ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2022 року
м. Київ
справа № 420/5223/21
провадження № К/9901/44279/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Данилевич Н. А., Уханенка С. А.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення компенсації втрати частини доходів у вигляді грошової винагороди за безпосередню участь в АТО, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду, прийняте 21 липня 2021 року у складі головуючого судді Бжассо Н. В., та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду, ухвалену 03 листопада 2021 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Шевчук О. А., суддів: Бойка А. В., Федусика А. Г.
І. Суть спору
1. У квітні 2021 року ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1 позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Луганській області (надалі також ГУ НП в Луганській області, відповідач), в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність ГУ НП в Луганській області щодо несвоєчасної виплати позивачу всіх належним йому сум в день звільнення з поліції 27 липня 2016 року;
1.2. стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 у розмірі середнього заробітку за весь час затримки виплати всіх належним йому сум у день звільнення з поліції по день фактичного розрахунку з ним у сумі 51297,00 гривень, з утриманням всіх передбачених законом відрахувань;
1.3. стягнути з ГУ НП в Луганській області на користь позивача кошти у розмірі 10831,00 гривень, які є компенсацією втрати частини доходу у вигляді грошової винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції (надалі також АТО) у сумі 17099,00 гривень, викликану порушенням встановлених строків її виплати, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ від 19 жовтня 2000 року, з утриманням усіх передбачених законом відрахувань.
2. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що проходив службу в органах поліції та був звільнений з 27 липня 2016 року.
На виконання рішень судів у справі № 812/1255/17 відповідачем 11 березня 2021 року перераховано на рахунок ОСОБА_1 14273,85 гривень винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, за виключенням податку на доходи фізичних осіб в сумі 2608,42 гривень та військового збору сумі 217,37 гривень.
Позивач зазначає, що має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки на день звільнення з поліції з ним не проведено розрахунку в повному обсязі.
Також уважає, що він має право на компенсацію втрати частини грошових доходів у вигляді грошового забезпечення за безпосередню участь в АТО в період часу з 07 листопада 2015 року по 20 січня 2016 року у зв`язку із порушенням термінів їх виплати.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Луганській області № 482о/с від 25 липня 2016 року полковника поліції ОСОБА_1 , начальника відділу Управління превентивної діяльності Головного управління національної поліції в Луганській області за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням), з 27 липня 2016 року звільнено зі служби в поліції.
4. Наказом Головного управління Національної поліції в Луганській області від 05 вересня 2016 року №597 о/с внесено зміни до пункту наказу ГУ НП в Луганській області від 25 липня 2016 року №482о/с, а саме: зазначено «вважати звільненим полковника поліції ОСОБА_1 за п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу).
5. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року у справі № 812/1255/17, залишеною без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково та стягнуто з ГУ НП в Луганській області винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 року по 31 січня 2016 року у загальному розмірі 17099,64 гривень, в тому числі: за листопад 2015 року - 5322,24 гривень, за грудень 2015 року - 8316,00 гривень, за січень 2016 року - 5365,17 гривень з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
6. Згідно з листом ГУ ДКСУ у Луганській області від 15 березня 2021 року № 07.2-04/1245, 11 березня 2021 року Головним управлінням Державної казначейської служби України у Луганській області у відповідності до виконавчого листа Луганського окружного адміністративного суду, виданого 22 лютого 2021 року № 812/1255/17, здійснено безспірне списання коштів з рахунку ГУ НП в Луганській області на користь ОСОБА_1 з врахуванням усіх установлених законом податків та інших обов`язкових платежів, про що зазначено у виконавчому листі.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
7. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2021 року адміністративний позов задоволено частково:
7.1. визнано протиправною бездіяльність ГУ НП в Луганській області щодо несвоєчасної виплати позивачу всіх належним йому сум в день звільнення з поліції 27 липня 2016 року;
7.2. стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 17 жовтня 2016 року по 11 березня 2021 року в сумі 17159,69 гривень, з утриманням всіх передбачених законом відрахувань.
В іншій частині позову - відмовлено.
В аспекті предмету доказування суд першої інстанції встановив, що позивача звільнено зі служби в поліції з 27 липня 2016 року, а виплата грошової винагороди за безпосередню участь в АТО здійснена лише 11 березня 2021 року, а тому, на думку суду, з врахуванням принципу справедливості та співмірності, середній заробіток за час затримки розрахунку має бути нарахований та виплачений позивачу у розмірі 17159,69 гривень за період з 17 жовтня 2016 року по 11 березня 2021 року.
Суд першої інстанції зазначив, що оскільки в даному випадку відповідачем на користь позивача доходи не нараховувалися, а були стягнуті за рішенням суду шляхом безспірного списання, то відсутні підстави для задоволення позову в частині стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.
8. Постановою від 03 листопада 2021 року П`ятий апеляційний адміністративний суд рішення суду першої інстанції змінив, виключивши мотиви, з яких виходив суд, відмовляючи у задоволенні позову про стягнення компенсації втрати частини доходу, та визначено мотиви у вказаній частині за цією постановою, які викладені у рішенні суду апеляційної інстанції.
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2021 року залишено без змін.
Так, суд апеляційної інстанції погодився із судом попередньої інстанції щодо застосування до обставин даної справи критеріїв зменшення розміру відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України (надалі також КЗпП України) та зазначив про правильність його визначення в сумі 17159,69 гривень.
В той же час, змінюючи рішення суду першої інстанції в частині мотивів, з яких цей суд виходив, відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати грошової винагороди за безпосередню участь в АТО, суд апеляційної інстанції зазначив, що Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строку їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ не ставить у залежність право на компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати від порядку виплати доходу - у добровільному чи судовому порядку.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
9. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати їхні рішення щодо відмови в задоволенні частини позовних вимог та направити справу в цій частині до суду першої інстанції на новий розгляд.
10. Так, скаржник посилається на застосування судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення норми права без урахування висновку щодо застосування абзацу 5 частини другої статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», викладеного у постановах Верховного Суду від 12 вересня 2019 року у справі № 812/1255/17, від 30 листопада 2018 року у справі № 415/6132/16-а, від 26 червня 2018 року у справі № 420/1231/16-а.
11. Скаржник наполягає на тому, що грошова допомога за безпосередню участь в АТО є частиною грошового забезпечення, є винагородою, що має постійний характер, входить до структури заробітної плати та є її складовою, а тому, на його переконання, він має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків її виплати, передбаченої Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».
12. Верховний Суд ухвалою від 01 лютого 2022 року відкрив касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2021 року у цій справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
V. Джерела права й акти їх застосування
13. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
14. Згідно положень статті 3 Закону України «Про Національну поліцію» у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
15. Пунктом 4 частини десятої статті 62 Закону України «Про Національну поліцію» установлено, що поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України.
16. Відповідно до частин першої та другої статті 94 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
17. Положеннями статті 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.