ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 червня 2022 року
м. Київ
справа № 644/8266/17
адміністративне провадження № К/9901/50730/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Коваленко Н.В., Стародуба О.П.
розглянув у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 01.02.2018 (суддя Бугера О.В.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2018 (колегія у складі суддів Курило Л.В., Русанової В.Б., Присяжнюк О.В.)
у справі № 644/8266/17
за позовом ОСОБА_1
до Індустріального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова
про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Індустріального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, в якому, просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті пенсії по інвалідності як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, визначені статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції, яка діяла на момент призначення пенсії;
- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 70% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01.08.2011.
2. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 01.02.2018 у задоволенні позову відмовлено.
3. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2018 рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 01.02.2018 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог за період з 01.08.2011 по 14.06.2017 та ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги у цій частині залишено без розгляду. В іншій частині рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 01.02.2018 залишено без змін.
4. 15.05.2018 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, у якій позивач просить скасувати оскаржувані рішення в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог, починаючи 14.06.2017.
5. Ухвалою Верховного Суду від 25.05.2018 відкрито касаційне провадження.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та має право на пільги, встановлені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що підтверджується посвідченнями серії НОМЕР_1 від 01.02.1995 та серії НОМЕР_1 (Д) від 11.06.1997.
7. Позивач перебуває на обліку в Індустріальному об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Харкова та з 22.02.1999 по 16.02.2017 отримував пенсію по інвалідності ІІ групи, а з 17.02.2017 отримує пенсію по інвалідності І групи у розмірі відшкодування фактичних збитків як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
8. Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 11.04.2011 (справа № 2029/2-а-2057/11) Управління Пенсійного Фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова було зобов`язано здійснити ОСОБА_1 , згідно встановленої у відповідний час групи інвалідності, перерахунок та виплату пенсії про відшкодування ядерної шкоди, у розмірах у відповідності до вимог Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду, ст. ст. 1.4, 6.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст.15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ч.2 ст.1, ч.1, 13 ст.49, ч.1 ст.5, ч.4 ст.54, ч.3 ст.67, виходячи виключно із розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» без кінцевої дати перерахунку пенсії з 01.01.2004 по 31.12.2007 та з 01.01.2009.
9. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2011 апеляційна скарга УПФ України в Орджонікідзевському районі м. Харкова частково задоволена, постанову скасовано та прийнято нову, якою зобов`язано УПФ України в Орджонікідзевському районі м. Харкова провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії по інвалідності та додаткової пенсії відповідно до ст. ст.50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із розміру мінімальної пенсії, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за період з 05.08.2010 по 22.07.2011. Вимогу щодо перерахунку і виплати пенсії за період з 01.01.2004 по 04.08.2010 залишено без розгляду.
10. На звернення позивача від 05.10.2017 (вх. №217/Л-14) Індустріальне об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова листом від 03.11.2017 №12225/46-02 відмовило у проведенні перерахунку пенсії, та повідомило заявника, що з 01.11.2011 пенсії інвалідам-чорнобильцям обчислюються з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 № 745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", а з 01.01.2012 - у розмірі, визначеному відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
11. Вважаючи протиправними вказані дії відповідача, позивач звернувся до суду.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
12. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що в 2016-2017 роках при визначенні розміру пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю, відповідач повинен був керуватися нормами Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, яка діяла на час призначення пенсії з врахуванням положень Закону України « Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25.12.2015 № 928-VІІІ та Закону України « Про державний бюджет України на 2017 рік» від 21.12.2016 № 1801- VІІІ відповідно.
Наступне нарахування пенсії має також проводитися в розмірах, встановлених ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції, яка діяла на час виникнення права на отримання пенсії, а виплата пенсії - з урахуванням положень Законів України «Про Державний бюджет» на відповідний рік.
13. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на правомірність його дій.
ІV. ОЦІНКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
14. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що починаючи з 01.01.2015 положення ст. cт. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, а тому при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягає постанова Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210.
Чинним законодавством не передбачено норм щодо обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком (основна пенсія) та 75 % від розміру мінімальної пенсії за віком (додаткова пенсія), а вказані виплати вірно проводяться відповідачем в порядку та у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України у постанові №1210 від 23.11.2011 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
15. Скасовуючи в частині рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки позивачем разом з позовною заявою не подано обґрунтованого клопотання про визнання поважними причини пропуску звернення до суду, то позовна заява в частині вимог за період з 01.08.2011 до 14.06.2017 підлягає залишенню без розгляду на підставі ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 15.12.2017)