Постанова
Іменем України
(додаткова)
13 червня 2022 року
м. Київ
справа № 442/6065/20
провадження № 61-6218св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,
учасники справи:
заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,
суб`єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць Андрій Андрійович,
стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»,
розглянув у порядку письмового провадження заяву приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця Андрія Андрійовича про ухвалення додаткового судового рішення у справі за скаргою ОСОБА_1 на постанову приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця Андрія Андрійовича про призначення суб`єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні, заінтересована особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області (далі - приватний виконавець) Пиця А. А., заінтересована особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна»), у якій просила: визнати неправомірною та скасувати постанову від 22 вересня 2020 року про призначення суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні № 62860033 для визначення вартості арештованого нерухомого майна: квартири АДРЕСА_1 .
Короткий зміст ухвалених судових рішень
Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13 листопада 2020 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 15 лютого 2021 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця Пиця А. А 2 000,00 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції.
Додатковою постановою Львівського апеляційного суду від 15 березня 2021 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця Пиця А. А. 4 000,00 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.
Постановою Верховного Суду від 18 січня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13 листопада 2020 року, постанову Львівського апеляційного суду від 15 лютого 2021 року та додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 15 березня 2021 року залишено без змін.
Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового судового рішення
У лютому 2022 року приватний виконавець Пиць А. А. звернувся до Верховного Суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення, у якій просив ухвалити додаткову постанову про стягнення з ОСОБА_1 на його користь 5 000,00 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.
Заява мотивована тим, що разом із відзивом на касаційну скаргу він подав заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з доказами понесення таких витрат. Однак суд касаційної інстанції не вирішив питання розподілу судових витрат, а саме понесених ним витрат на професійну правову допомогу в суді касаційної інстанції.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування
Вивчивши заяву, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що заява приватного виконавця Пиця А. А. про ухвалення додаткового судового рішення підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Таким чином, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), у якій Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.