ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2022 року
м. Київ
cправа № 915/165/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий (доповідач), Мачульський Г. М., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фонду державного майна України
на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2021 (суддя Полякова К. В.)
і постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2022 (головуючий суддя Скрипка І. М., судді Іоннікова І. А., Михальська Ю. Б.)
у справі № 915/165/19
за позовом Компанії "Лардіана Компані Лімітед"
до 1) Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області і
2) Фонду державного майна України,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Прокуратура міста Києва,
про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження нерухомим майном шляхом звільнення з-під арешту,
(у судовому засіданні взяли участь представники: відповідача-2 - Кульбаба В. О., третьої особи (прокурор) - Цимбалістий Т. О.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Компанія "Лардіана Компані Лімітед" (далі - позивач, Компанія) звернулася до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області (далі - відповідач-1, ГУ ДПС у Миколаївській області) і Фонду державного майна України (далі - відповідач-2, ФДМУ), в якій, з урахуванням зміни предмета позову, просила звільнити з під-арешту, накладеного постановою слідчого прокуратури від 04.01.2012, належні позивачу на праві приватної власності два спальні корпуси, позначені в технічному паспорті літерами "А-4" і "А1-4", столової "Б1", овочевого сховища-складу "В" і "Г", кафе "Ветерок" - відеозал "Д", вбиральні "Ж", душової "Е", які розташовані за адресою: Миколаївська область, Березанський район, с. Коблеве, вул. Морська, 153/1, а також звільнити з-під арешту земельну ділянку, яку займає база відпочинку "Магнолія" за адресою: с. Коблеве, вул. Морська, 153/1 .
2. В обґрунтування підстав вказаних вимог Компанія зазначає, що з 29.01.2011 є власником спірного нерухомого майна, що підтверджується Витягом про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно №29516497 від 01.04.2011.
3. Компанія дізналася, що 16.01.2012 на підставі постанови слідчого прокуратури Деснянського району м. Києва від 04.01.2012 у кримінальній справі № 53-3998 до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна внесені записи № 2 та № 3 про арешт нерухомого майна - комплексу база відпочинку "Магнолія" (попередня назва "Жемчужина"), що знаходиться за адресою: Миколаївська область, Березанський район, с. Коблеве, вул. Морська, 153/1 та арешт земельної ділянки, на якій розташована база відпочинку "Магнолія".
4. Компанія наголошує, що арешт на її майно накладено в межах кримінального провадження, стороною якого вона не була; з приводу зняття арешту Компанія звернулась до суду, яким розглядалась кримінальна справа, до прокуратури, а також і до господарського суду, однак питання щодо звільнення майна з-під арешту вирішено не було.
5. Враховуючи те, що накладений постановою слідчого від 04.01.2012 арешт на нежитлові будівлі бази відпочинку "Магнолія" після винесення вироку у кримінальній справі та на час звернення із цим позовом не знятий, вказані обставини призвели до обмеження прав позивача, як власника нерухомого майна - бази відпочинку "Магнолія" та права користування земельною ділянкою, на якій розташована база відпочинку.
Короткий зміст судових рішень
6. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 02.06.2020 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.
7. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.11.2020 у справі рішення Господарського суду Миколаївської області від 02.06.2020 скасовано, справу № 915/165/19 передано за виключною підсудністю для розгляду Господарському суду міста Києва.
8. Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.05.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2022, позовні вимоги Компанії задоволено повністю.
9. Рішення і постанова у справі обґрунтовані обставинами належності позивачеві спірного майна на підставі договору купівлі-продажу від 19.01.2011 та свідоцтва про право власності від 01.04.2011, на підставі яких позивач має право на усунення перешкод щодо користування та розпорядження належним йому майном.
10. Судами враховано, що позивачем починаючи з 2012 року здійснювалося подання відповідних заяв та позовів про зняття арешту з належного йому на праві власності майна, накладеного за правилами Кримінального процесуального кодексу України 1960 року в межах кримінальної справи, стороною якої позивач не був.
11. Так, позивач звертався до Деснянського районного суду м. Києва, проте постановою цього суду від 19.12.2012 у кримінальній справі № 1-208/12 відмовлено в задоволенні заяви про зняття арешту з майна з посиланням на порушення слідчим порядку накладання арешту на майно та накладення арешту на майно, яке не було майном підозрюваного чи обвинуваченого.
12. Крім того, позивач у 2013 році подавав заяву про зняття арешту з майна до прокуратури Деснянського району м. Києва, якою також відмовлено в знятті арешту з огляду на те, що кримінальна справа, у якій був накладений визначений арешт, в проваджені прокуратури Деснянського району м. Києва не перебуває.
