ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2022 року
м. Київ
справа № 280/880/21
провадження № К/9901/44197/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про стягнення вихідної допомоги при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду прийняту 04 листопада 2021 року у складі колегії суддів: головуючого судді Ясенової Т. І., суддів: Головко О. В., Суховарова А .В.
І. Суть спору
1. У лютому 2021 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора (далі також - відповідач), в якому просив:
1.1. стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку;
1.2. стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки при звільненні по день ухвалення судового рішення.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 1999 року він працював в органах прокуратури України на різних посадах.
20 серпня 2019 року на підставі наказу Генерального прокурора України №732ц позивача призначено на посаду старшого слідчого в особливо важливих справах четвертого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України.
На підставі наказу Генерального прокурора України від 04 листопада 2019 року за №1331ц ОСОБА_1 звільнено з посади старшого слідчого в особливо важливих справах четвертого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 11 листопада 2019 року.
Цим же наказом Департамент планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Генеральної прокуратури України зобов`язано провести остаточний розрахунок та виплатити позивачу усі належні виплати при звільненні.
У випадку невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, встановлені у статті 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), передбачена відповідальність відповідно до статті 117 КЗпП України, що передбачає обов`язок роботодавця виплатити середній заробіток за час затримки при звільненні по день фактичного розрахунку.
2.1. Проте, усі належні виплати при звільненні позивачу не здійснено. Вважаючи дії відповідача неправомірними, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. ОСОБА_1 з 1999 року по 11 листопада 2019 року працював в органах прокуратури України на різних посадах.
З 20 серпня 2019 року на посаді старшого слідчого в особливо важливих справах четвертого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України.
4. Відповідно до наказу Генерального прокурора від 04 листопада 2019 року за №1331ц ОСОБА_1 звільнено з посади старшого слідчого в особливо важливих справах четвертого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 11 листопада 2019 року.
4.1. Зазначений наказ позивачем оскаржено до суду у справі №640/23690/19.
При звільненні позивачу Офісом Генерального прокурора не виплачено вихідну допомогу.
5. 5 січня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із запитом, в якому зазначено, зокрема, що керуючись статтями 44, 47, 49 Кодексу законів про працю України прошу надати розрахунок виплачених та (або) нарахованих мені сум при звільненні, а також завірений розрахунковий лист по зарплаті за відповідний період. Також прошу надати довідки про мою середньомісячну та середньоденну заробітну плату. Окремо, прошу повідомити чи виплачена та (або) нарахована мені вихідна допомога, передбачена статтею 44 Кодексу законів про працю України, у якому розмірі. Якщо зазначена допомога не виплачена та (або) не нарахована, прошу її нарахувати та виплатити або повідомити причини відмови із посиланням на відповідне законодавство.
6. На даний запит позивач отримав відповідь відповідача в якій зокрема зазначено, що статтею 40 КЗпП України визначено випадки розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Так, пунктом 1 передбачено розірвання трудового договору у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Водночас статтею 44 КЗпП України визначено перелік підстав припинення трудового договору, в яких передбачено виплату вихідної допомоги. Зокрема, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 1 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку. При цьому слід зауважити, що Законом України від 19 вересня 2019 року №113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон №113-ІХ) статтю 40 КЗпП України доповнено частиною п`ятою такого змісту: «Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус». Таким законом, що регулює статус прокурорів та відповідно має статус спеціального, є Закон України «Про прокуратуру» і Закон №113-ІХ. Звільнення прокурорів, які не пройшли атестацію, згідно з вимогами пункту 19 розділу II Закону №113-ІХ відбувається на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Відповідно до Закону України «Про прокуратуру» у разі звільнення на підставі пункту 9 частини першої статті 51 цього Закону не передбачена виплата вихідної допомоги. Стаття 44 КЗпП України також не передбачає можливості виплат вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку працівникові у разі припинення з ним трудового договору на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
7. Такі дії відповідача зумовили позивача для звернення до суду з даним позовом.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
8. Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 24 травня 2021 року позов ОСОБА_1 задовольнив в повному обсязі.
8.1. Стягнув з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку у сумі 40 750 гривень 03 копійок.
8.2. Стягнув з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12 листопада 2019 року по 24 травня 2021 року у сумі 724 023 гривень 70 копійок.
9. задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що внесені зміни Законом № 113-IX в Закон № 1697-VII та у КЗпП України не встановлюють жодних обмежень щодо виплати вихідної допомоги при звільненні прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII, а оскільки позивача звільнено на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, позивач набув право на виплату вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку, відповідно до статті 44 КЗпП України.
9.1. Крім того, судом першої інстанції до даних правовідносин застосовано статтю 117 КЗпП України, згідно якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
10. Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 4 листопада 2021 року рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року скасував в частині задоволення адміністративного позову про стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12 листопада 2019 року по 24 травня 2021 року у сумі 724 023 гривень 70 копійок, та ухвалив в цій частині нове рішення.
10.1. У задоволенні позову в частині стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12 листопада 2019 року по 24 травня 2021 року у сумі 724 023 гривень 70 копійок відмовив.
10.2. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.
11. Суд апеляційної інстанції частково скасовуючи рішення суду першої інстанції зазначив, що можливість задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні перебуває у залежності від проведення фактичного розрахунку.
Не встановивши конкретну дату повного розрахунку, суд позбавлений можливості достеменно встановити період затримки, а відтак і розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Отже позовні вимоги в цій частині є передчасними.
IV. Касаційне оскарження
12. Позивач подав касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
12.1. Так, автор скарги посилається на те, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано положення статті 117 Кодексу законів про працю України без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 11 серпня 2021 року у справі № 640/9375/20.
12.2. У скарзі позивач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позову, та залишити без змін рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року.
13. Представник Офісу Генерального прокурора подав відзив на касаційну скаргу, в якому, наполягаючи на безпідставність та необгрунтованість останньої, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
14. Згідно зі статтею 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
15. Частиною першою статті 341 КАС України обумовлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
16. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
17. Статтею 4 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі також - Закон № 1697-VII) установлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
18. Статтею 51 Закону № 1697-VII передбачено загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді. Відповідно до пункту 9 частини першої даної статті прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
19. Законом України від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» статтю 51 Закону № 1697-VII доповнено частиною п`ятою, відповідно до якої на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження.
20. Законом № 113-ІХ було внесено зміни також і до КЗпП України, а саме:
статтю 32 доповнено частиною п`ятою такого змісту: «Переведення прокурорів відбувається з урахуванням особливостей, визначених законом, що регулює їхній статус»;
статтю 40 доповнено частиною п`ятою такого змісту: «Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус";
частину дев`яту статті 252 після слів «дисциплінарної відповідальності та звільнення» доповнено словами і цифрами «а також положення частин другої і третьої статті 49-4 цього Кодексу».
21. Водночас, Законом № 1697-VII не врегульовано питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурорів у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
22. Нормою, що регулює порядок виплати вихідної допомоги у разі звільнення, є стаття 44 КЗпП України.