Постанова
Іменем України
09 червня 2022 року
м. Київ
справа № 450/2009/20
провадження № 61-703св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Смолинця Ярослава Івановича на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 16 березня 2021 року у складі судді Мусієвського В. Є. та постанову Львівського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Шандри М. М., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В.
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації земельних ділянок та припинення права власності,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у липні 2020 року звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила:
- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 4623683100:03:002:0397 площею 0,1833 га у Державному земельному кадастрі;
- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на земельну ділянку кадастровий номер 4623683100:03:002:0397 площею 0,1833 га та припинити право власності відповідачів на цю земельну ділянку;
- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 4623683100:03:002:0396 площею 0,0167 га у Державному земельному кадастрі;
- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на земельну ділянку кадастровий номер 4623683100:03:002:0396 площею 0,0167 та припинити право власності відповідачів на цю земельну ділянку.
Зазначений позов, ОСОБА_1 мотивувала тим, що в порядку спадкування майна після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , вона набула право власності на майно спадкодавця, яке знаходиться у селі Відники Пустомитівського району Львівської області, а саме на житловий будинок, до складу якого входять вбиральня, сарай, огорожа.
Під час оформлення права власності на земельну ділянку під даним будинком, на запит від 26 вересня 2017 року вона отримала Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав про те, що власники сусіднього будинковолодіння ОСОБА_3 та ОСОБА_2 оформили на себе в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 право власності на земельну ділянку площею 0,2 га, на якій знаходиться також частина її нерухомого майна.
Зазначала, що ОСОБА_6 у 1947 році разом зі своїми батьками була виселена з села Відники.
У подальшому вони були реабілітовані та у 1992 році повернулися у селі Відники. У тому ж році їм було повернуто незаконно вилучене майно, а саме цегляний будинок разом з господарськими будівлями та спорудами-сарай (шопа), на яке 28 липня 1997 року видано свідоцтво про право власності.
Після повернення родини ОСОБА_7 у село Відники з`ясувалось, що частину їх земельної ділянки займав ОСОБА_5 , а тому рішенням сесії Звенигородської сільської ради № 7 від 18 серпня 1994 року за погодженням з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 було проведено розподіл даної ділянки, про що свідчать їх підписи на акті та абрисі.
Зокрема, згідно з актом від 26 серпня 1994 року площа присадибної земельної ділянки ОСОБА_6 становить 0,14 га, а ОСОБА_5 - 0,06 га, що в подальшому підтверджувалося довідками та актом за 1996-1999 роки.
Також зазначала, що після виселення сім`ї ОСОБА_7, ОСОБА_5 на частині земельної ділянки, якою користувалась сім`я ОСОБА_7, звів власний будинок і господарські споруди, якому рішенням Звенигородської сільської ради № 272 від 23 березня 2012 року погоджено технічну документацію для передачі у власність земельної ділянки та передано у власність земельну ділянку площею 0,2 га, яку після його смерті успадкували діти - відповідачі у справі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Однак, на частині цієї земельної ділянки знаходиться частина успадкованого ОСОБА_1 нерухомого майна, що не було враховано Звенигородською сільською радою при прийнятті оскаржуваного рішення.
Зазначає, що рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 липня 2018 року визнано незаконним та скасовано рішення Звенигородської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 272 від 23 березня 2012 року в частині погодження технічної документації та надання у власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,2 га в селі Відники Пустомитівського району Львівської області та виданий 13 листопада 2012 року на підставі даного рішення державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯМ № 158742 ОСОБА_5 , кадастровий № 4623683100:03:002:0204, скасовано реєстрацію права спільної часткової власності на земельну ділянку площею 0,20 га, кадастровий № 4623683100:03:002:0204 за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Проте, відповідачі 12 липня 2018 року здійснили поділ вищевказаної земельної ділянки та зареєстрували в Державному земельному кадастрі земельні ділянки площею 0,1833 га, кадастровий № 4623683100:03:002:0397, та площею 0,0167 га, кадастровий № 4623683100:03:002:0396.
У подальшому ухвалою Львівського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року накладено арешт на вказані земельні ділянки.
Оскільки первісні правовстановлюючі документи на земельну ділянку площею 0,2 га визнані недійсними та скасовані, поділ відповідачами зазначеної земельної ділянки на земельні ділянки кадастрові №№ 4623683100:03:002:0397, 4623683100:03:002:0396, є незаконним і протиправним.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Пустомитівський районний суд Львівської області рішенням від 16 березня 2021 року позов задовольнив.
Скасував державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,1833 га, кадастровий № 4623683100:03:002:0397 у Державному земельному кадастрі та припинив право власності ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на вказане майно.
Скасував державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0167 га, кадастровий № 4623683100:03:002:0396 у Державному земельному кадастрі та припинив право власності ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на вказане майно.
Стягнув з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 363, 20 грн, а саме по 1 681,60 грн з кожного.
