ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2022 року
м. Київ
справа № 808/2743/16
адміністративне провадження № К/9901/41191/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Олендера І.Я., Васильєвої І.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2017 року (головуючий суддя - Дурасова Ю. В., судді: Щербак А. А., Баранник Н. П.) у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), рішення про застосування штрафних санкцій, податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (яку протокольною ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2017 року та ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2022 року було замінено правонаступниками, відповідно, - Запорізькою об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області та Головним управлінням ДПС у Запорізькій області, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України; далі - відповідач, ДПІ, податковий орган), про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 24 червня 2016 року №Ф-12-1304, рішення про застосування штрафних санкцій від 11 липня 2016 року №0000191304, податкових повідомлень-рішень №0000461304, №0000471304 від 11 липня 2016 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що не зобов`язана вести бухгалтерський облік, а веде виключно Книгу обліку доходів і витрат, до складу яких нею включена покупна вартість реалізованих алкогольних напоїв, в тому числі у складі алкогольних коктейлів. Показники податкових декларацій про майновий стан і доходи ФОП ОСОБА_1 за 2013, 2014, 2015 роки відповідають показникам Книги обліку доходів і витрат за відповідний період, а відтак, висновки про завищення позивачем витрат не відповідають дійсності.
Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 01 лютого 2017 року позов задовольнив у повному обсязі.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 25 травня 2017 року постанову суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовив.
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили такі обставини.
Податковий орган провів документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року та з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2015 року, за результатами якої склав акт від 24 червня 2016 року №27/08-26-13-04/ НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки).
В Акті перевірки зроблено висновки про порушення позивачем:
- пункту 138.4 статті 138, пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 20 540,61 грн, у тому числі: за 2013 рік - в сумі 2 745,13 грн, за 2014 рік - в сумі 5 909,40 грн, за 2015 рік - в сумі 11 886,08 грн;
- підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164, підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 ПК України, у зв`язку із чим занижено суму утриманого військового збору з суми чистого оподатковуваного доходу за 2015 рік на 1 188,61 грн;
- підпункту "в" пункту 176.1 статті 176 ПК України, що виразилося у перекрученні даних в наданих деклараціях за 2013-2015 роки, а саме - завищення валових витрат;
- пункту 2 частини першої статті 7, пункту 11 статті 8, пункту 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", що спричинило заниження єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу, в загальній сумі 47 517,22 грн.
На підставі вказаних висновків Акту перевірки ДПІ прийняла:
- податкове повідомлення-рішення №0000461304 від 11 липня 2016 року, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 25 675,76 грн, в тому числі за основним платежем - 20 540,61 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 5 135,15 грн;
- податкове повідомлення-рішення №0000471304 від 11 липня 2016 року про збільшення позивачеві суми грошового зобов`язання з військового збору на суму 1 485,46 грн, в тому числі за основним платежем - 1 188,61 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 297,15 грн;
- вимогу від 24 червня 2016 року №Ф-12-1304 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 47 517,22 грн;
- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0000191304 від 11 липня 2016 року, яким до позивача застосовано штраф у сумі 5 069,23 грн.
При цьому, як вказали суди, порушення позивачем норм податкового законодавства ДПІ пов`язувала із таким:
1) за 2013 рік ФОП ОСОБА_1 задекларувала чистий дохід у сумі 37848,62 грн. Перевіркою повноти визначення останнього встановлено його заниження всього у сумі 18 300,85 грн. Так, податковий орган вказав, що залишки товарно-матеріальних цінностей по алкогольним напоям станом на 01 січня 2013 року складали 65,39 л на загальну суму 11 525,25 грн. Водночас, за видатковими накладними, чеками, банківськими виписками позивачем в 2013 році придбано алкогольних напоїв в кількості 174,85 л на суму 29 337,37 грн. При цьому, згідно звітів по проданим товарам, контрольних стрічок протягом цього періоду позивачем реалізовано алкогольні напої, зокрема у вигляді коктейлів у кількості 80,48 л на суму 37 340,00 грн. Отже, за позицією податкового органу, залишки товарно-матеріальних цінностей станом на 31 грудня 2013 року мали складати 159,765 л на суму 28 220,38 грн, а не 56,50 л на суму 9 919,53 грн, як вказала платник податків. Таким чином, у 2013 році позивач включила до складу витрат витрати на придбання алкогольних напоїв, які не були реалізовані протягом цього періоду;
