим майном; припинення права відповідача не завдасть істотної шкоди інтересам ОСОБА_2 та членам її сім`ї, оскільки остання не проявляє інтересу до належної їй частини домоволодіння, яка перейшла їй у спадщину протягом тривалого часу та не значиться зареєстрованою у вказаному будинку; відсутність підстав, які б вказували на можливість завдання істотної шкоди інтересам відповідача.
У травні 2021 року Дніпровська міська рада, як особа, яка не брала участі у розгляді справи, подала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 18 січня 2022 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради.
Закриваючи апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції виходив із того, що спір у справі виник між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо нерухомого майна - ј частини будинку АДРЕСА_1 . 24 березня 2021 року Дніпровською міською радою прийнято рішення № 266/5 «Про передачу земельної ділянки на АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_1 за фактичним розміщенням індивідуального житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)». Отже, оскаржуваним Дніпровською міською радою заочним рішенням суду першої інстанції права, свободи, інтереси та (або) обов`язки не вирішувалися.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У лютому 2022 року Дніпровська міська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 18 січня 2022 року, в якій просить скасувати судове рішення та передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. У касаційній скарзі заявник посилається на те, що відповідач ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому у цій справі підлягав залученню орган місцевого самоврядування - Дніпровська міська рада.
Позиція Верховного Суду
Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.
Частиною третьою статті 411 ЦПК Українипередбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду апеляційної інстанції - скасуванню з передачею справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції з таких підстав.
Обставини, встановлені судами
ОСОБА_1 є власником ѕ частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 23 вересня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренко С. В. та зареєстрованого у реєстрі за № 544.
Право власності на ѕ частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 у Державному реєстрі прав на нерухоме майно 23 вересня 2020 року за № 38323439.
За змістом відповіді КП «ДМБТІ» ДМР від 30 вересня 2020 року за вих. № 2011475, ОСОБА_2 є власником ј частини будинку на АДРЕСА_1 .
24 березня 2021 року Дніпровською міською радою прийнято рішення № 266/5 «Про передачу земельної ділянки на АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_1 за фактичним розміщенням індивідуального житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)».
Закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради, поданої на судове рішення, яким право власності ОСОБА_2 на ј частини будинку на АДРЕСА_1 припинено та визнано за ОСОБА_1 право власності на цю частину будинку, суд виходив із того, що права, свободи, інтереси та (або) обов`язки Дніпровської міської ради вказаним рішенням суду не вирішувалися.
Верховний Суд повною мірою не може погодитися з такими висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.
Нормативно-правове обґрунтування
Щодо права на апеляційне оскарження
У пункті 8 частини другої статті 129 Конституції Українивизначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Відповідно до статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків».
На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна наступні обставини: судове рішення безпосередньо стосується її прав, інтересів та обов`язків, тобто судом вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або у рішенні міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їхні процесуальні права, які гуртуються на сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.