Рішення місцевий суд мотивував тим, що рішення № 272 Звенигородської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 23 березня 2012 року в частині погодження технічної документації та надання у власність ОСОБА_5 земельної ділянки визнано незаконним та скасовано, як і скасовано правовстановлюючі документи відповідачів на земельну ділянку площею 0,2 га, кадастровий № 4623683100:03:002:0204, тому підлягає скасуванню державна реєстрація права власності на утворені внаслідок її поділу земельні ділянки кадастровий № 4623683100:03:002:0397 площею 0,1833 га та кадастровий № 4623683100:03:002:0396 площею 0,0167 га.
Львівський апеляційний суд постановою від 16 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишив без задоволення, а рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 16 березня 2021 року залишив без змін.
Постанову апеляційний суд мотивував тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Від представника ОСОБА_3 - адвоката Смолинця Я. І. у січні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 16 березня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального права, неповно досліджено обставини справи та не враховано висновок Верховного Суду, висловлений у постанові від 10 лютого 2021 року у справі № 904/3214/18, згідно з яким відмова у перенесенні засідання через участь у іншому процесі є порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Позивач не заявляла вимог про скасування рішення про державну реєстрацію речових прав як це передбачено Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права (постанови Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, від 12 грудня 2018 року у справі № 179/1341/15-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 278/759/13-ц, від 11 грудня 2018 року у справі № 902/570/17, від 11 грудня 2018 року у справі № 922/2657/17, від 07 листопада 2018 року у справі № 2-13525/10).
Згідно з правовими висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 10 травня 2018 року у справі № 922/3405/17, від 03 травня 2018 року у справі № 906/1024/16, від 12 квітня 2018 року у справі № 910/12152/17 у разі встановлення, що заявлені вимоги за своїм змістом не відповідають матеріально-правовим способам захисту права, суд приймає рішення про відмову у позові.
Спосіб захисту - скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності відповідає вимогам закону та є ефективним (постанови Верховного Суду від 03 вересня 2020 року № 914/1201/19, від 23 червня 2020 року у справах №№ 906/516/19, 905/633/19, 922/2589/19, від 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19, від 14 липня 2020 року у справі № 910/8387/19, від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 278/3367/19.
Враховуючи викладене вимога про припинення права власності не підлягає задоволенню, оскільки позивачем обрано спосіб захисту, який не передбачений законом.
Відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування статей 107, 108 ЗК України у редакції 1990 року.
Матеріали справи не містять доказів того, що родина ОСОБА_7 була наділена правом користування або правом власності на земельну ділянку, де розташовувалося приміщення фельдшерсько-акушерського пункту, а земельне законодавство, яке діяло на той час, унеможливлювало повернення земельної ділянки навіть за наявності такого права.
Судами попередніх інстанцій не досліджено питання про те, чи дійсно було порушено права та законні інтереси позивача.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Від представника ОСОБА_1 - адвоката Колянковського Т. М. у травні 2022 року до Верховного Суду надійшли відзиви на касаційну скаргу, в яких заявник просить відхилити її, посилаючись на те, що спори щодо суміжного землекористування громадян на час розподілу земельної ділянки між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 підлягали розгляду погоджувальною комісією відповідно до вимог статей 107, 108 ЗК України 1990 року (в редакції Закону від 05 травня 1993 року № 3179-ХІІ) зводяться до неправильного тлумачення заявником положень статей 103, 107-113 цього Кодексу, аналіз яких свідчить, що земельні спори підлягали розгляду саме місцевими Радами народних депутатів, або судом.
Спори з приводу суміжного землекористування громадян дійсно розглядалися погоджувальною комісією, однак остаточним документом, що приймався за результатами вирішення спору було саме рішення Ради народних депутатів, або суду.
Посилання на те, що рішенням Пустомитівського районного суду від 02 листопада 1993 року у справі № 2-383 встановлено факт перебування у користуванні ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,20 га та відсутність на ній будь-яких належних ОСОБА_8 господарських будівель є безпідставними, оскільки рішення про оформлення права власності ОСОБА_8 на жилий будинок у селі Відники сільською радою було прийнято у серпні 1994 року, коли також було вирішено спір щодо суміжного землекористування між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 .
На даний час права позивача порушуються фактом існування спірних земельних ділянок як об`єктів цивільних прав, які в сукупному розмірі та координатах відтворюють первісну ділянку площею 0,2 га.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 24 лютого 2022 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Пустомитівського районного суду Львівської області.
Справа № 450/2009/20 надійшла до Верховного Суду 27 квітня 2022 року.
Верховний Суд ухвалою від 09 червня 2022 року продовжив представнику ОСОБА_1 - адвокату Колянковського Т. М. строк на подання відзивів на касаційну скаргу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_9 , його дружина ОСОБА_10 та дочка ОСОБА_4 у 1947 році були виселені з села Відники Пустомитівського району Львівської області.
Судами із матеріалів справи № 2-15/105 встановлено, що у ОСОБА_11 у 1947 році конфісковано в селі Відники хату 1912 року, цегляну, покриту бляхою, розміром 12 х 6 х 2,9, веранду дерев`яну під бляхою розміром 2 х 3 х 2,5; шопу 1930 року з досок під соломою розміром 3,6 х 3,7 х 2,8.