2) за 2014 рік ФОП ОСОБА_1 задекларувала чистий дохід у сумі 39 722,17 грн. Перевіркою ж повноти визначення чистого доходу виявлено його заниження всього у сумі 39 395,96 грн. Так, податковий орган встановив, що залишки товарно-матеріальних цінностей по алкогольним напоям станом на 31 грудня 2013 року становлять 159,765 л на суму 28 220,38 грн, а не 56,50 л на загальну суму 9 919,53 грн, як зазначив платник податків. Видаткові ж накладні, чеки, банківські виписки свідчать про придбання позивачем протягом 2014 року алкогольних напоїв в кількості 186,20 л на суму 37286,64 грн. При цьому, відповідно до звітів по проданим товарам, контрольних стрічок у період 2014 року позивачем реалізовано алкогольні напої, зокрема у вигляді коктейлів, у кількості 80,83 л на суму 44049,80 грн. Отже, за позицією податкового органу залишки товарно-матеріальних цінностей станом на 31 грудня 2014 року мають складати 265,135 л на суму 53259,08 грн, а не 62,85 л на суму 13863,12 грн, як визначав платник податків. Наведене свідчить, що у 2014 році позивач включав до складу витрат витрати на придбання алкогольних напоїв, які не були реалізовані протягом цього періоду;
3) за 2015 рік ФОП ОСОБА_1 задекларувала чистий дохід у сумі 54049,99 грн., проте при перевірці повноти його визначення встановлено його заниження всього у сумі 79240,59 грн. Так, податковий орган з`ясував, що залишки товарно-матеріальних цінностей по алкогольним напоям станом на 31 грудня 2014 року становлять 265,135 л на суму 53259,08 грн (а не 62,85 л на суму 13863,12 грн, як зазначив платник податків). Разом з тим, за видатковими накладними, чеками, банківськими виписками протягом 2015 року позивачем придбано алкогольних напоїв в кількості 144,90 л на суму 41913,26 грн. При цьому, перевіркою звітів по проданим товарам, контрольних стрічок встановлено, що протягом 2015 року позивачем реалізовано алкогольні напої, зокрема у вигляді коктейлів, 77,449 л на суму 54944,70 грн. Отже, за позицією податкового органу залишки товарно-матеріальних цінностей станом на 31 грудня 2015 року мають складати 332,59 л на суму 102218 грн, а не 65,505 л на суму 22977,41 грн, відповідно даним платника податків. Зазначене свідчить, що у 2015 році позивач включав до складу витрат витрати на придбання алкогольних напоїв, які не були реалізовані протягом цього періоду.
Враховуючи встановлені порушення, які призвели до заниження чистого оподатковуваного доходу, податковий орган дійшов висновку про заниження позивачем суми податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску за періоди 2013 - 2015 роки, а також військового збору за 2015 рік (перший звітний період з цього збору). Нарахування податковим органом єдиного внеску стало підставою для застосування штрафних санкцій.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що алкогольні напої позивач реалізовує на розлив як в чистому вигляді, так і в складі коктейлів. При перевірці перевіряючими враховано лише обсяг реалізованих алкогольних напоїв в чистому вигляді; обсяг алкогольних напоїв, використаних для приготування коктейлів, відповідачем помилково не включено до складу витрат. Суд зазначив, що позивач до матеріалів справи надав документи на підтвердження понесення витрат та отримання у зв`язку з цим доходу, в тому числі щодо обсягів алкогольних напоїв, використаних для приготування коктейлів та докази щодо реалізації алкогольних коктейлів у 2013-2015 роках. Надані позивачем до матеріалів справи документи містять дані про здійснені позивачем операції з реалізації алкогольних напої (на розлив та у складі коктейлів), що відображають обсяги реалізації алкогольних напоїв, які відповідач вважає такими, що не використані позивачем в господарській діяльності.
З цих підстав суд дійшов висновку, що позивач мав право на віднесення до витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, витрат на придбання алкогольних напоїв, обсяг використання яких підтверджується наявними в матеріалах справи документами.
Суд апеляційної інстанції не погодився з такими висновками суду першої інстанції, мотивуючи свою позицію тим, що в Акті перевірки обсяги реалізованої продукції визначені в тому числі у складі коктейлів. При цьому, позивачем включено до складу валових витрат суми залишків алкогольних напоїв, які не були реалізовані протягом 2013, 2014, 2015 років. У зв`язку з цим апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків податкового органу, як наслідок, правомірність прийнятих за наслідками перевірки рішень.
Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, ФОП ОСОБА_1 подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення ним норм процесуального права, просила постанову суду апеляційної інстанції скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована правильністю висновків суду першої інстанції, які, на переконання позивача, відповідають дійсним обставинам справи у сукупності з наявними в матеріалах справи доказами. ФОП ОСОБА_1 зазначає, що нею не було допущено порушень норм податкового законодавства при визначенні чистого оподатковуваного доходу, оскільки витрати, які були включені до складу витрат при визначенні бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб, документально підтверджені і пов`язані з отриманням доходу у відповідному періоді.
Відзив (заперечення) на касаційну скаргу від податкового органу не надходив, що не перешкоджає касаційному перегляду справи.
В подальшому справу передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду й відповідно до пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08 лютого 2020 року.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання ним норм процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно пункту 177.4 статті 177 ПК України (в редакції чинній до 01 січня 2015 року) до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.