ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 червня 2022 року
м. Київ
справа № 819/1726/16
адміністративне провадження № К/9901/32184/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О. А.,
суддів: Білак М. В., Калашнікової О. В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області про визнання дій протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 січня 2017 року, прийняту у складі судді Білоус І.О. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: Запотічного І.І. (головуючий), Довгої О.І., Матковської З.М.,
І. Суть спору:
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) 27 грудня 2016 року звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області, в якому просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області, яка виразилась у відмові зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років обчисленої в порядку, передбаченому для призначення пенсій, часу попередньої роботи в органах державної податкової служби з 17.10.1995 року по 26.12.1999 року та в Бородянській райдержадміністрації з 27.11.2007 року по 31.03.2008 року;
1.2. зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років обчисленої в порядку, передбаченому для призначення пенсій, час попередньої роботи в органах державної податкової служби з 17.10.1995 року по 26.12.1999 року та в Бородянській райдержадміністрації з 27.11.2007 по 31.03.2008 року;
1.3. зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 надбавки за вислугу років починаючи з 27.12.1999 року з врахуванням у вислузі років в календарному обчисленні стажу роботи в органах державної податкової служби з 17.10.1995 року по 26.12.1999 року та в Бородянській райдержадміністрації з 27.11.2007 року по 31.03.2008 року;
1.4. зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 відпускних, лікарняних, премій починаючи з 27.12.1999 року з врахуванням у вислузі років в календарному обчисленні стажу роботи в органах державної податкової служби з 17.10.1995 року по 26.12.1999 року та в Бородянській райдержадміністрації з 27.11.2007 року по 31.03.2008 року.
2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що з 17.10.1995 працював в органах державної влади, тобто в період з 17.10.1995 по 26.12.1999 ОСОБА_1 працював в органах державної податкової служби та мав присвоєні спеціальні звання «Інспектор податкової служби ІІІ рангу» та в подальшому, «Інспектор податкової служби ІІ рангу» та в період з 27.11.2007 по 31.03.2008 в органах державної виконавчої влади, а саме в Бородянській райдержадміністрації та мав 10 ранг державного службовця.
3. 18.11.2016 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області щодо зарахування до вислуги років, обчисленої в порядку, передбаченому для призначення пенсій. Відповідачем відмовлено позивачу у зарахуванні стажу роботи на посадах державного службовця у зв`язку з тим, що на даний час центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики не затверджений перелік посад в органах податкової міліції, при переході на які до вислуги років може бути зарахований попередній стаж роботи в державних органах.
4. Відповідач позов не визнав. У запереченні проти позову наполягав на безпідставності останнього та просив відмовити в його задоволенні.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
5. ОСОБА_1 з 17.10.1995 працював на посаді державного податкового інспектора відділу податкових розслідувань ДПІ по Борщівському районі.
6. 15.11.1995 позивачем прийнята присяга державного службовця. 17.10.1996 присвоєно персональне звання «Інспектор податкової служби ІІІ рангу», 10.05.1990 присвоєно персональне звання «Інспектор податкової служби ІІ рангу».
7. В період з 26.11.1996 по 26.12.1999 позивач працював на посаді старшого державного податкового інспектора податкових розслідувань Чортківського відділу податкової міліції.
8. В період з 27.12.1999 по 13.11.2007 позивач працював на посадах в органах податкової міліції ДПА в Тернопільській області.
9. В період з 27.11.2007 по 11.12.2007 позивач працював на посаді керівника апарату Бородянської райдержадміністрації Київської області, присвоєно 10 ранг державного службовця.
10. В період з 11.12.2007 по 31.03.2008 позивач працював на посаді заступника Голови - керівника апарату Бородянської райдержадміністрації Київської області.
11. В період з 30.05.2008 позивач працював на посадах в органах податкової міліції. На час звернення до суду займав посаду - заступника начальника відділу оперативного супроводження адміністрування ПДВ оперативного управління Головного управління ДФС у Тернопільській області та присвоєно спеціальне звання полковника податкової міліції.
12. 18.11.2016 позивач звернувся до Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області щодо зарахування до вислуги років, обчисленої в порядку, передбаченому для призначення пенсій, як особі на яку поширюється дія ЗУ «Про пенсійне забезпечення».
13. Листом від 07.12.2016 № 449/6/19-00-04-19/11322 Головне управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області відмовлено позивачу у зарахуванні стажу роботи на посадах державного службовця у зв`язку з тим, що на даний час центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики не затверджений перелік посад в органах податкової міліції, при переході на які до вислуги років може бути зарахований попередній стаж роботи в державних органах.
14. Не погодившись із відмовою у зарахуванні стажу роботи на державній службі до вислуги років, позивач звернувся з даним позовом до суду.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
15. Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2017 року адміністративний позов задоволено повністю.
16. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", передбачені гарантії щодо формування вислуги років, необхідної для призначення та нарахування пенсії. Реалізація зазначеної гарантії не повинна залежати від невиконання державними органами покладених на них обов`язків, зокрема, щодо створення та затвердження списку посад стосовно практичної реалізації норм пункту «и» статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та абзацом 12 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
17. Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
18. Касаційна скарга обґрунтована тим, що центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики не затверджений перелік посад в органах податкової міліції, призначення на які є підставою для зарахування військовослужбовцям до вислуги років для призначення пенсії, часу роботи в державних органах, у разі переходу на службу в податкову міліцію, як це передбачено пунктом «и» ст.17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Тому, ОСОБА_1 не зараховано до вислуги років для призначення пенсії, як особі на яку поширюється дія зазначеного Закону період роботи в державних органах, зокрема в органах державної податкової служби та Бородянській райдержадміністрації Київської області. Відповідно в податкового органу не було правових підстав для здійснення зазначених зарахувань та перерахунків. Також відповідно до приписів Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» під дію якого підпадає позивач, передбачено гарантії формування вислуги років, необхідної для призначення та нарахування пенсії, але вимоги цього Закону не поширюються на порядок обчислення та нарахування надбавок за вислугу років та здійснення перерахунку і виплати відпускних, лікарняних, премій під час проходження служби. Зазначені перерахунки не передбачені жодним нормативно-правовим актом.
V. Джерела права й акти їх застосування
19. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
20. Відповідно до частини другої та третьої статті 2 Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017 року) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
21. Кодекс адміністративного судочинства України (як у редакції, чинній на час судового розгляду, так і в редакції, чинні на час касаційного перегляду) передбачає, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.