13. Надалі, позивач звертався до господарського суду з відповідним позовом щодо зняття арешту з майна, визначаючи відповідачем у справі Очаківську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Миколаївській області. Скасовуючи судове рішення про задоволення такого позову, апеляційним судом у межах справи № 915/1136/13 зазначено, що оскільки база відпочинку та земельна ділянка, на яку слідчим накладено арешт в досудовому слідстві по кримінальній справі, не було майном підозрюваного чи обвинуваченого, воно не було описано та передано на зберігання, та не є майном, яке описане для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна, то пред`явлення відповідного позову до Очаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області є безпідставним.
14. Суди зазначили, що вказані обставини призвели до обмеження прав позивача, як власника нерухомого майна - бази відпочинку "Магнолія" та права користування земельною ділянкою, яку займає ця база відпочинку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
15. ФДМУ подав касаційну скаргу, в якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2022 і рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2021 скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)
16. Скаржник посилається на застосування судами норм права без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 11.04.2019 у справі № 926/1307-б/15, від 28.09.2021 у справі № 910/3257/20 та від 13.01.2022 у справі № 8/32 (а також низці інших постанов, посилання на які містяться у наведених вище постановах).
17. ФДМУ зазначає, що оскільки арешт на спірне майно був накладений за правилами Кримінального процесуального кодексу України, скасування такого арешту має відбуватись в рамках межах кримінального провадження, а не господарського судочинства.
18. Скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права, які викладені у Законі України "Про ратифікацію Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності та Протоколу між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Молдова про внесення змін до Угоди між Урядом України і Урядом Республіки Молдова про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності від 11 серпня 1994 року" щодо процедури зняття арешту з майна, яке, відповідно до цього законодавчого акта, є власністю держави в особі ФДМУ.
19. Окрім того, скаржник зазначає про необхідність формування Верховним Судом висновку у цій справі, відповідно до якого у справах з подібними правовідносинами ФДМУ не може бути відповідачем, а заявлені вимоги мають розглядатись у рамках кримінального судочинства.
Позиція інших учасників справи
20. Інші учасники справи не надали відзивів на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
21. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).
Щодо суті касаційної скарги
22. Як зазначалося у пунктах 16-19 цієї постанови, підставами касаційного оскарження судових рішень у цій справі є пункти 1 і 3 частини другої статті 287 ГПК України.
23. Щодо доводів скаржника, викладених у касаційній скарзі з підстав оскарження судових рішень, визначених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України Верховний Суд зазначає таке.
24. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).
25. При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де аналогічними (тотожними, аналогічними, подібними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2019 по справі № 372/4583/14-ц).
Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
26. Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Такий правовий висновок викладено у пунктах 96, 97 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.
27. Таким чином, обґрунтовуючи доводи своєї касаційної скарги (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України) скаржник повинен довести неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норму права без врахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
28. У справі, яка переглядається, спір стосується вимог Компанії як власника бази відпочинку "Магнолія" про звільнення цього нерухомого майна з під-арешту, накладеного постановою старшого слідчого прокуратури Деснянського району м. Києва від 04.01.2012, та звільнення з-під арешту земельної ділянки, яку займає база відпочинку.
29. Як зазначалося у пунктах 9-14 цієї постанови, підставами для задоволення позову у цій справі слугувало те, що арешт на майно позивача у кримінальній справі стороною якої він не був, накладено за правилами Кримінального процесуального кодексу України 1960 року та не знято за цим Кодексом при винесенні обвинувального вироку від 02.04.2012 у справі № 1-208 (2011 рік); з приводу зняття арешту позивач звертався до суду, яким розглядалась кримінальна справа, до прокуратури, а також і до господарського суду, однак питання про звільнення майна позивача з-під арешту вирішено не було.
30. Предметом розгляду у справі № 926/1307-б/15 є вимоги про визнання банкрутом ТОВ "Мамаївський агропромисловий комбінат". Так, у наведеній справі Верховним Судом (постанова від 11.04.2019) вирішувалось питання про правомірність дій ліквідатора з продажу майна боржника шляхом затвердження поданого ним звіту та ліквідаційного балансу за наявності чинного арешту, накладеного в межах кримінального провадження.
31. Колегія суддів зазначає, що викладені у вказаній постанові Верховного Суду висновки щодо правових наслідків для справи про банкрутство арешту майна боржника, накладеного в межах кримінального провадження, не свідчать про подібність правовідносин у справі № 926/1307-б/15 в порівнянні зі справою, яка переглядається, з огляду на відмінність предмету і підстав позову, встановлених фактичних обставин справи, доказову базу і матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.