ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 червня 2022 року
м. Київ
справа № 420/862/21
адміністративне провадження № К/9901/36830/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Калашнікової О.В.,
суддів: Білак М.В., Губської О.А.,
розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №420/862/21
за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича про визнання протиправними та скасування постанов, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2021 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Єщенка О.В., суддів Димерлія О.О., Танасогло Т.М.,)
У С Т А Н О В И В :
І. СУТЬ СПОРУ
1. У січні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач у справі, скаржник у справі) звернувся до суду з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича (далі також - приватний виконавець, відповідач у справі), в якому просив:
- визнати протиправними та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 03 грудня 2020 року; постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 03 грудня 2020 року; постанову про арешт майна боржника від 03 грудня 2020 року; постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 22 грудня 2020 року; постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 12 січня 2021 року у виконавчому провадженні ВП №63813790;
- виконавчий документ - постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 18 грудня 2019 року ВП № 60911270 вважати не поданою до виконання приватному виконавцю Колечку Д.М.;
- визнати протиправними дії та бездіяльність приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича щодо безпідставного прийняття виконавчого документа до виконання; не правильного, незаконного та неправдивого складання постанов; постійного порушення строків при винесенні постанов та проведення виконавчих дій; не кваліфікованого та непрофесійного виявлення майна боржника; накладення арешту на не на конкретні грошові кошти не на конкретні рахунки та не на конкретне майно боржника; не проведення фактичного опису майна; не доведення та не надсилання документів виконавчого провадження; не проведення роз`яснення прав та обов`язків боржника/Позивача; не надання можливості на ознайомлення з виконавчими документами та у разі не згоди, оскарження їх в судовому порядку; трійного притягнення позивача до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
2. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2021 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
3. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, 31 травня 2021 року позивачем подано апеляційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2021 року.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
4. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2021 року апеляційну скаргу позивача у справі залишено без руху та запропоновано скаржнику надати до суду клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням поважних причин його пропуску.
5. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою позивача на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2021 року у справі №420/862/21.
6. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не обґрунтовано причини пропуску десятиденного строку апеляційного оскарження рішення строку та не наведено обставини, що перешкоджали йому звернутися із скаргою у визначений строк з моменту одержання повного судового рішення.
IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)
7. Оскаржуючи ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, скаржник посилається на те, що недотримання десятиденного строку на апеляційне оскарження судового рішення відбулося не з причини навмисного пропущення строку позивачем.
8. ОСОБА_1 вказує на те, що ним сумлінно виконано рішення суду першої інстанції, в якому вказано, що вказане рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
9. При цьому позивач зазначає, що на даний час немає можливості довести неправильне застосування норми матеріального права та порушення норм процесуального права Одеським окружним адміністративним судом при винесенні рішення від 25 березня 2021 року, оскільки суд першої інстанції вказавши завідомо неправильний строк на апеляційне оскарження, позбавив позивача реалізувати конституційне право на оскарження в апеляційному порядку судового рішення суду першої інстанції, а суд апеляційної інстанції ухвалою від 27 липня 2021 року, відмовивши у відкритті апеляційного провадження, зовсім знехтував усіма правами апелянта та позбавив його права на справедливий, розсудливий суд та доступу до правосуддя, тим самим суть права зведено нанівець.
10. Від приватного виконавця відзив на касаційну скаргу позивача не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
IV ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
11. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із такого.
12. Згідно з пунктом 6 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства.
13. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України.
14. За змістом частини першої статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
15. Частиною першою статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
16. Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
17. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
18. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
19. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
20. Відповідно до частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
21. За правилом пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
22. Частиною другою цієї ж статті обумовлено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.