Протоколом спільного засідання депутатської групи села Відники і Відниківської Ради (сільського комітету) від 26 серпня 1992 року та рішенням № 26 Комісії з питань поновлення прав реабілітованих Пустомитівської районної ради народних депутатів від 26 листопада 1992 року вирішено забезпечити поселення ОСОБА_4 в колишнє її помешкання, повернути їй житловий будинок та зобов`язано виконком Звенигородської сільської ради внести відповідні зміни в подвірних книгах сільської ради.
Рішенням Звенигородської сільської ради народних депутатів № 26 від 26 листопада 1992 року та від 19 серпня 1994 року ОСОБА_9 повернуто житловий будинок в селі Відники, який знаходився на балансі сільської ради, погоджено оформлення права власності на даний житловий будинок за ОСОБА_8 , якій 27 липня 1997 року видано свідоцтво про право особистої власності на даний житловий будинок.
18 серпня 1994 року сесія Звенигородської сільською ради прийняла рішення № 7 «Про розподіл присадибної ділянки між жителем села Відники ОСОБА_5 та реабілітованою ОСОБА_8 », згідно з яким зобов`язала членів земельно-погоджувальної комісії провести обстеження присадибної ділянки ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , зробити акт обстеження, абрис земельної ділянки і схему розподілу, та провести розподіл даної ділянки.
Згідно з актом від 26 серпня 1994 року комісія Звенигородської сільської ради на підставі вищезазначеного рішення сесії провела на місцевості обміри присадибних ділянок та встановила, що площа присадибної ділянки ОСОБА_5 становить 0,08 га (на будівельному паспорті - 0,06 га), а площа присадибної ділянки ОСОБА_8 становить 0,14 га. До даного акту додано абрис присадибних ділянок ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , який ними підписаний, з зазначенням їх меж, розмірів та схематичного нанесення місця розміщення споруд та будівель на цих ділянках.
Довідками про склад сім`ї та землекористування, виданими Звенигородською сільською радою 22 січня 1996 року № 109 та 16 січня 1998 року № 32, актом обстеження житлово-побутових умов від 10 грудня 1999 року, підтверджується, що ОСОБА_8 проживала у селі Відники одна у власному будинку та в її користуванні знаходилась земельна ділянка площею 0,14 га.
Згідно з погосподарською книгою (об`єкт № 1006), наданою Звенигородською сільською радою, у 2011-2014 роках за домогосподарством ОСОБА_8 значилось в користуванні, в тому числі, 0,14 га землі, призначеної для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських споруд.
Судами також встановлено, що 07 липня 1995 року ОСОБА_5 на підставі рішення Звенигородської сільської ради від 19 серпня 1994 року було видано свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , на який 22 червня 1995 року був виготовлений технічний паспорт.
Звенигородська сільська рада рішенням від 23 грудня 2011 року № 236 надала ОСОБА_5 згоду на розробку технічної документації для передачі у власність земельних ділянок площею 0,2 га - для будівництва і обслуговування житлового будинку та 0,2 га - для особистого селянського господарства.
Звенигородська сільська рада 23 березня 2012 року прийняла рішення № 272, яким погодила технічну документацію земельних ділянок для передачі їх у власність та передала безкоштовно у приватну власність ОСОБА_5 земельну ділянки площею 0,2 га для будівництва і обслуговування житлового будинку та 0,1954 га - для особистого селянського господарства, які знаходяться у селі Відники.
Звенигородська сільська рада на підставі вищевказаного рішення 13 листопада 2012 року видала на ім`я ОСОБА_5 державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯМ № 158742, кадастровий № 4623683100:03:002:0204, площею 0,2 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд, яка розташована у селі Відники.
Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 116038390 від 02 березня 2018 року та № 116037427 від 02 березня 2018 року підтверджується, що ОСОБА_2 26 серпня 2016 року та ОСОБА_3 27 серпня 2016 року зареєстрували право спільної часткової власності (по 1/2 частці) на земельну ділянку площею 0,2 га, кадастровий № 4623683100:03:002:0204.
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 липня 2018 року у справі № 450/3198/17, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконними та скасовано рішення № 272 Звенигородської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 23 березня 2012 року в частині погодження технічної документації та надання у власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,2 га у селі Відники Пустомитівського району Львівської області, та виданий 13 листопада 2012 року на підставі даного рішення державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯМ №158742 ОСОБА_5 , кадастровий № 4623683100:03:002:0204. Скасовано реєстрацію права спільної часткової власності на земельну ділянку площею 0,2 га, кадастровий № 4623683100:03:002:0204, за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , яка знаходиться у селі Відники Пустомитівського району Львівської області.
В ході розгляду справи № 450/3198/17 встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розроблено технічну документацію із поділу земельної ділянки площею 0,2 га, кадастровий номер № 4623683100:03:002:0204, за наслідками якого зареєстровано в Державному земельному кадастрі дві земельні ділянки - кадастровий номер 4623683100:03:002:0397 площею 0,1833 та кадастровий номер 4623683100:03:002:0204.